Право людини на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспекти)

Викладеними обставинами якраз і зумовлюється актуальність монографічного комплексного дослідження – у рамках загальної теорії держави та права – права людини на компенсацію моральної шкоди.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка з проблеми “Закономірності формування правової держави і захисту прав людини”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний загальнотеоретичний аналіз природного права людини на компенсацію моральної шкоди та його юридичного забезпечення.

Для досягнення цієї мети видавалось за необхідне вирішити наступні завдання:

- запропонувати уточнення поняттєво-термінологічного апарату, необхідного для здійснення даного дослідження (зокрема, сформулювати дефініції таких загальнотеоретичних понять, як: моральна шкода, компенсація моральної шкоди, право людини на компенсацію моральної шкоди) ;

- проаналізувати регламентацію природного права людини на компенсацію моральної шкоди у міжнародно-правовій та національно-юридичній практиці (нормотворчій, нормозастосувальній та нормотлумачній), виявити деякі загальні проблеми, які виникають у цій регламентації, запропонувати та обґрунтувати шляхи їх розв’язання;

- сформулювати можливі пропозиції щодо оптимізації юридичного забезпечення в Україні права людини на компенсацію моральної шкоди.

Об’єктом дослідження є природне право людини на компенсацію моральної шкоди а також нормотворча та нормозастосувальна діяльність міжнародних органів і державних інституцій України стосовно юридичного забезпечення і захисту цього права.

Предметом дослідження виступають зміст і загальні закономірності виникнення природного права людини на компенсацію моральної шкоди, а також його юридичного забезпечення і захисту.

Методологічні основи дослідження. Такими виступають, перш за все, філософська концепція соціального детермінізму та конкретно-історичний підхід до предмета дослідження. Використовуються й такі загальнонаукові методи дослідження, як історичний (при висвітленні питання про розвиток юридичного забезпечення права людини на компенсацію моральної шкоди), системний (при виокремленні критеріїв визначення розміру компенсації моральної шкоди), функціональний (при розкритті змісту понять моральної шкоди, компенсації моральної шкоди, права людини на компенсацію моральної шкоди), порівняльний (задля характеристики юридичного забезпечення у різних державах права людини на компенсацію моральної шкоди), логічний (при формулюванні дефініцій понять гідності, честі, моральної шкоди, компенсації моральної шкоди, права людини на компенсацію моральної шкоди). З-посеред спеціальних методів використовувались тлумачення нормативних та інших актів з питань прав людини; контент-аналіз юридичних актів; узагальнення відповідної юридичної практики.

Безпосередньою змістовно-методологічною основою даного дослідження слугувала сформульована науковим керівником концепція моральної шкоди та права на її компенсацію.

Загальнотеоретичний характер дослідження зумовлюється тим, що по-перше, його об’єктом і предметом виступає, перш за все, загальносоціальний (природно-соціальний) феномен; по-друге, воно спрямоване на виявлення найзагальніших принципів та тенденцій права, котре розглядається, і по-третє, воно ґрунтується на аналізі усіх основних юридичних інструментів, які опосередковують реальне здійснення і захист цього права.

Джерела дослідження. У дисертації використовуються міжнародно-правові акти з прав людини, Конституція України, національне законодавство України і деяких інших країн та матеріали практики його застосування відповідних норм; суспільствознавча та спеціальна література з наведеної тематики.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є першим у вітчизняному правознавстві загальнотеоретичним монографічним дослідженням природного права людини на компенсацію моральної шкоди та юридичної (вітчизняної та міжнародної) практики його забезпечення.

Елементи наукової новизни притаманні, на думку здобувача, наступним положенням дисертації, що виносяться на захист:

- додаткова аргументація обґрунтування й конкретизації (у рамках згаданої концепції) дефініцій загальних понять а) моральної шкоди, б) компенсації моральної шкоди та в) права людини на компенсацію моральної шкоди;

- характеристика історії розвитку на території України юридичних джерел щодо права людини на компенсацію моральної шкоди;

- обґрунтування застосування загальнодозволенного принципу при використанні та юридичному забезпеченні права людини на компенсацію моральної шкоди;

- висновок про розширення кола суб’єктів права на компенсацію моральної шкоди;

- обґрунтування необхідності обмеження державою можливості використання права людини на компенсацію моральної шкоди та з’ясування кола підстав і чинників для такого обмеження;

- уточнення системи критеріїв для визначення розміру компенсації моральної шкоди;

- формулювання рекомендацій щодо оптимізації законодавчого забезпечення в Україні права людини на компенсацію моральної шкоди.

Формулювання наведених положень є особистим внеском здобувача у дослідження зазначеної проблеми.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації положення можуть бути враховані законодавчими та іншими нормотворчими державними органами України при удосконаленні нормативно-юридичних засобів забезпечення права людини на компенсацію моральної шкоди. Такі положення будуть корисні також для правозастосовних (насамперед судових) органів держави. Вони можуть бути використані також адвокатами, громадськими правозахисними організаціями, окремими громадянами у процесі реалізації та захисту права, що розглядається.

Окрім того, матеріали дисертаційного дослідження можуть застосовуватися у викладанні в юридичних та інших гуманітарних навчальних закладах таких курсів, як “Загальна теорія права та держави”, “Права людини”, “Конституційне право”, “Цивільне право”, “Трудове право”, “Кримінальний процес”, “Міжнародне право”. Деякі положення дисертації вже використовувалися здобувачем у 2000-2002 роках при проведенні семінарських занять з курсу “Загальна теорія права