Предмет курсу «Основи римського приватного права»

За своїм змiстом кодифiкацiя Юстiнiана безумовно перевершувала всi попереднi, її вiдзначали широка творча основа, величезна кiлькiсть джерел, серйознiсть намiрiв, послiдовнiсть обробки їх.

Для здiйснення кодифiкацiйних робiт Юстiнiан IЗ лютого 528 р. призначив комiсiю у складi 10 чоловiк на чолi з магiстратом i константинопольським професором права Теофiлем. Комiсiї було доручено систематизувати iмператорськi конституцiї. Три попереднi кодифiкацiї iмператорських конституцiй значно полегшили роботу i вже через рiк було опублiковано зiбрання конституцiй пiд назвою Кодекс Юстiнiана. Розв'язувалося також ряд спiрних (близько 50) питань шляхом прийняття нових конституцiй.

Кодифiкацiйнi роботи вимагали прийняття нових конституцiй, чим викликали активну законодавчу дiяльнiсть iмператора. Протягом трьох рокiв було прийнято близько 300 конституцiй. У такий спосiб наприкiнцi роботи кодифiкацiйної комiсiї (533 р.) розроблений Кодекс фактично застарiв i вимагав перегляду. Комiсiя знову його переглянула, поновила, привела у вiдповiднiсть до кодифiкацiї. В новiй редакцiї вiн був прийнятий в 534 р.

Кодекс Юстiнiана є зiбранням законiв (iмператорських конституцiй) в точному значеннi цього слова. Вiн. складається з 12 книг, кожна з яких подiляється на титули зi своєю назвою. Всерединi титула розташованi окремi конституцiї iз зазначенням iменi iмператора, що її прийняв, i дати прийняття. Книга 1 мiстить конституцiї з церковного права, 2-8 – з приватного, 9 – з кримiнального права, 10-12- положення про державне управлiння.

Для кодифiкацiї юридичної лiтератури в 530 р. була створена спецiальна комiсiя у, складi 17 чоловiк, яку очолив Трiбонiан. Вона мала переглянути всi твори класикiв, вибрати найцiннiшi, привести їх до певної системи, вилучити повторення i протирiччя. При цьому комiсiї була надана повна свобода дiй – вона могла змiнювати тексти уривкiв iз творiв, робити до них доповнення, вилучати окремi тези, тобто опрацьовувати (полiпшувати) на свiй розсуд. Застарiлi поняття, термiни, положення комiсiя замiнювала новими.

Такi змiни та оновлення пiзнiше дiстали назву iнтерполяцiй. Через три роки робота з кодифiкацiї творiв видатних римських юристiв була завершена i опублiкована як Дигести, чи Пандекти, – зiбрання уривкiв iз 2000 творiв 39 найвидатнiших римських юристiв, в основному тих, якi мали право офiцiйного тлумачення законiв: 9200 уривкiв – фрагментiв. Дигести подiляються на 50 книг, книги – на титули (окрiм ЗО-32 книг, якi не мають титулiв). Всього в Дигестах зiбрано 432 титули*. Титули подiляються на фрагменти, довгi фрагменти – на параграфи. Кожний фрагмент мiстить уривок iз творiв одного юриста, на початку якого позначається його iм'я i назва джерела. Тому Дигести прийнято цитувати: Д. 8. 3. 4 – Д – Дигести, 8 – книга, 3 – титул, 4 – фрагмент. Основним змiстом Дигестiв є фрагменти, що вiдносяться до приватного права. Найбiльша кiлькiсть фрагментiв належить Ульпiану- 2462, Павлу – 2083, Папiнiану – 595, Помпонiю – 585, Гай) – 535, Юлiану – 457, Модестiну – 345.

Комiсiя здiйснила переробку Iнституцiй Гая, якi були опублiкованi одночасно з Дигестами ЗО грудня 533 р. пiд назвою Iнституцiї Юстiнiана. Вони пiдготовленi як навчальний посiбник для юристiв-початкiвцiв. Iмператорська конституцiя, що затвердила Iнституцiї, адресується молодi, <жадiбної до вивчення законiв>. В нiй пiдкреслюється, що Iнституцiї є <першими елементами усiєi юридичної науки>. Iнституцiї Юстiнiана складаються з 4 книг, 98 титулiв; титули – вiдповiдно з фрагментiв, а великi фрагменти – з параграфiв.

Iмператорськi конституцiї, прийнятi пiсля роботи комiсiї, становили четверту частину кодифiкацiї Юстiнiана i дiстали назву Новел. Вiдомо, що було 168 новел, але повнiстю до нас вони не дiйшли.

Кодифiкацiя Юстiнiана в XII ст. дiстала назву Зводу цивiльного права (Corpus juriscivilis).

 

 

У додержавний перiод в Римi не було спецiального органу для захисту порушених прав – державного суду. В 'тi далекi часи захист прав i майнових iнтересiв здiйснювався власними засобами потерпiлого, який залучав на допомогу членiв своєї сiм'ї, близьких родичiв, друзiв та iн. Правим був той, хто перемагав у боротьбi, оскiльки вважалось, що боги дали йому силу для досягнення перемоги в боротьбi за справедливiсть. Над порушником чинилась розправа.

Закони XII таблиць несуть на собi вiдбиток приватної саморозправи: злодiй, пiйманий на крадiжцi, карався шмаганням, а потiм його вiддавали на розсуд потерпiлого; той, хто вчинив нiчну або збройну крадiжку, пiдлягав жорстокому покаранню – мiг бути страчений або проданий за Тибр (у рабство).

Форми i способи приватної саморозправи з порушниками прав i майнових iнтересiв знайшли вiдбиток у формi легiсакцiйного процесу державного суду. Адже вiндиктр (палички), якi сторони, мiж Якими виник спiр, накладали на спiрну рiч, – це не що iнше, як символ спису, котрим в давнi часи здiйснювався захист права. Однак проходить час i держава проголошує: <Припинiть самороз- праву. З цього часу я-держава-беру на себе захист прав, iнтересiв своїх громадян>. Цей iсторичний етап вiдображений в легiсакцiйному процесi – наприкiнцi першої стадiї (in jure) претор командує: <Припинiть спiр> i вирiшує питання про передачу справи до суду..

Однак перехiд вiд приватної саморозправи до державного суду був тривалим i пройшов кiлька стадiй. Приватна саморозправа на певному етапi суспiльного розвитку поступово обмежується, встановлюється вiдповiдний порядок застосування насильства до кривдника дiяли за принципом <зуб за зуб>, <око за око>. В Законах XII таблиць мiстилась норма: <Якщо хто-небудь