Предмет курсу «Основи римського приватного права»

Класична юриспруденцiя (1-III ст.) розвивалася досить бурхливо. В основу її покладено двi юридичнi школи-прокулiанцiв (очолював Лабеон, новатор в галузi права, який мав тривалий i плiдний вплив на розвиток юриспруденцiї. Школа названа на честь одного з його учнiв i продовжувачiв- Прокула) I сабинiанцiв (полiтичним противником Лабеона був Капiтон, який заснував другу юридичну школу, названу на честь його учня Мазурiя Сабiна – найвидатнiшого юриста 1 ст., великого коментатора цивiльного права).

До основних напрямiв дiяльностi класичної юриспруденцiї можна вiднести:

а) твори, присвяченi розробцi цивiльного права (Сабiна, Павла, Ульпiана та iн.) ;

б) коментарi до преторського права (Лабеона, Гая, Павла, Ульпiана та iн.) ;

в) збiрники творiв юристiв (дигести), що об'єднували цивiльне i преторське право;

г) пiдручники з права – iнституцiї (найвiдомiшi Iнституцп Гая-II ст.), а також збiрники правил (regulae), мiркувань (sententiae) ;.

д) збiрники казусiв <Питання> (Цельза, Помпонiя та iн.) I <Вiдповiдi> (Папiнiана та iн.).

Науково-практичних творiв римських юристiв до нас дiйшло надзвичайно мало. До них належать Iмператорськi конституцiї. Вiд часiв абсолютної монархiї (домiнату) правотворча дiяльнiсть повнiстю зосередилась в руках iмператора як єдиного i необмеженого законодавця. Ще ранiше Ульпiан зазначав: <Те, що вирiшив принцепс, має силу закону>, сам <принцепс вiльний вiд обов'язку (дотримуватися) закону>. Всi iншi форми правотворчостi в цей перiод фактично припинилися. Постанови (установлення) iмператора дiстали назву конституцiй вiд римського слова constitutio – установляю.

Ще за часiв принципату приймалися конституцiї чотирьох видiв: едикти, декрети, рескрипти, мандати.

Едикти вiдрiзнялися вiд преторських. Останнi являли собою програму дiяльностi магiстратiв, тодi як iмператорський едикт мiстив постанови, обов'язковi для всього населення Римської iмперiї. Декрети-рiшення iмператорiв з конкретних судових справ. Рескрипти-письмовi вiдповiдi на запити, що надiйшли iмператору з рiзних питань. Мандати- iнструкцiї чиновникам з адмiнiстративних i судових справ.

У перiод домiнату мандати вже вийшли з практики правотворчоi дiяльностi iмператорiв. Декрети та рескрипти застосовувались як рiшення iмператорiв в конкретних справах. Отже, основною формою iмператорської правотворчостi залишився едикт. Iмператорськi постанови почали називатися законами – leges. В цей же час робляться спроби перших приватних кодифiкацiй iмператорських конституцiй, яких до того часу накопичилось досить багато. На, прикiнцi III ст. (295 р.) прийнято Кодекс Грегорiана, названий на честь його укладача, в якому зiбранi конституцiї, починаючи вiд Адрiана. Вiн дiстав офiцiйне визнання, але потiм його було вiдмiнено Кодексом Юстiнiана. Як доповнення до Кодексу Грегорiана незабаром приймається Кодекс Гермогенiана, також названий на честь його укладача, що складався з 120 конституцiй, подiлених за змiстом на 69 титулiв, Однак першим офiцiйним зiбранням конституцiй був Кодекс Феодосiя, прийнятий схiдно-римським iмператором Феодосiєм 2 (402- 450 рр.). В ньому знайшли вiдображення змiни, що сталися в державнiй i приватно-правовiй сферах рабовласницької держави.

 

 

Джерелами пiзнання римського приватного права є численнi Пам'ятки давньоримської та iнших культур, археологiчнi розкопки, нумiзматика, папiрусологiя, книги тощо.

На цей час зiбрано i систематизовано багато надписiв (на могилах, будiвлях, камiннi, деревi, шкiрi, посудi тощо), знайдених в рiзних частинах Римської iмперiї, внаслiдок археологiчних розхопок, що iстотно поповнило нашi знання в галузi римського приватного права.

У визначеннi хронологiї правових подiй iстотну допомогу надає нумiзматика. На монетах зазначаються роки правлiння вiдповiдного правителя, що допомагав визначити дату прийняття того чи iншого закону, едикту чи сенатус-консульту. Немало цiкавих вiдомостей про змiст окремих iнститутiв римського приватного права, особливо земельної власностi, мiстять папiруси. Велике значення їх полягає в тому, що вони дають змогу судити про реалiзацiю норм римського приватного права в дiйсному життi.

Дуже важливою i цiкавою пам'яткою права є юридичнi та неюридичиi твори. Це передусiм твори римських iсторикiв (Тiта Лiвiя, Авла Гелiя), граматикiв (Варрона, Феста, Валерiя Проба та iн.). Велику цiннiсть мають твори римських письменникiв III-II ст. до н. е. Плавта i Теренцiя, якi в своїх творах часто торкались правових питань. Багато цiнних вiдомостей мiстять твори римських ораторiв. Один з них (Катон) писав про землекористування, iнший (Цицерон) багато виступав у судових процесах, дуже яскраво передавав картини римської судової практики. Великий iнтерес становлять з цiєї точки зору твори Сенеки (1 ст. до н. е.).

 

 

Для дослiдникiв найцiннiшими є юридичнi пам'ятки римського права, серед яких на перше мiсце варто поставити Кодифiкацiю Юстiнiана.

Юстiнiан – схiдно-римський iмператор (527-565 рр.) – вважав одним iз засобiв збереження рабовласницького ладу удосконалення законодавства. Тiльки сильне i жорстке законодавство здатне утримувати пiдвалини рабовласницької iмперiї, утримувати в покорi рабiв, що часто повставали i розхитували її. Крiм того, шляхом кодифiкацiї Юстiнiан мрiяв вiдродити колишню Римську iмперiю. Мiж тим законодавство знаходилось в хаотичному станi. Бiльш як за тисячолiтню iсторiю Риму нагромадилась така кiлькiсть законiв рiзного рангу i змiсту, едиктiв, конституцiй, творiв римських юристiв та iнших правових документiв, що користуватися ними 'було просто неможливо. Деякi з них явно застарiли i не вiдповiдали вимогам часу, iншi суперечили один одному, потребуючи упорядкування, поновлення, приведення у вiдповiднiсть до нових соцiально-економiчних умов. При цьому вiдчувався вплив ще й iнших правових систем. Було вирiшено пiддати кодифiкацiї все накопичене право – цивiльне, преторське, iмператорське,