Психологічні особливості адаптації розумово відсталих першокласників до навчання

Нині предметом дослідження виділяються чотири основні аспекти психологічної готовності. До першого аспекту відносять роботи, спрямовані на формування у дітей дошкільного віку певних умінь, навичок, необхідних для успішного навчання у школі. Другий аспект полягає в тому, що з одного боку визначаються вимоги, які ставляться школою до дитини, а з іншого вивчаються необхідні новоутворення і зміни в психіці дитини (Л. С. Виготський, Л. І. Божович). Суть третього аспекту полягає у вивченні генезису окремих компонентів навчальної діяльності і виявленні напрямів їх формування шляхом спеціально організованих навчальних занять. Четвертий аспект проблеми грунтується на дослідженні універсальних здібностей, на основі яких розгортається навчальна діяльність (Д. Б. Ельконін, Е. Е. Кравцова, Г. О. Цукерман).

В дослідженнях І. Г. Єременка, Б. І. Пінського доведено і експериментально підтверджено причини труднощів адаптації дітей в допоміжній школі які передусім пов’язані з порушенням зв’язків наступності між суб’єктивним досвідом і засвоюваними знаннями, що тільки формуються.

Суттєвою перешкодою для неускладненої адаптації учнів першого класу допоміжної школи є наявність у частини з них специфічних нейродинамічних і характерологічних відхилень: реактивні стани, дитячий негативізм, егоцентризм, надмірний рівень домагань.

За даними науковців – дефектологів, майже у 30% розумово відсталих дітей, що вперше приходять до школи, відсутнє позитивне ставлення до навчання. З огляду на це, проаналізовано значення психологічної готовності дитини до шкільного навчання, описано три рівні цієї готовності: інтелектуальний, мовленнєвий і особистісний, подано критерії за якими діти направляються у сильний або слабкий клас допоміжної школи (Л. С. Вавіна, І. Г. Єременко, Г. М. Мерсіянова).

В розділі розглянуто професійну підготовку педагога в адаптаційний період, виокремлено взаємодію учителя з учнем в умовах школи щодо керування психологічною адаптацією першокласників (Е. М. Александровська, Т. Г. Задоя). Процес керівництва психологічною адаптацією першокласників, запропонований дослідниками, складається з двох тісно пов’язаних періодів: передадаптаційного і адаптаційного. Завданням першого періоду є виявлення передумов успішної адаптації дитини. Він включає певні етапи діяльності: збір і аналіз необхідної інформації про першокласника, прогнозування характеру адаптації, планування пропедевтичної роботи та характеру її корекції. Другий період передбачає безпосереднє створення сприятливих умов для швидкої і психологічно комфортної адаптації дитини. Його об’єднують такі етапи: реалізація пропедевтичного підходу, спостереження і аналіз результатів адаптації дітей і власної діяльності учителя, а також здійснення корекційної роботи.

У літературі з проблеми адаптації до навчання даного контингенту практично не висвітлено психологічний аспект; не розкрито відмічене дослідниками значення сформованості інтелекту учнів, їх мотивації до навчання; роль шкільного колективу і сім'ї та ін. Процес психологічної адаптації не концептуалізований і відсутній алгоритм його формування.

Змістом другого розділу «Психологічна адаптація розумово відсталих першокласників до спеціального навчання» став послідовний виклад та визначення використаних понять, змісту факторів, формування яких забезпечує стійку психолого-соціальну адаптацію до навчання розумово відсталих першокласників, основних труднощів, які перешкоджають розвитку структурних одиниць кожного з факторів, що в підсумку затримує процес адаптації. З-поміж використаних термінів основна увага була приділена трактуванню понять: “психологічна” і “психолого-соціальна адаптація”. Під психологічною адаптацією ми розуміємо таке психічне явище, яке полягає у пристосуванні організму людини до змінних умов зовнішнього середовища. “Психолого-соціальна адаптація до навчання розумово відсталих першокласників» трактується нами як комплексне психічне явище, яке включає в себе: розвиток психічних процесів і станів; удосконалення соціальних сторін життєдіяльності першокласника; підтримання рухливої, але стійкої рівноваги усіх систем дитячої психічної сфери, що є базою для прискорення інтеграції школяра в сучасне суспільство.

Провідним у визначенні “психолого-соціальна адаптація” є психологічний аспект, оскільки удосконалення усіх сторін життєдіяльності першокласника і підтримання рухливої, але стійкої рівноваги його психофізичної сфери неможливе без систематичного, цілеспрямованого і підконтрольного дорослим розвитку дитини. У зв’язку з цим, поняття “психологічна адаптація розумово відсталих першокласників до навчання в допоміжній школі” розглядається нами як синтез психічної адаптації і психічних особливостей розумово відсталих учнів.

Результати аналізу проведеного нами наукового спостереження, доповнені даними спеціальної літератури, дозволили виявити основні фактори, які сприяють психолого-соціальній адаптації до навчання розумово відсталих першокласників.

Нами виокремлено 16 факторів, кожен з яких включає від двох до чотирьох структурних одиниць, які формують даний фактор.

Інтелектуальний фактор включає такі структурні одиниці: рівень розвитку пізнавальної діяльності, ступінь розумового засвоєння знань, входження в новий вид діяльності, екологічні умови. Емоційно-мотиваційний фактор в якості структурних одиниць включає мотиви учіння, спілкування, емоційне сприйняття навчального процесу, поведінку учня на уроці і в позаурочний час. Мовленнєвий фактор – це рівень мовленнєвого розвитку, зумовлений сформованістю основних сенсорних процесів, та мовленнєве середовище дитини. Праксичний фактор включає такі структурні одиниці: координація рухів, сила стискання, швидкість і точність кисті рухів.

Фактор «Ставлення до однокласників «- це сформованість у дитини системи ціннісних орієнтацій у контексті міжособистісних взаємин. Фактор «Ставлення до самого себе»- представлений детермінантами, що визначають самовідношення школяра.

Фактор “Міжособистісні відносини в сферах «учитель-учень» і «учень-учень” фокусує такі структурні одиниці, як стиль спілкування вчителя з учнями та учнів між собою. Фактор «Ставлення батьків до школи і учня» репрезентується результатами ділових контактів батьків і вчителя.

Фактор «Ставлення батьків до результатів навчання першокласника» це показник стилю взаємин у сім’ї, зацікавленості батьків успіхами