Речення узагальненого змісту: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти

9) соматизми тіло, рука, голова та квазісоматизми розум, серце, душа як символи “глобальної” особистості в біологічному та духовному аспектах: Голова завше любить, щоб її щось затуркало (Ю. Яновський); Бог знає, що робить: одному дає тіло, а другому добре серце (Б. Лепкий); Якщо душі часнику не давати, то й не буде смердіти (В. Земляк);

10) назви професій, сфер діяльності як метонімні найменування суб’єктів, зайнятих у відповідній сфері діяльності (мистецтво, право, медицина тощо): Мистецтво робить гігантські кроки (Л. Костенко); Право має бути непідкупним (І. Франко);

11) адвербіальні лексеми ніколи, завжди з узагальненим темпоральним значенням та їх семантичні еквіваленти безперервно, повсякчас, все, завше: Бідність ніколи не розуміє багатства (М. Стельмах); Завжди при болях природа стає ріднішою людині (М. Стельмах);

12) прийменниково-іменна темпоральна сполука без кінця зі значенням тотальності: Людське життя без кінця надіється (Ю. Яновський); І без кінця земля у певний вік вступає (І. Шикерява-Шпак);

13) адвербіальні лексеми з узагальненим локативним значенням скрізь, всюди: Геній людський скрізь панує (Л. Кірик-Радомська) ; Доброму всюди добре (Б. Лепкий);

14) прийменниково-іменні локативні сполучення зі значенням тотальності на світі, на землі, на кожнім кроці тощо: На світі жити – тільки гріха набиратися (Б. Лепкий) ; Нас вчить життя на кожнім кроці (Л. Кірик-Радомська). 

Лексико-семантичне наповнення є універсальним чинником, який детермінує узагальнення змісту в синтаксичних конструкціях різної будови, наприклад: Свій будень серця людям слід творити (Л. Костенко) ; Люди бояться вночі кладовища, жаских казок і непевних примар (Л. Романчук); Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть (Л. Костенко). 

Лексеми, що маніфестують узагальнення змісту, здебільшого заповнюють декілька синтаксичних позицій у реченнєвій структурі. Простежується певна закономірність: чим більша кількість синтаксичних позицій заповнюється лексемами з узагальненим значенням, тим сильніший ефект узагальнення, що реалізується в синтаксичній конструкції загалом. Порівняй: Мистецтво робить гігантські кроки (Л. Костенко) – узагальнена лексема заповнює семантико-синтаксичну позицію суб’єкта; Завше кожній жінці потрібна любов (Ю. Яновський) – усі субстанціальні позиції заповнені узагальненими лексемами. 

Механізм узагальнено-особової регулярної реалізації полягає в незаміщенні суб’єктної позиції N1 (при потенційній можливості її заповнення особовим займенником ти) при формах 2-ої особи однини в Vf або Copf у двокомпонентних номінативних схемах та специфічному значенні узагальнення, наприклад: Всім не догодиш (Нар. творч.) ← Ти всім не догодиш; Журбою лихові не допоможеш (Нар. творч.) ← Ти не допоможеш лихові журбою; Правди не сховаєш (Нар. творч.) ← Ти не сховаєш правди. Загалом узагальнено-особова регулярна реалізація структурної схеми корелює з традиційним односкладним узагальнено-особовим реченням. Тому механізм узагальнено-особової регулярної реалізації можна розглядати як конструктивно обмежений чинник узагальнення змісту. 

Незаміщення суб’єктної семантико-синтаксичної позиції як маркер узагальнення теж постає конструктивно визначеним. Це явище пов’язане з такими синтаксичними структурами, як: а) двоскладні речення, де позиція суб’єкта може заповнюватися лексемами ми, всі ми, наприклад: Абетку смерті маємо – АЕС (Л. Костенко) ; Не спогадом, надією живем (Леся Українка) ; Інколи буваємо несправедливі до наших старих ворогів (В. Земляк);б) односкладні інфінітивні конструкції, наприклад: Смертю життя не поправити (Г. Чубач) ; Волі Божої не минути (Б. Лепкий); Ніяк не втиснути людські стосунки у рамки виключно ділові (О. Сенатович) ; в) односкладні безособові конструкції та їх модальні реалізації, наприклад: В минуле дороги нема (Л. Кірик-Радомська) ; Не дано жити двічі (Ю. Збанацький) ; He можна брати істину в оренду і сіяти на ній чортополох (Л. Костенко). Імпліцитна суб’єктна лексема відновлюється в представлених конструкціях на основі фонових знань носіїв мови. Для порівняння: Абетку смерті ми маємо – АЕС. Ми не спогадом, надією живем. Інколи ми буваємо несправедливі до наших старих ворогів. Смертю нікому життя не поправити. Волі Божої нікому не минути. Ніяк нікому не втиснути людські стосунки у рамки виключно ділові. В минуле нікому дороги нема. Нікому не дано жити двічі. Нікому не можна брати істину в оренду і сіяти на ній чортополох. Такий спосіб узагальнення змісту узгоджується з явищем “семантичного пропуску”, заповнення якого відбувається як імплікаційний (прихований) мисленнєвий процес. 

Мовні чинники узагальнення змісту функціонують у синтаксичній структурі комплексно, взаємно доповнюючи один одного у створенні ефекту узагальнення. Їх дія релевантна як для простих, так і для складних реченнєвих структур. Наприклад, просте речення Усього в світі ще не побачено і не почуто (Л. Романчук) позначене формуванням узагальненого змісту завдяки незаміщенню семантико-синтаксичної позиції суб’єкта, квантору всезагальності все в семантико-синтаксичній позиції об’єкта та локативному прийменниково-іменному сполученню в світі зі значенням тотальності. У конструкції Всього мати не можеш (Б. Лепкий) формуванню узагальненого змісту сприяє механізм узагальнено-особової регулярної реалізації структурної схеми. Крім того, семантика узагальнення узгоджується з лексико-семантичним наповненням. Зокрема, непряма форма квантора всезагальності все представляє в конструкції узагальнений об’єкт. Загалом аналіз прикладів на предмет комплексної дії чинників узагальненого змісту дозволяє визначити лексико-семантичне наповнення чинником універсальним на противагу конструктивно визначеним механізму узагальнено-особової регулярної реалізації та незаміщенню суб’єктної семантико-синтаксичної позиції. 

Функціонування речень узагальненого змісту забезпечує дія комунікативних законів, що конкретизуються як закон довіри до зрозумілих висловлень, закон