Речення узагальненого змісту: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти

Третій розділ “Функціонально-семантичні параметри речень узагальненого змісту” репрезентує узагальнення, пов’язане з представленням в реченнєвій структурі загальновідомої ситуації дійсності, як тип змісту, втілений в синтаксичній структурі й зумовлений комунікативним спрямуванням висловлення. Комунікативну спрямованість речень узагальненого змісту в структурі висловлення можна осмислити, умовно виділивши такі етапи: 

1) намір мовця ефективно донести до слухача актуальну (необхідну) інформацію, повідомити про стан справ;

2) бажання адресанта зробити своє висловлення семантично достатнім;

3) вибір із системи фонових знань конструкції узагальненого змісту, яка адекватна для актуального стану справ і достатня для семантико-прагматичного увиразнення необхідної інформації. 

Комунікативна ситуація, у якій реалізується намір мовця відповідним чином вплинути на слухача, забезпечивши семантичну достатність адресованої йому актуальної інформації, визначає тип семантичної структури узагальнених конструкцій. Семантична структура речень узагальненого змісту становить модусно-диктумне утворення, інваріантне для конструкцій різної формальної будови. Пропозиції узагальнених конструкцій, що узгоджуються з їх диктумним змістом, виступають моделями типових, загальновідомих ситуацій, пов’язаних з фоновими знаннями мовців певного соціуму. Простежуються такі площини узагальнення: знакові істини тієї чи іншої галузі людської діяльності (науки, мистецтва, релігії, права тощо) : Між поезією і популярністю завжди є якась полярність (Л. Костенко) ; умовиводи, здобуті на основі практичного досвіду (невблаганний плин часу, сенс життя, покликання людини тощо) : Згадка не вічна: зітхнеш – і одлетить (Л. Костенко) ; життєві обставини, що визначають світосприйняття та поведінку людини: Непевність тривожить людину (Б. Лепкий) ; типові стани, суспільні характеристики та взаємовідносини між людьми: Жінку старять роки і чоловік (М. Стельмах) ; типові стани, характеристики, поведінка тваринного світу, наприклад: Для птаха все щастя в польоті (Л. Кірик-Радомська). При цьому йдеться про ірреальні еталонні ситуації, які або умовно моделюються мовцем, або ж взагалі не співвідносяться з пропозитивним змістом і становлять цілий комплекс асоціацій. Порівняй: – Все гаразд, Іване Павловичу. А я згоден на вашу пропозицію. Чоловік од праці живе й помирає од праці (В. Міняйло) ; Домаха: Ой, уже й життя моє – горе безпросвітнє! Циганка: А ти б пошукала собі радості. Не тільки того світу, що у вікні. Домаха: Ой, що ви? Не хочу я другої долі... (М. Старицький). У першому висловленні пропозитивний зміст конструкції А я згоден на вашу пропозицію втілює необхідну інформацію та узгоджується з реальною ситуацією. Ситуація, представлена в реченні узагальненого змісту Чоловік од праці живе й помирає од праці, не реалізується в даному просторово-часовому континуумі, однак є типовою для всіх ситуацією-еталоном. У другому висловленні пропозиція реченнєвої структури А ти б пошукала собі радості, яка репрезентує актуальну інформацію, виступає моделлю ще не здійсненої, але бажаної реальної ситуації. Ситуація, представлена реченням узагальненого змісту Не тільки того світу, що у вікні, не реалізується в момент мовлення та не співвідоситься з пропозитивним змістом. Образна фразеологічна конструкція демонструє філософсько-логічне узагальнення фактів дійсності й відтворює зміст, який здатні зрозуміти всі члени мовного соціуму на основі фонових знань. 

Специфіка модусу речень узагальненого змісту пов’язана з нейтралізацією в їхній семантичній структурі актуалізаційних модусних категорій, кореляцією авторизації та персуазивності, а також генералізацією соціального статусу суб’єкта й адресата мовлення. Явище нейтралізації актуалізаційних протиставлень щодо суб’єкта, об’єкта, адресата, часової та просторової локалізації представляє ці структури як такі, де всі або певні компоненти змісту не актуалізовані. Передусім речення узагальненого змісту позначені неактуалізованою персоналізацією стосовно суб’єкта, що може маркуватися лексично або засобом еліпсису, наприклад: Дорога не любить чекати (О. Кушнір) ; Не можна жити двічі на землі (В. Земляк). Причому неактуалізований, узагальнений вияв суб’єктного компонента викликає неактуалізованість інших компонентів змісту, наприклад: Кожний має право шукати щастя (Б. Лепкий) – неактуалізована, узагальнена персоналізація маркується в суб’єктній позиції займенником кожен як квантором всезагальності. Узагальнення персоналізації детермінує темпоральну та просторову узагальненість, що лексично не позначається (порівняй: Завжди і всюди кожен має право шукати щастя). 

 Вияв авторизації в конструкціях узагальненого змісту узгоджується з тим, що мовець кваліфікує представлену в них “чужу” інформацію як загальновідому. При цьому позиції авторизаційного предиката та модусного суб’єкта заміщуються відповідними лексемами або ж не експлікуються. Позиції авторизаційних модусних предикатів у реченнях узагальненого змісту заповнюють:

1) слова зі значенням комунікації кажуть, твердять, говорять, завдяки яким авторизаційний зміст конкретизується як виклад чужої, але загальновідомої інформації, наприклад: Біда біду, як кажуть, переможе (Л. Костенко) ; Олжа, як твердять, медоносна, хоча ця істина відносна (Л. Шевело);

2) слова на позначення розумової діяльності або її результатів, як-от: думати, вірити, знати, відомо та їх контекстуальні синоніми на зразок відома річ, світова річ тощо, наприклад: Недарма вірять: навчена відьма завжди зліша від родимої (М. Стельмах); Відома річ, що люди, краєвиди й ситуації бувають звичайно інші, ніж ми собі перед тим уявляли. І звичайно не такі гарні (Б. Лепкий). При експлікації способу отримання “чужої” інформації мовець заповнює позицію модусного суб’єкта при авторизаційному предикаті лексемами на зразок ми, всі, всі ми, кожен, наприклад: Всі знають: кожному, що призначено, потому приділ (М. Старицький) ; Кожен зна, що смерти не одперти (М. Вовчок) ; Ми всі добре знаємо, що жінки не вміють тримати таємниць (В. Земляк). Водночас відсутність конкретного, індивідуального, джерела