Речення узагальненого змісту: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти

Речення узагальненого змісту оформлюють класи непрямих репрезентативних, директивних, експресивних та комісивних мовленнєвих актів. Наприклад: 1. Репрезентативи: − Переходь жити до нас, – просила Галя. − У вас то краще мені буде? Ні, не виглядає на те. Ну, та зрештою чоловік од своєї долі не втече, чоловік її на хребті носить і, як би не хвещав – не скине! (М. Старицький) – непрямий мовленнєвий акт згоди; − Я тобі кажу, що все буде добре. Але ти повинен зробити це сам. − Сам! Того він і хоче! − Мусиш піти, Йосифе. − Людина тільки вмерти мусить. − Я вже бачу, що ти скоріше доведеш до того, що я помру (І. Вільде) – непрямий мовленнєвий акт відмови. 2. Директиви: − Ганно, час не стоїть на місці. − Уже йду. − Ти знайшла полотно для перев’язки? (М. Вакалюк-Дорошенко) – непрямий мовленнєвий акт вимоги; Ничипір простяг руку до фляги, сьорбнув з неї спирту і подав товаришу. − Не поспішай, − зауважив його компаньйон. − Од горілочки люди веселішають (Ю. Яновський) – непрямий мовленнєвий акт пропозиції. 

3. Експресиви: І нагло цю спантеличену тишу прорізає дзвінкий голос Маріолиної невістки: – Пхе, що то за сон! Ви послухайте, що мені якось приснилося. Сниться мені, що я ніби десь королева. А коло мене має спати мій чоловік, рахувати, король... – Голодній кумі просо на умі, – відзивається дрібненька, чорна молодичка (І. Вільде) – непрямий мовленнєвий акт осуду; Мошка: Що вам, дядьку, гніватися? Та від гніву кров портиться. Степан: Портиться? Ач, який жалісливий! Та тобі, я певен, було б за радість, якби у всіх нас кров попортилася (М. Старицький) – непрямий мовленнєвий акт глузування. 4. Комісиви: – Мені так страшно за тебе, – враз прошепотіла вона. – Обіцяєш, що кохатимеш мене аж до смерті? – Любов живе і після смерті довго. – Чи правда ж? (П. Бондарчук) – непряма обіцянка. Використання висловлень узагальненого змісту як засобів непрямої комунікації детермінується специфікою прагматичної ситуації, що пов’язана з попередніми комунікативними невдачами адресанта, особистісними характеристиками співрозмовників, бажанням пом’якшити комунікативний намір, небажанням нести відповідальність за свої вчинки, виконанням непорядного комунікативного завдання, приховуванням комунікативного наміру. 

У висновках узагальнюються результати проведеного дослідження. 

1. Речення узагальненого змісту визначаються як окремий семантичний тип комунікативно спрямованих конструкцій різної формальної будови, компоненти семантико-синтаксичної структури яких позначені узагальненням, що узгоджується з відображенням типізованих життєвих явищ, загальних положень та висновків, які стосуються всіх людей безвідносно щодо місця й часу. 

2. Узагальнення змісту в реченнєвій структурі пов’язане з дією чинників лінгвального та екстралінгвального характеру. До лінгвальних чинників належать універсальне для всіх узагальнених речень лексико-семантичне наповнення, а також конструктивно визначені механізм узагальнено-особової регулярної реалізації структурної схеми речення та незаміщення суб’єктної семантико-синтаксичної позиції. У плані екстралінгвальних чинників формування узагальненого змісту в реченнєвій структурі корелює з закономірностями процесу комунікації, в якому склалися певні закони. Для функціонування речень узагальненого змісту видаються релевантними закон довіри до зрозумілих висловлень, закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль та закон мовленнєвого самовпливу. 

3. Мовні чинники узагальнення змісту діють у синтаксичній структурі комплексно, взаємно доповнюючи один одного та підсилюючи ефект узагальнення. При цьому домінантну роль відіграє лексико-семантичне наповнення, типове для всіх речень узагальненого змісту. 

4. Узагальнення змісту в реченнєвій структурі постає як комунікативно спрямоване. Речення, позначене узагальненням, вживається мовцем з метою якомога ефективніше донести й увиразнити актуальну для нього інформацію. 

5. Комунікативно визначена семантична структура речень узагальненого змісту постає як модусно-диктумне утворення. При цьому пропозиції узагальнених речень, що узгоджуються з їх диктумним змістом, виступають моделями типових, загальновідомих ситуацій, які становлять фонові знання мовців певного соціуму. Модусний зміст узагальнених конструкцій визначають: а) нейтралізація актуалізаційних протиставлень щодо суб’єкта, об’єкта, адресата, часової та просторової локалізації; б) координація категорії персуазивності з авторизацією, що виявляється в наголошенні на правдивості, достовірності репрезентованої загальновідомої інформації; в) самовираження мовця як частини генералізованої спільноти суб’єктів, що тим самим мотивує його право керувати поведінкою адресата, а також знімає з нього відповідальність як виразника позиції загалу на випадок невдач співрозмовника. 

6. Семантична структура речень узагальненого змісту виступає інваріантною для різних структурних типів та семантико-синтаксичних класів конструкцій. Це дає підстави для їх презентації як окремого змістового типу. 

7. На рівні мовлення речення узагальненого змісту оформлюють висловлення, що узгоджуються з мовленнєвими актами, які не мають самостійного прагмалінгвістичного