Регіональний ринок пива і аналізу маркетингової діяльності ВАТ "Рівненський пивзавод"

Не дивлячись на негативні чинники, в цілому відбувається зрушення у структурі товарної політики і воно набуває все більшої сили. Структура маркетингової політики складається з таких блоків:

-розробка товару:

-обслуговування товару;

-виведення застарілих товарів з ринку (елімінування).

В наш час, в умовах нинішнього ринку, найбільш вагомим і значним з приведених блоків є перший – розробка товару. Вона може здійснюватися в напрямках: 

-створення принципово нового товару;

-удосконалення товарів, які вже обертаються на ринку.

Створення нового продукту дає підприємству змогу:

-    швидкої перемоги  в конкурентній боротьбі;

-    вагомого розширення частки ринку;

-    зайняття позиції лідера;

-завоювання певної ринкової ніші.

Але це може відбутися, якщо підприємство подолає ряд перешкод, бо створення нового продукту й вихід з ним на ринок, а саме у швидко змінюваних ринкових умовах, завжди пов'язані з великою часткою ризику. Модифікація вже існуючого товару менш ризикована діяльність, але і менш прибуткова. У випадку поліпшення якості й властивостей товару підприємство у більшості випадків розраховує утримати частку ринку, яка вже є і коло клієнтів за рахунок застосування захисної стратегії, на відміну від наступаючої – у випадку створення нового товару.

Обслуговування, у першу чергу, включає організацію й управління процесами товароруху при зберіганні товарів і контроль їх якості. При цьому підприємству потрібно дуже уважно підходити до вибору каналів збуту і їх структури. Потрібно більш уважно підходити до цього питання з точки зору витрат на ці етапи обслуговування.

Оскільки ринкове середовище відрізняється особливим динамізмом і змінюваністю, підприємство у своїй діяльності зобов'язане постійно орієнтуватися на існуючий платоспроможний попит, своєчасно реагуючи на його тенденції до підвищення або зниження. У випадку стійкого зниження попиту на будь – який товар, навіть до повного його зникнення, не дивлячись на різноманітні маркетингові зусилля, підприємству необхідно прийняти заходи щодо виведення застарілого товару з ринку. При проходженні товаром життєвого циклу, він буде знаходитися на стадії спаду. Потрібно брати до уваги, що існує ряд “факторів ризику”, які свідчать про необхідність ретельного дослідження товару й визначення подальшої стратегії (елімінування чи посилення позицій):

-скорочення обсягу попиту і збуту;

-зниження норми прибутку;

-зменшення частки ринку;

-зріст витрат обігу;

-поява більш досконалого товару – аналога;

-активізація діяльності конкурентів.

Ні один з перелічених факторів сам по собі не може бути основою для зняття продукції з виробництва або вилучення з реалізації. Однак їх сукупність і, тим більш, перманентність свідчать про необхідність прийняття певного маркетингового рішення, однією з альтернатив якого може бути вихід з ринку.

На підставі визначення впливу негативних факторів на створення і розвиток товарної політики підприємств, а також характеристики її структури, можна дійти таких висновків:

-по – перше, формування маркетингової товарної політики на підприємствах в сучасних економічних відносинах не є легкою справою і потребує підтримки та вдосконалення механізму функціонування цього процесу;

-по – друге, структура товарної політики повинна досліджуватися і контролюватися на будь – яких етапах існування для запобігання негативних наслідків в діяльності підприємств;

-по – третє, між структурою і факторами, які існують на даний момент в економіці, є прямий зв'язок, який потрібно брати до уваги при будь – якій діяльності підприємства.

 

 

Україну чекає період високих темпів економічного росту, коли новий товар знайде великий попит і збут. Зараз товар розходиться повільно. Відсутні умови, які забезпечують докладання усіляких зусиль підприємствами для пошуків і розробки ходових, привабливих товарів. Багато підприємств не в змозі досягти контрольних цифр виручки від продажу і вимушені вести тяжку боротьбу. Не багато підприємств, які при нинішній економічній ситуації випускають ходові товари виробництво яких не може, нажаль, задовольнити попит. І це має місце, коли стан справ на ринку прийшов в занепад внаслідок зниження купівельної спроможності споживачів.

Однак, для ринку пива в нашій країні складаються дещо інші умови. В цей час на території України існує понад 10 великих пивоварних заводів. Назвати можна такі фірми як “Оболонь”, “Славутич”, “Львівське”, “Чернігівське”, “Сармат”, “Рогань”, “Талер” і інші. Кожна з цих фірм прагне досягти певного успіху на діючому ринку, але потрібно зауважити, що більшість цих підприємств працює з допомогою іноземних інвесторів і це, в свою чергу, завдає певні перешкоди розвитку цілковито вітчизняних товаровиробників. А втім, споживачі купують пиво орієнтуючись на свій смак і доходи і їм байдуже, чи це чисто вітчизняний товаровиробник, чи це підприємство діє з участю іноземного капіталу. Ціни майже однакові, а престижність марки безперечно впливає на вибір споживача. 

Перехід України до ринкових відносин ставить у практичну площину питання про досвід сумісного маркетингу товарів