justify;">Горизонтальна диверсифікація складається з впровадження нових продуктів, які не мають технологічного зв'язку з виробленим раніше асортиментом. Наприклад, підприємство, яке займається виробництвом пива вирішує пристосувати вільні площі в підвалах під вирощування грибів, вважаючи, що ця нова ідея представляє для нього серйозну перевагу у розвитку нової ринкової діяльності.
Пошук
Регіональний ринок пива і аналізу маркетингової діяльності ВАТ "Рівненський пивзавод"
Предмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
81
Мова:
Українська
Таким чином, можна сказати, що різні підприємства застосовують ту, чи іншу стратегію розвитку. І пивоварні фірми не є виключенням. Залежно від того на якій стадії знаходиться підприємство, пивзавод може обрати для своєї діяльності певну стратегію. Тому варто перейти до розгляду загального розвитку пивоварної промисловості, при цьому можна визначити конкретні характеристики відносно продажу напою різними підприємствами. Гідно також зробити порівняння споживання пива з іншими країнами для чіткого уявлення ситуації, яка склалася на ринку.
За результатами 1999 року споживання пива в Україні складало приблизно 20 літрів на душу населення в рік, з яких 87,5% припадає на пиво сортів “Світле” і “Преміум”, 12,5% - темних сортів. Приблизно 75% споживання припадає на пиво пастеризоване і майже 25% - на “живе”. Взагалі в нашій країні приблизно 20 млн. чоловік споживає пиво з різною регулярністю. А у перерахунку на душу всього населення країни в Україні споживають пива в 1,5 рази менше, ніж в Росії, у 8 разів, чим у Чехії і, як мінімум в 10 разів, чим в Баварії, яка є самою пивною провінцією в Німеччині. При цьому в Україні не спостерігається дефіциту пива в торгівлі, ані “затоварювання” складів в пивоварних підприємствах, оскільки обсяги споживання і виробництва в повній мірі відповідають одне одному. Це можна побачити в таблиці 1.3.2.
Великі і середні пивоварні заводи України
Таблиця 1.3.2
Заводська маркаМіст, областьОбсяги виробництва, тис. Дл
Січень – Червень 2000 р.Січень – Червень 1999 р.
1. АТ “Оболонь”Київ12 4647 949
2. АТ “Рогань”Харків7 3865 140
3. ПБК “Славутич”Запоріжжя7 3553 990
4. ПК “Десна” т. м. “Талер”, “Чернігівське”Чернігів3 9973 640
5. Донецький ПЗ “Сармат”Донецьк3 8503 169
6. “Янтар”Ніколаєв3 7823 243
7. “Крим”Сімферополь1 2781 123
8. “Колос”Львів1 070731
9. Лисичанський ПЗЛисичанськ, Луганська область759,5612,5
10. “Полтавпиво”Полтава557459
11. Пивзавод № 1Запоріжжя441540
12. “Чорно мор”Одеса440,9249
13. “Бровар”Микулинці, Тернопільська область422341
14. “Хмельпиво”Хмельницький413340
15. Бердичівський ПЗБердичів, Житомирська область345226
16. Ізюмський ПЗІзюм, Харківська область330227
ВСЬГО ПО УКРАЇНІ47 83634 995
За результатами 6 місяців 2000 року, виробництво пива в Україні у порівнянні з аналогічним періодом 1999 року зросло більш чим на 30%. Разом з тим обсяги виробництва все ще відстають від показників 1990 і 1991 років приблизно у 1,5 рази. Відстають, звісно, по кількості – рівень якості сучасного українського пива один з найбільш високих у всьому просторі СНД. Серйозно помірятися вмінням з європейськими пивоварами українським поки що не приходилось.
Якість пива, як і іншого напою, залежить від якості сировини. Нажаль, із основних компонентів – вода, хміль і ячмінь – провідні вітчизняні товаровиробники стабільно забезпечені тільки вітчизняною водою. За результатами 1999 року українська аграрна промисловість не змогла забезпечити пивоварну недорогим і якісним ячменем. З вітчизняним хмелем також не повезло – врожай лише на 15% покрив потреби пивоварних заводів. В теперішній час практично всі великі виробники пива схильні працювати з виробниками сільхозпродукції напряму, що може забезпечити їм до 80% обсягів солодової і хмелевої сировини. Останні 20% сировини під виробництво елітних сортів пінного напою пивовари закуповують у країнах Європи.
За даними концерну “Укрпиво”, на сьогоднішній день більш третини вітчизняного виробництва контролюють підприємства з іноземним капіталом: бельгійська компанія InterBrew володіє контрольним пакетом акцій підприємств “Десна”, “Крим” і “Янтар”, які випускають в сукупності 18,5% українського пива (дані на 01.07.2000); швецька ВВН – заводи “Колос” і “Славутич” – 17,6% (01.07.2000). За тим ж даними більш четвертини обсягів контролює вітчизняний велетень “Оболонь”. Виробники “живого” пива (в пляшках) – харківська “Рогань” і донецький “Сармат” – 15,4% і 8,0% відповідно – за обсягом виробництва в Україні займають четверте і п'яте місця. Всього пивоварами першої п'ятірки виробників на 1 липня 2000 року вироблено 85,6% обсягів українського пива. Частка середніх виробників складає 7,75% і малих (потужністю менш 500 тис. Дл/рік) пивоварних заводів – 6,65%.
В експорті пива українські пивовари поки що не досягли успіху – дуже коштовне це задоволення прокладати шлях до заповненої “до країв” Європу. Країни СНД відгороджують внутрішнє виробництво від імпорту високими митними зборами і ціна українського пива, наприклад, на російському ринку досягає рівня не конкурентноздатності. Імпорт пива в Україну з часів кризи 1998 року став справою малоприбутковою, за умови вузької аудиторії його реальних споживачів. Тим не менш, закордонні марки, схоже, не збираються залишати український ринок. Найбільш активним сьогодні є присутність в Україні австрійських, голанських і чеських марок. З заздрісною постійністю також присутні в коштовних магазинах і питних закладах великих міст пиво з Бельгії, Німеччини, Данії, Мексики і Словаччини. З весни 2000 року активно просуваються в український ринок і вже знайшли свою нішу російські марки пінного напою. В загальному обсязі