Регіональний ринок пива і аналізу маркетингової діяльності ВАТ "Рівненський пивзавод"

За умови рентабельності пивної продукції крупно оптовий продаж (дистрибуція) здійснюється за “живі” гроші – без взаємозаліків, бартерних угод тощо. Виробник може надавати дистриб'ютору товарний кредит до одного календарного місяця. Великий виробник практикує доставку замовлення в 1 тис. Дл (20 тис. Пляшок по 0,5л) за свій рахунок і в любу точку України.

Умови оптової реалізації пива в залежності від марки принципових різниць не мають. Дилери (дистриб'ютори) надають перевагу роботі або з крупними оптовиками, або зі стаціонарними роздрібно – оптовими точками і підприємствами загального харчування. В цій мережі реалізації володарює безготівковий розрахунок, доставка силами дилера, можливе надання розстрочки платежу на 5 – 10 банківських років, передплата при розрахунку по факту скоріш виключення, ніж правило. Відстрочка передбачає надбавку в 3 – 5 копійок на пляшці. Середні оптовики, які працюють з роздрібними партнерами (дрібнооптові базари), звісно надають перевагу розрахунку готівковому, або з моменту надходження грошей на розрахунковий рахунок. Доставка за рахунок постачальника, як завжди, в межах свого міста (на крайній випадок пригороду)  при завозі 50 і більше ящиків або на суму 1,5 тис. грн. 

Допомагає просуванню власної продукції і надання точкам роздрібної торгівлі брендових (фірмових) холодильників на умовах дарованої оренді. В таких умовах укладається трьохстороння угода між Виробником, Регіональним дилером (Дистриб'ютором) і Продавцем (роздрібним). Контроль за дотриманням угоди здійснює і виробник і його місцевий дилер (дистриб'ютор), а за порушення такого – холодильник у Продавця вилучається. Окрім холодильників виробник надає вуличним кав'ярням бредові шатри і палатки. І особливо у великих містах і в курортній зоні Україні зустрічаються “фірмові” кав'ярні “Славутич”, “Оболонь”, “Чернігівське”, “Янтар” і “Рогань”.

Як відмічають оператори ринку, в прохолодний час року обсяг реалізації пива через стаціонарні магазини і точки загального харчування скорочується в 8 – 10 разів; через оптові базари – в 15 – 20. Три чверті оптово – торгових підприємств до початку літнього сезону роботу з пивом припиняють. 

Що ж стосується частоти споживання пива, то це можна побачити з таблиці 1.3.6. 

                                   Частота споживання пива в Україні

      Таблиця 1.3.6       

Частота споживання в теплий час рокуПозитивних відповідей, %

По меншій мірі раз на день5,48

2 – 3 рази на тиждень18,10

Раз на тиждень14,16

2 – 3 рази на тиждень18,23

Раз на місяць або менше24,83

Ніколи19,20

Таблиця складена за результатами Омнімбус – дослідження, проведеного маркетинговою компанією  Gfk – USM серед населення України віком 15 – 59 років в 6 регіонах: Східний, Північний, Західний, Центральний і м. Київ. Вибірка презентативна за статтю, віком, з урахуванням міського і сільського населення і розміру населеного пункту. Представлення регіонів обґрунтовано географічно і економічно. 

               

В умовах жорсткої конкуренції і цінового демпінгу оптові і крупнооптові фірми, включаючи дистриб'юторів, вимушені розширювати асортимент навіть за рахунок конкурентних позицій інших виробників. При цьому знижується якість просування торгівельної марки, але збільшується привабливість дистриб'ютора для роздрібних партнерів. Чим ширше асортимент у оптовика – тим більше у нього клієнтів.

І останнє на що потрібно звернути увагу, це прогнози української промисловості. Український пивний ринок знаходиться все ще в стадії розвитку, а мережі реалізації практично всіх великих і середніх виробників – в стадії побудови. На сьогоднішній день найбільш успішно просувають власні марки виробники верхньої тройки  - “Оболонь”, Inter Brew, ВВН. Причому останні на думку операторів, володіють хоча і різними, але більш прогресивними схемами дистрибуції. Тим не менш до кінця поточного року, завдяки відомості марки і великій виробничій потужності, “Оболонь” збереже місце лідера. Inter Brew і ВВН недавно розширили виробничі площі за рахунок придбання контролю над заводами “Крим” і “Колос”. Однак, швецька компанія знаходиться в більш вигідних умовах, оскільки має вже відому марку “Львівське” (випускається на ПБК “Славутич”) і для різкого збільшення обсягів виробництва достатньо закінчити реконструкції львівського пивзаводу. Так що на виключається варіант розвитку ринку, при якому Inter Brew і ВВН ще до кінця поточного року поміняються місцями в рейтингу виробництва.

Виробники “живого” пива в пляшках – “Рогань” і “Сармат” залишається на своїх місцях. Оператори пивного ринку критикують ці компанії за дуже широку надмірність сортів (“Рогань”) і дуже малий строк зберігання пива (в основному “Сармат”).

Проникнення в 2000 році російської марки “Балтика” впливає на розвиток ринку не значно. Висока ціна при якості, яка не перевищує українські аналоги, дозволяє російському пиву конкурувати лише з європейськими марками у порівняно невеликому секторі “вище середньої” категорії. Відкриття