Регіональний ринок пива і аналізу маркетингової діяльності ВАТ "Рівненський пивзавод"

Запорізьке ВАТ “Пиво – безалкогольний комбінат “Славутич” випустило 9,1 млн. дал пива (на 58,6% більше, чим у січні – липні 1999 року), Харківське ВАТ “Пивзавод “Рогань” – 9,0 млн. дал (37,6%), АТЗТ “Донецький пивоварний завод” – 4,9 млн. дал (17,6%), ВАТ  “Ніколаєвський пивзавод “Янтар” – 4,7 млн. дал (5,8%), ЗАТ “Чернігівський пивокомбінат “Десна” 4,9 млн. дал (падіння на 1,8%).

Крім того, “Львівська пивоварня “Колос”, контрольний пакет акцій котрої, як і акцій ВАТ “Славутич”, належить скандинавській компанії ВВН, виробила 1,3 млн. дал напою, що на 33,2% перевищує показники аналогічного періоду минулого року.

Збільшили виробництво пива найбільші заводи, які входять в компанію ВАТ “Одеський пивзавод “Черномор” – до 522 тис. дал (зріст на 55,0%), ЗАТ “Микулинецький бровар” (Тернопільська область) – 510 тис. дал (зріст на 18,9%), Хмельницьке ВАТ “Хмельпиво” – 501 тис. дал (зріст на 7,7%), ВАТ “Бердичівський пивзавод” – 415 тис. дал (зріст на 37,0%), ЗАТ “Черкасипиво” – 255 тис. дал (зріст на 44,0%), ВАТ “Уманський пивзавод” – 244 тис. дал (32,0%), колективне підприємство “Славуцький пивзавод” (Хмельницька область) – 127 тис. дал (10,0%).

Підприємства, які входять в концерн “Оболонь”, котрий не є учасником АТ “Укрпиво”, виробили 5,2 млн. дал, що на 51,7% більше, чим за сім місяців минулого року.

Всього в 1999 році в Україні було вироблено 84 млн. дал пива, що на 30% більше, ніж в 1998 році, в тому числі підприємства – учасники АТ “Укрпиво” – 63 млн. дал, ЗАТ “Оболонь” – 17,3 млн. дал.

Учасниками АТ “Укрпиво” є понад 40 підприємств пиво безалкогольної галузі. Компанія створена для проведення узгодженої технічної політики, рекламної діяльності, підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції.

Більш чим за два роки в пивоварну галузь України вкладено інвестицій і кредитів на загальну суму $ 130 – 140 млн. Пивоваріння дуже привабливе для інвесторів і швидко дасть віддачу не тільки власникам пивного виробництва, але і всій країні.

Залишилося зауважити, що за позаминулий рік надходження в бюджет у вигляді податків склали 430 млн. грн. А за перше півріччя минулого – надійшло приблизно 400 млн. грн.

Таким чином, можна сказати, що пивоварна промисловість розвивається і зростає з кожним роком. І тому підтвердження показники діяльності різних фірм, які були наведені вище.

 

 

Стратегія товарної політики охоплює рішення, які торкаються вибору направлення виробництва, його структури, а також конкретних продуктів і їх атрибутів. Як інтегральна частина стратегії розвитку підприємства, вона повинна бути, по – перше, синхронізована з метою діяльності підприємства. По – друге, підприємство діє на у вакуумі, а в певному зовнішньому оточенні, яке охоплює, як уже відомо, стан техніки і технології, правові норми, культурні умови і інше. По – третє, воно володіє певними ресурсами виробничих факторів і, внаслідок цього, сировинними ресурсами, технічними пристроями, колективом робітників, станом організації і інше. 

При розробці товарної політики продовольчих товарів, потрібно приймати до уваги усі ці фактори. Очевидно, що у певній області ринкової діяльності шанси на успіхи у різних підприємств не однаковими. Вклад одного підприємства у розвиток ринку конкретного продовольчого товару може бути більшим, аніж іншого. Ці шанси залежать від наступних факторів:

1)виробничої потужності підприємства (відповідний парк машин, кваліфікована робоча сила, розроблена технологія виробництва і інше);

2)зв'язків по кооперуванню підприємства з постачальниками сировини, напівфабрикатів і інших засобів, необхідних для виробництва;

3)організація розподілу, якою володіє підприємство (мережа складів, система доставки тощо);

4)репутація підприємства (чи ухвалені продукти покупцями, які були завезені, чи відповідає їх потребам і їх прагненням).

Якщо ми обговорюємо початок виробництва нової продукції (наприклад, соєві добавки), то серед потенційних виробників цього продукту найбільші шанси на успіх у цій області буде мати підприємство, яке володіє найбільшою кількістю перелічених переваг.

Кожне підприємство володіє певним набором ринкових можливостей. Якщо цей набір малий, можливості розвитку виробництва обмежені. Однак, ці шанси розвитку в належній мірі залежать від ініціативи і позиції керівництва підприємства, від того, чи проводять вони пасивну, або ж активну ринкову стратегію.

Підприємство, яке проводить пасивну стратегію не враховує безперервну еволюцію потреб покупців, передбачає, що продукти, які виробляє на даний момент, будуть потрібні, також в майбутньому. Підприємство ж, яке застосовує активну ринкову стратегію, безперервно шукає нові можливості розвитку, залучає до цього колектив спеціалістів, не обмежується рішенням проблем, пов'язаних з оперативним управлінням, але відкриває проблеми, які можуть відкритися в майбутньому і самі формують ці потреби.

Однією з основних проблем у сфері активної ринкової стратегії є розробка певної систематичної процедури створення або ж пошуку можливостей подальшого розвитку підприємства. Щоправда ці можливості обумовлені специфікою підприємства і ринку, на якому воно діє, тим не менш, певні загальні виводи можуть бути по цьому питанню сформульовані. Можна назвати три основні групи варіантів розвитку.

І. Перша група варіантів торкається тих можливостей розвитку, які з'являються при проведенні в даний момент виробничо – ринкової діяльності підприємства. Вони мають характер, так званого інтенсивного