Регіональний ринок пива і аналізу маркетингової діяльності ВАТ "Рівненський пивзавод"

 

Вир. (V) 1999 р. = V1999 р. - V1998 р.;

Вир. (V) 2000 р. = V 2000 р. - V1999 р.;

Вир. ( З к) 1999 р. = З к 1999 р. – З к 1998 р.;

Вир. ( З к) 2000 р. = З к 2000 р. – З к 1999 р.;

Вир. (З п) 1999 р. = З п 1999 р. – З п 1998 р.;

Вир. (З п) 2000 р. = З п 2000 р. – З п 1999 р.

Підставивши числові дані в наведені формули отримаємо такі результати:

 

Вир. (V) 1999 р = 2587 – 2078,7 = 508,8 тис. грн.;

Вир. (V) 2000 р. =2472,6 – 2597,1 = - 124,5 тис. грн.;

Вир. ( З к) 1999 р. =34,2 – 24,1 = 10,1 тис. грн.;

Вир. ( З к) 2000 р. =26,8 – 34,2 = - 7,4 тис. грн.;

Вир. (З п) 1999 р. =24,1 – 16 = 8,1 тис грн.;

Вир. (З п) 2000 р. =34,2 – 24,1 = 10,1 тис. грн.

Вплив виручки від реалізації і товарних запасів на початок року у 1999 році був позитивним, а у 2000 році підприємство недополучило виручки на суму 633,3 тис. грн. А вплив показника запасів на кінець року на виробництво у 1999 році був негативним, бо складав 10,1 тис. грн. Про те у 2000 році товарні запаси на кінець періоду знизилися на 17,5 тис грн. 

На основі розроблених розрахунків можна зробити висновки:

1)при розрахунку обсягу збуту на всіх трьох етапах при збільшенні частки змінних витрат, обсяг потрібної продукції збільшується, а значить і збільшуються докладання зусиль;

2)збільшення товарних запасів на кінець року в 1999 році порівняно з 1998 і 2000 роками впливає негативно, бо існує загроза такого явища, як затоварювання;

3)збитковість у 2000 році призвела Рівненський пивзавод до негативних наслідків, а саме підприємство зі стадії прибутковості перейшло у стадію збитковості минаючи етап беззбитковості.

Таким чином, при розгляданні цього питання можна лише зауважити, якщо підприємство у мінімальний термін не змінить свого становища на краще, то наслідки можуть стати дуже поганими і фірма може збанкрутувати. 

 

 

 

Щоб товар легко продавався на ринку, він повинен задовольняти дві вимоги. Мати відповідні властивості, тобто бути корисним для особистого вжитку і визначатися конкурентноздатністю. Щоб придбання саме цього товару уявлялося покупцеві вигіднішим і зручнішим, ніж іншого з такими ж функціями або такого ж у іншого продавця.

Між споживчими властивостями товару та конкурентноздатністю його існує закономірність:

кожний конкурентноздатний товар наділений споживчими властивостями, але не кожний товар з такими властивостями конкурентноздатний.

Конкурентноздатність – це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби.

Найближчі конкуренти Рівненського пивзаводу намагаються переслідувати ті ж цілі і дотримуватися схожої стратегії. Головними стратегічними вимірами є імідж якості і помірна ціна. До уваги приймається широкий асортимент і випуск товарів – новинок. Все ж таки, перед заводом постають проблеми боротьби з конкурентами. Найбільш вагомими з них, як вже відмічалося раніше, є “Оболонь”, “Славутич”, “Славута” і “Новоград – Волинський”. Але не зважаючи на збитковість пивзаводу, він тримає більшу частку ринку за рахунок певних переваг:

1)якість. Протягом тривалого терміну існування підприємство з кожним роком удосконалювало якість виробляє мого пива. При чому, всі фізико – хімічні, органолептичні і ергономічні показники не відхилялися від вимог стандарту. В цьому випадку Рівненський пивзавод тривалого часу існування, заслужило імідж підприємства, яке піклується про здоров'я споживачів. Звичайно, що ці умови пов'язані з підвищенням якості, потребують підвищення витрат на сировину, енергію, конструкторсько – технологічні рішення. Стратегією зниження цих затрат є виявлення резервів, підвищення продуктивності праці і зниження або ліквідація менш вагомих, або зовсім не потрібних витрат.

2)ціна. Якщо брати до уваги вартість пива Рівненського пивзаводу, то продукція в цьому плані конкурентноздатна, бо ціна є нижчою, ніж ціна у конкурентів. Передусім це пов'язано з тим, що більшість  постачальників підприємства  є надійними і перспективними. Порівняно з конкурентами завод найбільш доступніше і дешевше може придбати сировину, тому що відстань від підприємств постачальників сировини до заводу не велика. Це, в свою чергу, знижує транспортні витрати на перевезення ячменю і хмелю, необхідних компонентів для виготовлення пива. За рахунок того, що підприємство “Рівненський пивзавод” відноситься до малих підприємств, тобто до підприємств, які працюють на рівні свого регіону, витрачання коштів на сировину і обсяги закупки значно менші, ніж у підприємств – велетнів. А це не потребує додаткової закупівлі сировини, будь то з закордонних країн, або з країн ближнього зарубіжжя. Увесь обсяг закупівлі, який здійснює пивзавод, задовольняє потреби фірми в сировині