Репресії проти військослужбовців та працівників органів ДПУ-НКВС України в 20-50 –ті роки ХХ століття

– встановити витоки, причини, історичні обставини, здійснити статистичний аналіз репресивної політики радянської держави проти названих у дисертації категорій населення; 

– висвітлити питання наявності критичних настроїв щодо існуючого режиму серед працівників органів внутрішніх справ та військовослужбовців;

– розкрити особливості, шляхи формування та динаміку репресивної політики тоталітарного режиму проти військової інтелігенції та працівників ДПУ – НКВС;.

– показати згубний вплив масових репресій на функціонування армійських та правоохоронних підрозділів на боєздатність країни напередодні Другої світової війни;

 – дослідити характер репресивної політики сталінської влади проти бійців Червоної Армії під час Другої світової війни та в повоєнний період.

Методологічна база дослідження ґрунтується на принципах науковості, об’єктивності, історизму. При написанні дисертації були використані загальнонаукові та спеціально-історичні методи. Зокрема конкретно-пошуковий (історіографічний аналіз та систематизація джерел з проблеми), хронологічний (розгляд динаміки репресій у часовій послідовності), порівняльно-історичний (дослідження особливостей масштабу і масовості репресій у різні періоди функціонування тоталітарної системи), критичний метод (виокремлення з маси різнотипної інформації достовірних конкретно-історичних фактів) та метод статистичного кількісного аналізу (вивчення кількісного і якісного складу втрат від репресій по досліджуваних категоріях населення). 

Наукова новизна отриманих результатів полягає у спробі постановки та комплексної розробки актуальної та важливої проблеми, що досі не отримала всебічного та об’єктивного висвітлення в історичній науці.

Вперше у сучасній українській історіографії зроблено спробу узагальнити досягнення вітчизняної та зарубіжної науки у вивченні масових репресій проти військовослужбовців та працівників органів ДПУ – НКВС України в 20-х – на початку 50-х рр. ХХ ст. Розкрито становлення та використання репресивного законодавства в досліджуваний період, насамперед у контексті сприяння нормативно-правової бази втіленню репресивно-каральної політики. Висвітлено механізм організації та проведення політичних процесів проти військової інтелігенції та керівної верхівки правоохоронних органів. 

Вперше введено до наукового обігу об’ємний архівний матеріал зі спецсховищ Служби безпеки України, оприлюднено нові дані та розкрито інформаційні можливості зазначеного ряду документів для дослідження теми політичних репресій. Доведено, що закономірності репресивної політики в Україні повторюють загальну динаміку репресій по Радянському Союзу. Найвищий пік репресій проти представників військової інтелігенції та Наркомату внутрішніх справ України припадає на період 1937 – 1938 рр., названий дослідниками Великим терором. Зроблено регіональний огляд репресій, здійснених проти вказаних соціальних категорій на території України. Показано специфіку внутрішньої роботи органів державної безпеки, акцентуючи увагу на методах фабрикації кримінальних справ та механізмі репресій проти громадян, що їх здійснювали.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати, положення, висновки та фактичний матеріал можуть бути використані у написанні навчальних підручників, монографій, статей з історії політичних репресій в Україні, військової історії, історії України загалом, підготовці нормативних і спеціальних курсів для студентів вищих навчальних закладів. 

Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати дослідження викладені автором у формі виступів на ІІ Міжнародному конгресі українських істориків „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам’янець –Подільський, жовтень 2003 р.), V Миколаївській обласній краєзнавчій конференції „Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження” (Миколаїв, грудень 2004 р.), а також на Всеукраїнській науковій конференції „Гуманітарно-економічні дослідження. Миколаїв – Одеса 2005” (Одеса, квітень 2005 р.). Прочитано лекційний спецкурс „Репресії проти працівників правоохоронних органів Миколаївщини в часи тоталітаризму” для працівників апарату обласного управління МВС України в Миколаївській області. Основні положення дисертації обговорювались на засіданні кафедри історії України Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського (протокол № 1 від 14. 09. 2005 р.). 

Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у восьми наукових працях, із них чотири опубліковано в наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура роботи визначається змістом проблеми, методами і завданнями дослідження. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів (сім параграфів), висновків і списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки, з них 172 сторінки основного тексту, список використаних джерел та літератури нараховує 30 сторінок (358 найменувань). 

 

 

У першому розділі „Історіографія та джерела” аналізується стан наукової розробки проблеми, та подається характеристика джерел, які були використані під час написання дисертації.

Історіографія проблеми. У дисертації розглядається історіографічний доробок радянських, вітчизняних та зарубіжних дослідників, характеризуються погляди науковців української діаспори на проблему дослідження.

Історіографію дослідження розглянуто дисертантом у таких хронологічних рамках: перший період – 1920-ті – перша половина 1950-х рр.; другий – друга половина 1950-х – середина 1980-х рр.; третій – друга половина 1980-х – початок 1990-х рр.; четвертий – друга половина 1990-х – початок третього тисячоліття. 

У 1920 – на початку 1930-х рр. наукові дослідження терору і масових репресій проти вказаних у дисертації категорій населення майже не проводилися. Це був період віри в більшовиків і певного захоплення їх діями, підтримка їх дій багатьма діячами літератури, мистецтва, культури в часи створення Комінтерну.

З початком масового терору в другій половині 1930-х рр., проблема політичних репресій у Радянському Союзі починає привертати увагу іноземної громадськості. Якщо в СРСР допускалося лише офіційне трактування судових процесів над „ворогами народу” в армії та НКВС, за кордоном з*являється література про репресії, поступово розширюється проблематика досліджень, починаються перші наукові дискусії. 

Разом з цим, слід зазначити, що на Заході продовжували