Репресії проти військослужбовців та працівників органів ДПУ-НКВС України в 20-50 –ті роки ХХ століття

Тема масових репресій проти військовослужбовців відображена у колективній монографії „Жертвы репрессий”, що вийшла 1993 р. у Києві. В ній міститься окремий розділ „Репрессированные военные кадры”, написаний дослідником М. Павловим, де наголошено, що масові репресії торкнулися 44 тис. командирів і політпрацівників Червоної Армії і флоту, причому понад третину репресованих (15 тис. осіб) становили військовослужбовці Київського військового округу. 

Значний інтерес викликають праці Ю. Шаповала про масові репресії тоталітарного режиму в Україні. Використовуючи недоступний раніше, унікальний за змістом архівний і фактичний матеріал, науковець розповідає про долі відповідальних працівників ЧК – ГПУ – НКВД в Україні, роль яку вони відіграли в утвердженні тоталітарного режиму, аналізує репресивні процеси проти військової інтелігенції. 

Особі керівника українського ДПУ – НКВС та його діяльності, присвячена книга за авторством Ю. Шаповала та В. Золотарьова. На основі унікальних архівних документів і матеріалів детально відтворені основні етапи життя В. Балицького, людини, яку один з його сучасників назвав „гільйотиною України”. Показана його справжня роль у створенні більшовицької таємної поліції. Подані біографії чекістів, чиїми зусиллями утверджувалась і утримувалась комуністична тоталітарна система в Україні.

Спробу розкриття механізму сталінських репресій на регіональному рівні робить М. Шитюк. Окремий розділ його праці присвячений темі репресій проти співробітників НКВС півдня України.

Певний внесок у вивчення даної проблеми зроблено в монографії В. Нікольського, один з розділів якої – про винищення співробітників НКВС. Автором вперше аналізується діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні з кінця 1920-х – початку 1950-х рр. на основі кількісних показників. У праці визначені основні напрямки репресивної діяльності органів державної безпеки, їх реальна спрямованість, соціальні та національні аспекти. 

Українському народу у Другій світовій війні присвячений навчальний посібник за авторством науковців І. Дробота, В. Кучера, А. Слюсаренко та П. Чернеги. В окремому розділі видання аналізуються поразки і втрати радянських військ у початковий період війни. В ньому, як одну з ключових, подано причину кадрового голоду серед вищої та середньої командної ланки Червоної Армії, що утворився внаслідок довоєнних репресій.

Підсумком великої роботи вітчизняних істориків з переосмислення проблеми політичного терору в Україні є колективна монографія „Політичний терор і тероризм в Україні”. У дослідженні частково висвітлено ідеологічну складову політичних репресій, зокрема проти військовослужбовців та працівників НКВС України.

У період незалежності України виходять наукові збірники, де вагоме місце посіла тема каральних заходів проти працівників правоохоронних органів та органів НКВС. З*являються нові цікаві наукові розробки, що все більше виводять дану історичну проблему із забуття. Своє відображення тема репресій проти військовослужбовців та працівників ДПУ – НКВС знаходить у публікаціях на сторінках „Українського історичного журналу”. 

Серйозним вкладом у дослідження проблеми репресій став вихід з 1994 р. науково-публіцистичного журналу „З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ”. Серед опублікованих у цьому виданні праць, перш за все слід відзначити публікацію, присвячену 60-річчю викриття органами НКВС „військово-фашистської змови у Червоній Армії” авторами якої були тодішні керівники архіву СБУ О. Пшенніков та С. Кокін. На основі архівних матеріалів у праці широко висвітлюється ліквідація „військово-фашистської змови”, зроблено аналіз історичної літератури з проблеми репресій проти радянської військової еліти.

У 2002 р. виходить спеціальний випуск видання, присвячений військовим, заарештованим у справі всесоюзної військово-офіцерської організації „Весна”. Про репресованих чекістів йде мова у статтях С. Скотникова, В. Бурженюка та В. Мариніної, О. Бажана та ін.

Певною мірою вивчення питання політичних репресій стимулювали наукові конференції. Їх матеріали розкривають різноманітні аспекти проблеми репресивної політики щодо представників силових структур України в тоталітарний період. Останнім часом тема політичних репресій, становлення і утвердження тоталітарного режиму стала предметом дисертаційних досліджень, що розкривають проблему як на всеукраїнському, так і на регіональному рівнях. Проте, незважаючи на їх число, комплексне вивчення репресій проти військових та правоохоронців не було поставлено за мету в жодній дисертації.

Отже, дослідниками була проведена значна робота з вивчення проблеми політичних репресій більшовицького режиму. Однак, питання винищення тоталітарною системою військовослужбовців та працівників правоохоронних органів протягом 1920-х – на початку 1950-х рр. не було предметом спеціального дослідження. 

Джерельна база дослідження представлена різноманітними за походженням, видами, ознаками та змістом архівними та опублікованими документальними джерелами, періодичними виданнями. У дисертації використано матеріали 32 архівних фондів 17 архівосховищ України та Російської Федерації.

Основою джерельної бази є документи державних архівів. Значний інтерес викликають документи Державного архіву Служби безпеки України (ДА СБУ), які розміщені у фонді припинених справ. Вищеназваний фонд містить архівно-слідчі справи на заарештованих військовослужбовців та правоохоронців. Найбільш насиченими за інформацією є справи сфабриковані в 1930-х рр. Кожна справа містить опис документів: ордер на арешт, анкета заарештованого, протоколи допитів, звинувачувальний вирок, довідки про вилучення речових доказів і документів, виписки з акта про виконання вироку та матеріали по реабілітації.