+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Контрольна робота
К-сть сторінок:
63
Мова:
Українська
системи розроблялись і у інших країнах. Так, наприклад, у Канаді у 1975 р. фірмою “Спейс рісьорч корпорейшен” була розроблена 155 мм ПГ GC45. Її перші 2 дослідницькі зразки були вироблені у 1977 р., після чого фірма передислокувалась у Бельгію. Автофретирований ствол гаубиці мав більш глибокі, чим звичайні, нарізи збільшеної крутизни та виготовлявся з високопробної сталі. Застосування довжини ствола величиною 45 клб (на відміну від прийнятого стандарту 39 клб) у поєднанні з використанням снарядів покращеної аеродинамічної форми дозволило досягнути Дстр до 39, 6 км. При цьому були отримані дуже гарні характеристики кучності стрільби: середні відхилення розсіювання при стрільбі на максимальну Дстр склали 0, 35% по дальності та 0, 007% по напрямку.
Ця гармата стала базовою для створення інших типів. Фірма “Фест – Альпіне” з 1979р. по 1990 р. випускала 155 мм ПГ GH N – 45, яка надходила на озброєння ЗС Австрії, Ірану, Іраку та деяких інших азіатських країн. Гармата мала більш вдосконалений нижній станок, досилатель снарядів покращеної конструкції, частина їх були обладнані допоміжною силовою установкою (карбюраторний двигун потужністю 125 к. с.).
На жаль, дати однозначні висновки щодо бойових якостей цієї системи по результатам її застосування ЗС Іраку (як і артсистем радянського виробництва) дуже важко. У першу чергу це пов’язано з низьким рівнем управління іракською артилерією, яке було порушено американськими військами. Внаслідок цього іракські артилерійські підрозділи на змогли у повній мірі використати бойовий потенціал артилерійських систем, які вони мали на озброєнні (як західного, так і радянського виробництва). Крім того, у вогневій протидії ЗС США та сил коаліції виявились значно сильнішими. Як вже згадувалось вище, спроби Іраку застосувати артилерію практично завжди приводили до її ураження. По деяким даним, під час війни у районі Перської затоки силами коаліції було знищено та захоплено близько 2900 од. гармат противника. А під час наступної війни у Іраку артилерія цієї країни вже не являла загрози та відіграла значної ролі у бойових діях.
Буксируємі гармати польової артилерії армій інших країн світу
Крім СРСР та країн НАТО власні артилерійські системи розробляли і інші країни світу, насамперед ті, що брали участь у локальних війнах та збройних конфліктах другої половини 20-го сторіччя – Ізраїль, ПАР, Китай.
Якщо ЗС Ізраїлю з початку їх створення були озброєні системами іноземного виробництва та деякою кількістю трофейних, то у 1970-х роках разом зі зростанням економічного потенціалу держави з’явилась можливість розробляти та виробляти власні гармати та боєприпаси до них. Найбільшого успіху у цьому досягла фірма “Солтам”. Після війни 1973р. нею була розроблена 155мм Г М-71, випробування якої розпочались у 1974р., а на озброєння вона була прийнята у 1980р.
За своєю конструкцією та ТТХ вона близька до систем калібру 155мм, розроблених у країнах НАТО. Досвід її використання у війні з Ліваном у 1982р. дозволив внести у її будову значні зміни, після чого гаубиця була перейменована у 155мм ПГ М839Р. В її конструкції були враховані основні вимоги, які висовувались до артилерійських систем. Що створювались у 1980-х роках – за рахунок збільшення довжини ствола до 45 клб була досягнута більша Дстр, обладнання допоміжною силовою установкою дозволило самостійне пересування гармати на відстань до 70 км зі швидкістю 8 – 17 км/г та механізувати процес переводу у бойове та похідне положення.
ПГ М839Р стала своєрідною перехідною моделлю для створення фірмою “Солтам” 155мм ПГ М845Р, яка була прийнята на озброєння та до серійного виробництва у 1994р. Зміни у її конструкції та використання снарядів покращеної аеродінамичної форми дозволило збільшити Дстр до 40 км. Динаміка розвитку сучасних відносин між Ізраїлем та Палестинською автономією така, що не виключається можливість випробування М845Р у бойових діях у найближчий час.
ЗС Китаю (НОАК) довгий час були озброєні артсистемами радянського виробництва та системами. Які випускались за домовленістю з СРСР у Китаї. Так, 76ммдивізійна П ЗІС-3 вироблялась у Китаї під назвою “тип 54”, 85мм П Д-44 – “тип 60”, 130мм П М-46 – “тип 59-1”, 152мм ПГ Д-20 – “тип 66”.
Але у середині 1980-х років китайська фірма “Норінко” при участі вже згаданої бельгійської фірми “Спейс рісьорч корпорейшен” почала роботи по створенню нових артсистем для НАОК. Це, в першу чергу, обумовлювалося тим, що системи, які були на озброєнні НАОК вже морально застаріли, а військове співробітництво з СРСР після війни КНР з ДРВ було майже звернуте. Крім того, керівництвом НАОК було прийнято рішення про перехід озброєння на стандартні калібри НАТО – 155мм та 203, 2мм.
Калібр 155мм був представлений ПГ WAC-21. Перші серійні зразки цієї гармати надійшли на озброєння у 1991р. Так як у розробці брала участь фірма, яка розробляла 155мм ПГ GHN45, то конструкція гармати китайського виробництва стала подальшим розвитком згаданої системи. Значні зміни були внесені у конструкцію ствола – він має довжину 45 клб, а глибина нарізів каналу ствола у 3 рази більш, ніж у західних зразків.
У даний час ведуться роботи по установці ствола WAC-21 на лафетах 130мм П та 152мм ПГ радянської конструкції, які стоять на озброєнні НАОК, та розроблений самохідний варіант, який