Розвиток мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному віці

У межах лінгвістичного підходу вчені визначають творчу природу мовленнєвої діяльності, розглядають зв’язне висловлювання (текст) як її продукт з власною внутрішньою структурою і категоріальними ознаками (Бадер В. І., Булаховський Л. А., Гальперін І. Р., Ковалик І. І., Костомаров В. Г., Лосєва Л. М., Реферовська Є. О., Солганік Г. Я., Франко З. Т.).

Психолінгвістичний компонент проблеми розвитку мовленнєвотворчої діяльності розкривається у працях І. О. Зимньої, О. О. Леонтьєва, І. О. Синиці, Т. М. Ушакової та інших. Він ґрунтується на уявленні про структуру мовленнєвої діяльності та різноманітні психофізіологічні механізми породження мовлення, що забезпечують вироблення необхідних його якостей, у тому числі й продуктивності.

Традиція вивчення проблеми розвитку словесної творчості дошкільнят пов’язана з розглядом її як одного з видів зв’язного висловлювання в умовах навчання мовлення. Дослідники доводять, що в дітей до старшого дошкільного віку складається свідоме художньо-естетичне сприймання літературних творів, що виявляється в розумінні змісту та ідеї твору, здатності виділяти й усвідомлювати його мовні засоби, хоча процес складання власної творчої розповіді для більшості дітей ще становить труднощі. Це виявляється у змістовій (наслідування, невиразність творів, алогічність змісту, бідність та неоригінальність сюжетів) та формальній характеристиках висловлювання (порушення структури повідомлення, обмеженість у використанні стилістичних засобів), що учені пояснюють низьким рівнем літературознавчої обізнаності, несформованістю уявлень про жанрові, композиційні, мовленнєві особливості літературних і фольклорних творів та невмінням переносити набуті художні уявлення у власну творчість (Ворошніна Л. В., Ласунова С. В., Орланова Н. П., Пищухіна О. М., Фльоріна Є. О., Шибицька А. Є.). Значна частина праць з означеної проблеми присвячена переважно створенню системи мовленнєвих вправ, мовленнєвотворчих занять, розробці спеціальних прийомів навчання творчої розповіді. При цьому нерідко ігноруються особистісний, інтелектуально-творчий аспекти розвитку мовленнєвотворчої діяльності.

Ініціативна словесна творчість як компонент різних видів дитячої діяльності майже не досліджувалася, хоч окремі спостереження (Люблінська Г. О., Мелік-Пашаєв О. О., Мухіна В. С., Чуковський К. І. та ін.) свідчать про величезний творчий потенціал дошкільників, різноманітні типи їхніх мовленнєвотворчих проявів, унікальну роль словесної творчості в різних видах дитячої художньої творчості.

Очевидною є суперечність між психологічними передумовами, що забезпечують можливості розвитку мовленнєвотворчої діяльності старших дошкільників, з одного боку, та недостатньою концептуально-методичною розробленістю означеної проблеми, з другого. Отже, конче потрібні її подальше вивчення, узагальнення та систематизація уявлень про цілісну картину мовленнєвотворчої діяльності та визначення умов стимулювання процесу її розвитку.

Мовленнєвотворча діяльність дошкільників – феномен мовленнєвої культури, що відбиває рівень психічного розвитку, мовленнєвої компетентності, внутрішнього духовного і душевного стану, вираження переваг та інтересів дітей, вона також є могутнім засобом їхнього художньо-естетичного, інтелектуально-творчого розвитку, формування креативного начала кожної особистості.

Такий підхід до проблеми і обумовив вибір теми дослідження “Розвиток мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному дитинстві”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до тематичного плану Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) імені К. Д. Ушинського (“Методика навчання дітей української мови в дошкільному закладі” № 0197 v668552). Тема затверджена Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (Протокол № 4 від 24. 12. 1998р.) та закоординована Радою по координації АПН України (Протокол № 2 від 9. 02. 1999р.).

Об’єкт дослідження – художньо-мовленнєва діяльність дошкільнят.

Предмет дослідження – процес розвитку мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному дитинстві.

Мета дослідження: визначити і науково обґрунтувати особливості та специфіку розвитку мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному дитинстві; розробити та апробувати експериментальну методику збагачення та стимулювання словесної творчості дітей старшого дошкільного віку.

Концепція дослідження полягає в розумінні мовленнєвотворчої діяльності дошкільнят – одного з найскладніших видів дитячої творчості – як важливого чинника становлення творчої особистості, повноцінного психічного і зокрема, інтелектуально-мовленнєвого розвитку в дошкільному віці. Продуктивність мовленнєвотворчої діяльності забезпечується наявністю в дитини певного когнітивного і мовленнєвого досвіду, сформованістю мовленнєвих умінь, елементарною літературознавчою підготовкою, загальною творчою спрямованістю особистості.

Провідна ідея дослідження – положення про доцільність такої організації процесу розвитку МТД, яка поєднує низку компонентів: мовленнєвий (розвиток зв’язного мовлення, виховання мовленнєвої культури), художньо-естетичний (розвиток художньо-естетичного сприймання літературних творів, літературознавча підготовка), інтелектуально-творчий (розвиток уяви, дивергентного мислення, а також пізнавальної активності), особистісний (розвиток загальної творчої спрямованості особистості, збагачення емоційно-чуттєвого і когнітивного досвіду) і характеризується акцентуацією на застосування творчих методів та прийомів навчання дітей мовлення.

Реалізація провідної ідеї сприяє вихованню творчої особистості, яка вільно володіє рідною мовою, оперує уявленнями, комбінує їх, утворюючи нові образи, вміє виразити своє ставлення до них.

Відповідні зміни забезпечуються сукупністю чинників, серед яких можна назвати такі: спеціальна організація освітнього процесу, що ґрунтується на особистісно орієнтованій моделі взаємодії його учасників, створеній духопіднесеній атмосфері; система мовленнєвої роботи, спрямована на поступовий перехід дитини від репродуктивних до мовленнєвотворчих дій; інтеграція різних видів дитячої творчості (образотворчої, музично-ритмічної, театралізованої, художньо-мовленнєвої).

Основні положення концепції дістали відображення в гіпотезі дослідження, яка виходить з припущення про те, що розвиток мовленнєвотворчої діяльності старших дошкільників буде ефективним за умов:

1. Забезпечення взаємозв’язку основних напрямків навчання:

розвитку художньо-естетичного сприймання літературних творів і активного творчого ставлення дітей до літературно-мовного