Розвиток мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному віці

Особистий внесок автора полягає у розробці концептуально-методичного підходу до розв’язання проблеми розвитку мовленнєвотворчої діяльності дітей старшого дошкільного віку; у визначенні сутності феномена “мовленнєвотворча діяльність”, створенні лінгводидактичної моделі та методики керівництва мовленнєвотворчою діяльністю дітей в умовах навчання та ініціативної творчої діяльності; визначенні критеріїв, показників, етапів, умов та закономірностей сприяння розвитку мовленнєвої творчості дошкільників.

Достовірність результатів дослідження забезпечена методологічними положеннями філософії та естетики щодо сутності та ролі творчості, концепцією культурно-історичного розвитку дитини (Давидов В. В., Кудрявцев В. Т.), використанням досягнень педагогічної та психологічної науки, теорії мовленнєвої діяльності, тобто науковим обґрунтуванням вихідних позицій; використанням методики, що відповідає об’єкту, предмету і завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу, репрезентативністю вибірки і статистичною значущістю здобутих показників, конкретністю математичної обробки, значним обсягом емпіричних даних, тривалим масовим експериментом.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних (Київ, 1999; Москва, 1997, 1998, 2000; Одеса, 1996; Полтава, 1998; Рівне, 2000; Краматорськ, 2000; Ялта “Артек”, 2001), Всеукраїнських (Одеса, 1999; Запоріжжя, 1999; Івано-Франківськ, 1999; Донецьк, 1999; 2000, Київ, 2001), міжвузівських (Краматорськ, 1996) науково-практичних, науково-методичних конференціях, нарадах; обговорювалися на науково-методичних семінарах Південноукраїнського державного педагогічного університету (Одеса) імені К. Д. Ушинського, Слов’янського державного педагогічного інституту, Краматорського економіко-гуманітарного інституту та Донецького обласного інституту післядипломної освіти. Результати дослідження відображено в 42 публікаціях автора, з них 20 статей у науково-фахових виданнях України.

Результати дослідження впроваджено в дошкільних закладах м. Макіївка Донецької області (довідка № 01-11/93 від 20. 06. 2001), м. Краматорська Донецької області (довідка № 122/8 від 16. 11. 2001), Донецькому обласному інституті післядипломної освіти (довідка № 208 від 27. 09. 2001), освітній комплекс: дошкільний заклад початкова школа “Надійка” (довідка № 71/89 від 21. 06. 2001), м. Бровари Київської області (довідка № 728 від 14. 11. 2001), м. Костянтинівка Донецької області (довідка № 01/17-451 от 8. 11. 2001).

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п’яти розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Зміст викладено на 432 сторінках тексту, з них 418 сторінки основного тексту, до якого входить 19 таблиць, 3 діаграми, 11 схем. Обсяг 5 додатків представлено на 14 сторінках. Список використаних джерел вміщує 398 найменувань.

Структура та основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито його теоретичну і практичну значущість, подано дані щодо апробації основних положень дисертації.

У першому розділі “Творчість як предмет наукового дослідження” висвітлено філософсько-естетичний та історико-культурний зміст категорії творчості у взаємозв’язку її з поняттями “мистецтво”, “культура”, “естетика”, “мова”, “мовлення”, обґрунтовано діяльнісний, особистісний підхід до розвитку творчості; висвітлено лінгвістичні та лінгводидактичні засади розвитку мовленнєвої творчості (диференційовано поняття “мовотворення”, “мовленнєвотворча діяльність”, “словотворення”, “словесна творчість”).

Дослідження різними науковими школами філософсько-естетичної природи творчості дає змогу оцінити її як неодмінну умову людського існування, соціального прогресу, вищу духовність особистості – суб’єкта творчого процесу (Андреєв В. І., Батищев Г. С., Бахтін М. М., Біблер В. С., Борєв Ю. М., Венгеренко Н. О., Волощук І. С., Грузенберг С. О., Енгельмайєр П. К., Ільєнков Е. В., Каган М. С., Кедров Б. М., Коршунов О. М., Кудрявцев Т. В., Лосєв О. Ф., Нєменський Б. М., Столович Л. М., Шумилін А. Т., Цапок В. А., Шинкарук В. І., Яценко Л. В. та ін.). У широкому значенні творчість розуміють як властивість, що притаманна не тільки людству, а й неживому світу. Більшість науковців визначають сутність поняття “творчість” як продукт людської діяльності, що здатний породжувати якісно нові матеріальні і духовні цінності суспільного значення.

Найбільш суперечливим у визначенні творчості є виділення об’єктивних критеріїв цього поняття, з-поміж яких учені називають новизну, оригінальність продукту, діалектичну єдність традицій і новаторства, соціальну значущість і прогресивність. Водночас численні дослідження з проблеми творчості (особливо це стосується розвитку дитячої творчості) переконливо доводять неможливість абсолютизації критерію соціальної значущості й ігнорування відносності критерію новизни.

У сучасних філософських концепціях проблема творчості як одна з найважливіших розглядається не через зіставлення загальних категорій, а як проблема існування конкретної особистості – суб’єкта творчості, її творчого досвіду, розвитку, життя. Об’єктом творчості стає сама людина в єдності з предметними умовами, формами спілкування і самореалізації, які необхідно відтворювати чи змінювати, зберігати чи поновлювати. Отже, творчість як полікомпонентне явище, з одного боку, виявляється своєрідною людською діяльністю, спрямованою на створення нових оригінальних продуктів, з другого боку, становить специфічну діяльнісну властивість людини, яка забезпечує їй постійний рух уперед, особистісний розвиток, самопізнання, самостворення, самооцінку, самореалізацію. Творчість – складне соціальне, культурне, естетичне і психологічне явище не існує поза певним культурно-історичним соціумом, виявляє себе