Розвиток ринку цінних паперів в Україні

- зазначене вище має супроводжуватися взаємною комунікативністю, системністю, технологічною сумісністю і опиратися на досконалу нормативну базу, яка регламентує електронний документообіг на фондовому ринку [23, 167].

Фондове співтовариство є за своєю сутністю зібранням індивідуумів, які принципово не бажають консолідуватися на вирішенні складних і «дорогих» завдань розвитку фондового ринку. Більше того, сьогоднішня ситуація влаштовує наш фондовий ринок: нецивілізована діяльність вітчизняних гравців нашого ринку захищає від наступу цивілізованих закордонних гравців і дозволяє теперішнім лідерам надовго монополізувати свої позиції без особливих витрат.

Сьогодні значні зусилля необхідно спрямувати на поліпшення інвестиційного клімату. Ефективна інтеграція України до світового економічного простору є загальним завданням побудови її державності, прискорення радикального оновлення національної економіки та побудови її ринкової соціально зорієнтованої моделі. В Україні є досить великі можливості для розвитку іноземного бізнесу та інвестицій, а саме: наявність відносно розвиненої інфраструктури; низька вартість ресурсів; сприятливе географічне положення; висока якість і дешевість робочої сили; ненасичений вітчизняний ринок.

Однак залучення іноземних кредитів ставить перед урядом завдання подвійного характеру. З одного боку, залучення кредитів є необхідним (за підрахунками економістів, на душу населення припадає 23 дол. прямих іноземних інвестицій), а з другого – іноземні кредити формують зовнішній борг країни і нераціональне їх використання призведе до поглиблення боргової кризи в країні. Отже, особливої актуальності набуває підвищення ефективності використання іноземних кредитів, а також залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств. За цих умов основними пріоритетними напрямами розвитку українського фінансового ринку повинні бути:

- стабілізація законодавчої бази, запровадження системи врегульованих оптимальних норм і методів через найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі важелі;

- проведення адміністративної реформи і, зокрема, реформи Міністерства фінансів у напрямі вдосконалення його організаційної структури, уточнення функції, підвищення ролі і статусу;

- централізація та організаційна оформленість обігу цінних паперів в Україні через створення єдиної біржової системи;

- здійснення заходів щодо стимулювання внутрішнього ринку капіталів, обмеження доступу до нього нерезидентів, що сприятиме зростанню обсягів капіталу;

- запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на умовах доступності для вітчизняного інвестора;

- обмеження зовнішніх запозичень й розширення випуску державних і місцевих позик;

- залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств;

- розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційного страхування;

- створення системи захисту прав інвесторів на фінансовому ринку;

- формування учасника фінансового ринку як суспільного інституту, тобто такого учасника, для якого соціально зумовлені й історично обмежені закони, норми, звички і стереотипи, що склалися у суспільстві, є настільки очевидними, що не потребують офіційних угод між контрагентами, які діють в економіці [31, 189].

Трансформація та модернізація ринку цінних паперів в Україні є необхідною, оскільки комплексне вирішення перелічених проблем, безумовно, приведе фондовий ринок України до цивілізованішого, конкурентного, значимого для населення, іноземних інвесторів та власної економіки стану. А це можливо тільки за активного втручання держави та реформування нормативної бази фондового ринку України.

Розвиток національного ринку цінних паперів стримується рядом об’єктивних та суб’єтивних факторів. Найголовнішими серед яких є:

- кризовий стан української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці;

- відставання існуючої законодавчої та нормативно – правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому;

- слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;

- нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, практична відсутність операцій з похідними від цінних паперів;

- відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

- відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення [24, 189].

Сучасна структура фондового ринку України характеризується пріоритетним розвитком акціонерного капіталу і домінуючим положенням інституційних інвесторів. Процес становлення і розвитку фондового ринку в Україні тісно пов’язаний з процесами приватизації, які сприяють створенню акціонерних товариств, а також розвитку фондового ринку. В умовах економічної кризи, яка призвела до стагнації фондового ринку в Україні, через центри сертифікатної приватизації найбільш ефективно відбувається розподіл цінних паперів приватизованих підприємств, оскільки придбання об’єктів проходить на конкурсних засадах.

В сучасних умовах все більше значення в аналізі ринку цінних паперів набуває також математичне моделювання і прогнозування коливань курсів акцій і облігацій (їх математична обробка у відповідності з принципами конкретної моделі).

Дослідження стану та тенденцій розвитку фондового ринку необхідно проводити за напрямкам: вивчення стану та розвитку емітентів; вивчення та аналіз структури цінних паперів, що випущені та знаходяться в обігу; аналіз попиту та пропозиції на цінні папери; аналіз курсів цінних паперів, а також їх ціни під впливом низки факторів; аналіз кон’юнктури ринку цінних паперів у взаємозв’язку з економічним розвитком України; аналіз приватизаційних процесів; аналіз діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів; вивчення процесів, що відбуваються на біржовому та позабіржовому ринках.

В умовах становлення національного фондового ринку великого значення набуває необхідність безумовного підтримання його фінансової безпеки. Безпека фондового ринку безпосередньо пов’язана з бюджетною, борговою та інвестиційною безпекою держави, особливо