Розвиток ринку цінних паперів в Україні

Основні види муніципальних облігацій: облігації під загальне зобов'язання і дохідні облігації.

На ринку муніципальних боргових інструментів в США існують два основних типи муніципальних цінних паперів: облігації, випущені під загальне зобов'язання емітента (general obligation bonds), і так звані дохідні облігації (revenue bonds), тобто випускаються під майбутній дохід від інвестиційного проекту. Також існують муніципальні цінні папери (гібриди), в яких поєднуються характеристики обох типів облігацій.

Облігації під загальне зобов'язання (тобто забезпечені загальною безумовною гарантією емітента) випускаються штатами, округами, спеціальними районами, містами і шкільними округами. Зазвичай, такі облігації з загальною гарантією забезпечені правом емітента на необмежене оподаткування. Але не завжди: деякі з них гарантовані податками, які обмежені джерелами надходжень і розмірами максимального податку на майно. Такі облігації відомі як облігації із загальною обмеженою податковою гарантією (limited-tax general obligation bonds). Для більш дрібних адміністративних одиниць, таких як шкільні райони і невеликі міста, єдиним доступним необмеженим правом оподаткування є право оподаткування майна. Для більш великих емітентів, таких як штати і великі міста, джерела податкових надходжень більш різноманітні і можуть включати в себе корпоративні та індивідуальні прибуткові податки, податки з продажів і податки на майно. Завдяки різноманітності форм забезпечення цінних паперів, доступних великим муніципальним емітентам, їхні облігації іноді називають зобов'язаннями з повним визнанням і довірою (full faith and credit obligations), тобто забезпеченими усіма доходами і можливими запозиченнями емітента.

Американські Ради з визначення правил для муніципальних цінних паперів (MSRB) дали облігаціям під загальне зобов'язання наступне визначення: «Такі облігації є борговими зобов'язаннями емітента і вимагають затвердження референдумом або іншим голосуванням до моменту емісії. У разі дефолту, власники облігацій має право вимагати стягнення податку або іншого законодавчо оформленого асигнування за судовим приписом, що зобов'язує задовольнити вимоги кредиторів за дефолтними облігаціях. « [41, 135]

З точки зору інвесторів, облігація під загальне зобов'язання є найбільш безпечною та надійною з усіх видів муніципальних цінних паперів для вкладення, внаслідок чого ставки прибутковості по ній зазвичай нижче, ніж по дохідній облігації з аналогічними параметрами, на 25-50 базисних пунктів. Це цілком з'ясовно. По суті, у випадку з облігацією під загальне зобов'язання емітент гарантує кредиторам, що він зробить все, що необхідно – аж до підвищення податків до потрібного рівня, щоб вчасно і повністю розплатитися за своїми зобов'язаннями.

Інший тип муніципальної облігації – дохідна облігація – забезпечений певними потоками доходів від фінансованого облігаціями цього типу інвестиційного проекту. Прибуткові облігації випускаються для фінансування будівельного промислового муніципального проекту, в якому емітенти (муніципалітети або муніципальні підприємства) гарантують власникам облігацій (інвесторам) отримання доходів від реалізації проекту, що фінансується.

Концепція використання майбутніх доходів від проекту для підтримки його ж реалізації датується приблизно 1885 роком. У 1931 році адміністрація нью-йоркського порту внесла новацію у цю концепцію, випустивши консолідовані дохідні облігації, які позвопялі забезпечувати ці облігації доходами відразу від декількох проектів, реалізованих одним агентством. Це дозволило підтримати проекти, доходи від яких виявилися нижчими від очікуваних і не могли покрити витрат на їх реалізацію [11, 138].

Більш сучасний приклад доходної облігації – двадцятимільйонна позика округу Айрделл (штат Північна Кароліна), розміщена на користь окружного госпіталю восени 1997 року. Проспект емісії цієї позики свідчить, що погашення облігацій «оплачується, в тому числі забезпечується в якості застави, виключно за рахунок чистих доходів самого госпіталю» [11, 167].

У 1997 році університет штату Північна Кароліна розмістив «студентські» облігації на кілька мільйонів доларів, які були забезпечені посеместровою платою студентів за навчання. Згідно з проспектом емісії, університет обіцяв «встановлювати і стягувати з кожного студента спеціалізовану плату, а також з необхідною періодичністю і частотою змінювати її розмір таким чином, щоб забезпечувати доходні надходження в сумі, що дорівнює 120 відсоткам від середньорічних вимог основної суми боргу, включаючи відсотки, за облігаціях, що звертається на той момент « [9, 93].

До 1970-х років емісія облігацій під загальне зобов'язання далеко обганяла всі інші види позик. Однак з тих пір тенденція розгорнулася у зворотний бік, і зараз близько 70% (у грошовому вираженні) розміщуються в США муніципальних облігацій є прибутковими. Зміна тенденції пояснюється, на наш погляд, наступними причинами: по-перше, податкова база муніципалітетів все-таки обмежена, у той час як податки – основа благополуччя облігацій під загальне зобов'язання, по-друге, прибуткові облігації незалежні від голосувань і референдумів, що спрощує їх эмиссію

 

 

За оцінкою міжнародного рейтингового агентства Fitch Ratings, у 2008 р. темпи зростання світової економіки були найнижчими за останні п’ять років на фоні спаду, який спостерігається перш за все у житловому і споживацькому секторах країн з розвинутою економікою. Крім того, на економічних показниках негативно відображається обмеження кредитування реального сектору економіки розвинених країн [23, 129].

Однак, враховуючи те, що в цілому Україна поки що недостатньо інтегрована у світову економіку, ці негативні наслідки не торкнулися в повному обсязі національної економіки. Український