Розвиток ринку цінних паперів в Україні

- короткий термін їх обігу, що досить тісно прив'язує облігації до темпу інфляції;

- більш висока прибутковість в порівнянні з депозитними ставками в банках;

- наявність пільг з оподаткування, а це для інвестора означає звільнення від прибуткового податку з прибутку, а також податку зниження на операції з цінними паперами.

У США муніципальні цінні папери емітуються у вигляді боргових зобов'язань (облігацій) урядами штатів і місцевого самоврядування, а також іншими місцевими урядовими органами (повноважні адміністрації або спеціальні округи). За допомогою цих цінних паперів місцеві адміністрації всіх рівнів мобілізують ресурси інвесторів на фінансування муніципальних інвестиційних проектів суспільного значення (будівництво доріг, житла тощо) або (з допомогою короткострокових векселів) покривають касові розриви бюджету. Муніципальні облігації можуть бути як звільненими від оподаткування, так і оподатковуваними. Поняття «звільнені від оподаткування» в американській практиці означає, що відсотки по муніципальних облігаціях звільнені від федерального прибуткового оподаткування, а також в деяких випадках можуть бути не оподатковуваними податками і на рівні штату і муніципального округу. Велика частина муніципальних облігацій, що перебувають в обігу на американському ринку боргових зобов'язань, є звільненими від оподаткування [19, 314].

Муніципальні облігації в США своєрідні і дуже специфічні. Вони випускаються найрізноманітніших типів, з різними особливостями погашення, кредитними ризиками та ліквідністю. Різноманітні характеристики, що відрізняють їх один від одного, набагато більш численні, ніж якості, їх об'єднуючі. Існує більш ніж 50 видів муніципальних облігацій з унікальною структурою фінансових потоків, і це без урахування гібридів і підвидів.

Говорячи про американський ринок муніципальних цінних паперів, варто відзначити, що, строго кажучи, в США не існує організованого в національному масштабі ринку муніципальних облігацій. Торгівля муніципальними паперами є позабіржовою, що означає відсутність (на відміну від ринку акцій) якоїсь центральної біржі з регламентом торгів, лист, уповноваженими брокерами та іншими атрибутами організованого ринку. Покупці та продавці муніципальних облігацій зв'язуються між собою і ведуть переговори, головним чином, по телефону, а час здійснення угоди обмежується лише ексцентричністю її учасників. Спеціалізованою системою щодо муніципальних цінних паперів також не існує, хоча ряд інформаційних агентств і служб ведуть різні бази даних за цінами певних груп облігацій, у тому числі і в режимі реального часу. Тим не менш ринкове ціноутворення по багатьом неактивним цінних паперів значно ускладнено, за висловом одного американського інвестиційного банкіра, «лише трохи чимось більшим, ніж просто натренованою уявою» [23, 218].

Ринок муніципальних позик США (в тому «цілісному» понятті, в якому розуміється ринок цінних паперів федерального Казначейства США чи американських корпорацій), будучи інертним і консервативним, не є ні предметом інтересу міжнародних фондових спекулянтів, ні ареною короткострокових «ведмежих» ігор, ні значущим індикатором фінансового ринку країни. Цей ринок територіально роздроблений, сегментований і децентралізований. Швидко розвиваються лише ринки окремих штатів (найбільш активні – Каліфорнія, Колорадо, Флорида, Іллінойс, Нью-Йорк, Техас), окремо виділяються так звані «регіональні» ринки (наприклад, північний Середній Захід, Великий Південь і т. д.), крім того, муніципальний ринок часто сегментується інвесторами й аналітиками з цільовим секторам, тобто по цілях фінансування: здравоохоронні і лікарняні облігації, житлові облігації, енергетичні облігації, і навіть екзотичні позики племен американських індіанців та ін.

З точки зору сегментації, найбільше виділяються ринки, обмежені рамками штатів. Іншими словами, фірма у Флориді, яка торгує муніципальними облігаціями, може вести весь свій бізнес, здійснюючи операції виключно тільки з емітентами і покупцями, що знаходяться в цьому ж штаті. Подібне припущення дійсно не далеко від істини, бо в силу історичних тенденцій децентралізації муніципального ринку США майже кожен штат має свій власний досить розвинений ринок муніципальних облігацій. Порівняно небагато фірм працюють воістину в національному масштабі. Ті з них, які можуть дозволити собі це (головним чином, це інвестиційно-банківські компанії з Уолл-стріт), зазвичай здійснюють операції тільки з найбільшими муніципальними позиками [34, 165].

У звичайний тиждень первинний ринок американських муніципальних цінних паперів «переварює» приблизно дві сотні окремих облігаційних випусків; ця цифра зростає більш ніж до 250 в активний тиждень і падає менше ніж до 150 в короткий (через свята). В даний час на фондовому ринку США торгують кілька тисяч окремих випусків муніципальних облігацій сукупною номінальною вартістю близько 1, 3 трлн. доларів. Більшість цих випусків відносно малі за обсягом. Наприклад, у 1996 році було продано муніципальних облігацій на суму більш ніж 183 млрд. дол, але у вигляді більш ніж 11 500 випусків: таким чином, середній обсяг позики склав приблизно 15 млн. дол. і навіть ця розрахункова цифра завищена -за наявності невеликої групи так званих «угод блокбастерів «в сотні мільйонів доларів, переважна ж більшість емісій – дрібномасштабні. Зокрема, в 1997 році близько 85% розміщених облігацій було випущено в рамках позик сумою менше 25 млн. дол кожен.

Відоме правило «80-20» також можна застосувати і до емісії муніципальних облігацій: 20% фактичної кількості проданих облігацій становить близько 80% всіх випусків у грошовому вираженні. Ця одна п'ята частина, що представляє собою найбільш великі і найбільш прибуткові з точки зору інвестиційних банкірів емісії, і є ті облігаційні випуски, які Уолл-стріт вважає гідними для завоювання замовлень від емітентів. Однак, як і в будь-якій іншій сфері економіки, дрібні емітенти становлять більшість і самі по