Розвиток ринку цінних паперів в Україні

Зважаючи на вищесказане, можна дати визначення кризи на фондовому ринку – це криза, що виявляється у вигляді різкого зниження ліквідності ринку, падіння фондових індексів і курсів цінних паперів, виникнення дефолту емітентів за зобов'язаннями по цінних паперах, що призводить до банківської, валютної та боргової криз.

Наслідком міжнародних фондових криз є масовий відплив іноземних інвестицій, вивезення з країни коштів національних інвесторів, різке падіння курсу національної валюти й інфляція. При цьому важливою особливістю поширення фондових криз на ринках цінних паперів країн із економікою, що формується, є висока ймовірність виникнення ланцюгової реакції виходу інвесторів із фондових ринків унаслідок падіння одного з великих ринків, що формуються. Це пояснюється тим, що на таких ринках, як правило, працюють ті самі міжнародні інвестори, які в разі виникнення ризику падіння ринку починають виводити свої активи з усіх аналогічних ринків [31, 144].

Аналіз кризових явищ на українському фондовому ринках виявляє спільні особливості, якими є:

- висока залежність від іноземних портфельних інвесторів, що, на жаль, найчастіше здійснюють короткострокові спекулятивні вкладення;

- концентрація вкладень у цінні папери незначної групи великих емітентів;

- концентрація іноземних портфельних інвестицій навколо незначної групи великих інституціональних інвесторів, що здійснюють операції в умовах високого ризику й високої залежності від зовнішніх позик;

- дефекти архітектури внутрішнього фондового ринку.

Для даного дослідження особливо актуальним є існування дефектів архітектури фондового ринку, які виявляються в концентрації ризиків у найслабших місцях складної організаційної системи. Виникає ланцюгова реакція наростання ризиків, унаслідок чого фондовий ринок втрачає можливість самостійно, стабільно й ефективно працювати. Олігополістична структура іноземних інвесторів породжує проблему – маніпулювання фондовим ринком у їхніх спекулятивних інтересах, пов'язаних із одержанням прибутку від короткострокових змін кон'юнктури ринку [31, 88].

При цьому ізольованість національної торгово-організаційної інфраструктури, по-перше, надає можливість для подібних маніпуляцій, по-друге, унеможливлює доступ до міжнародних ринків капіталів для рефінансування в умовах кризи.

Аналіз динаміки фондових індексів FTSE, ОМХ All Share, DAX, S&P 500, CAC 40, RTS і SBPXUKRA у 2006-2008 роках показує тенденції руху ринків унаслідок кризи 2008 року:

- синхронність зростання й падіння індексів країн із розвинутою економікою;

- несинхронність руху індексів України й Росії;

- часовий лаг у русі індексів SBPXUKRA і RTS слідом за індексами країн із розвинутою економікою;

- більш глибоке падіння індексів України й Росії [18, 203].

Виходячи з описаних тенденцій, можна зробити припущення щодо того, наскільки український фондовий ринок інтегрований у міжнародну фінансову систему і яким є рівень його залежності від світових фінансових криз. Насамперед відзначимо, що криза 2008 року виявила дуже важливий негативний аспект інтеграції національного ринку цінних паперів у міжнародну фінансову систему: з одного боку, досить вільний доступ великих закордонних спекулятивних інвесторів (зацікавленість у можливості одержання більш високих доходів при більш високому рівні ризику) викликає сильну залежність від настроїв на світовому ринку; з другого боку, закритість біржової системи й висока вартість входу на український ринок роблять практично неможливим залучення дрібних і середніх неспекулятивних інвесторів.

Під впливом зовнішніх факторів національний фондовий ринок піддається впливові криз, при цьому кризові фактори посилюються слабкою структурою учасників ринку, отже, падіння його внаслідок кризи виявляється більш глибоким, ніж на ринках країн із розвинутою економікою. Таким чином, можна стверджувати, що крім усіх інших структурних недоліків закритість торгово-організаційної інфраструктури для іноземних інвесторів збільшує падіння ринку майже на 10%.

Для запобігання подібним ситуаціям, на думку авторів, потрібно створити єдину національну конкурентоспроможну фондову біржу з чіткими, прозорими вимогами до її учасників, високим рівнем технічного забезпечення, що практично не можливо без інтеграції до європейського ринку. Така фондова біржа зможе істотно стимулювати зростання частки організованого ринку цінних паперів, що значно знизить волатильність ринку і його схильність до зовнішніх криз. Для обмеження входу на ринок спекулятивного інвестора слід створити чітку систему вимог до іноземних інвесторів.

Аналіз кризових ситуацій, які є тимчасовим явищем, проте дають можливість виявити найслабші місця у функціонуванні ринку цінних паперів, допомагає визначити переваги й недоліки інтеграції торгово-організаційної інфраструктури України до європейської фінансової системи.

Перевагами інтеграції є:

- залучення на національний ринок іноземних стратегічних інвесторів і зміна структури останніх у бік зменшення кількості спекулятивних інвесторів;

- допуск більшого числа інвесторів і послаблення ролі декількох існуючих великих спекулятивних інвесторів;

- зниження волатильності фондового ринку;

- зниження концентрації фінансових інструментів і фінансових інститутів;

- поява доступу для невеликих інвесторів та емітентів до міжнародних ринків капіталу;

- зниження концентрації фінансових ризиків;

- збільшення частки організованого ринку не регулятивними, а ринковими засобами;

- посилення прозорості ринку й обмеження використання інсайдерської інформації.

Недоліками інтеграції є:

- зменшення ролі національних інвесторів та, як наслідок,