Розвиток ринку цінних паперів в Україні

Водночас визначені принципи і параметри емісії муніципальних облігацій теоретично гарантують до 90% об’єктивних підстав їх успіху. Провідними з них є:

по-перше, розмір муніципальних запозичень безризикового випуску облігацій сягає максимально до однієї третини дохідної частини муніципального бюджету. Дана сума піддається успішній реалізації навіть непідготовленим і малодосвідченим емітентам;

по-друге, коло потенційних покупців місцевих облігаційних позик може бути стабільним в процесі достовірних маркетингових досліджень та створення умов достатньо високої ліквідності облігацій місцевих позик;

по-третє, емітенту муніципальної позики слід об’єктивно оцінити свої можливості виконання бюджету, обсяги фінансування планових програм і проектів, ефективного використання коштів позики та надання гарантій її повернення і виплати процентів;

по-четверте, визначитися з рівнем рентабельності капіталовкладень, періодом обертання запозичених коштів та величиною запланованого доходу. Класично визнаною є вища дохідність облігацій місцевих позик, ніж державних цінних паперів і депозитних вкладень та дещо нижча від дохідності корпоративних цінних паперів. Термін обігу облігацій місцевих позик диктується терміном запозичення грошових коштів інвесторами і не перевищує 12-18 місяців. На триваліші строки інвестори реагують стриманіше, а на менші – вимагають прискорення обороту запозичених коштів, що робить проблематичнішим їх своєчасне повернення [25, 125].

Проведені дослідження ринку муніципальних позик в Україні свідчать, що вони допомагають створювати в регіонах достатньо конкурентні умови залучення коштів, стимулюють формування макроекономічної фінансової стабілізації, пожвавлюють економічну кон’юнктуру й інвестиції. Мобілізовані муніципальними позиками кошти здатні забезпечувати інвестиційну підтримку вітчизняного товаровиробника і вкладень у нерухомість, привертають увагу закордонних інвестиційних банків до українських регіонів, допомагають прискорити становлення інфраструктури фондового ринку та піднести його роль у стимулюванні економічного зростання.

 

Загальна схема облігаційної позики муніципалітету охоплює такі елементи:

 

Рис. 2. 1 Загальна схема облігаційної позики муніципалітету

 

Спроби здійснити емісію і розміщення муніципальних облігацій в Дніпропетровську, Києві, Донецьку, Харкові й інших містах України з метою будівництва та утримання об’єктів міської інфраструктури дозволили накопичити необхідний досвід і ширше залучати на муніципальні потреби кошти юридичних і фізичних осіб. В повному значенні це стане можливим в нових умовах формування місцевих бюджетів на принципах самоуправління і закріплення джерел дохідної частини місцевих бюджетів.

В рамках виконання домовленостей з МВФ відносно скорочення обсягів державного боргу Міністерство фінансів України відмовило кільком українським містам у позитивному висновку щодо здійснення запозичень до бюджету розвитку. Відповідно до Технічного Меморандуму для отримання кредитного фінансування МВФ Україна змушена була виконати вимоги, в цілому типові для країн, які отримували подібні кредити, у тому числі: секвеструвати доходну та видаткову частини Державного бюджету (на 5% і 5, 3%, відповідно), знизити запланований рівень дефіциту бюджету до 4, 99% ВВП та вжити заходів для запобігання зростанню обсягів державного боргу. У зв’язку з тим, що у загальний обсяг державного боргу Міжнародний валютний фонд враховує також прямий борг органів місцевого самоврядування, це призвело до тимчасової заборони на здійснення муніципальних запозичень (випуску облігацій і залучення кредитів).

На відміну від низької активності українських міст на облігаційному ринку в 2009році, в 2010році ситуація значно покращилася: на ринок муніципальних запозичень планували вийти 14 українських міст та АРК. Більшість органів місцевого самоврядування, які планували залучити позикові ресурси шляхом випуску облігацій в 2010 році, є активними учасниками ринку муніципальних запозичень, мають гарну кредитну історію, низьке боргове навантаження та достатні можливості щодо обслуговування і погашення боргу. При цьому ряд муніципальних емітентів вже провели переговори з потенційними інвесторами та отримали попередню згоду на купівлю інвесторами облігацій внутрішньої позики, що свідчить про наявність інтересу до паперів таких позичальників [31, 158].

Всього цього року планувалося залучити до місцевих бюджетів близько 1, 3 млрд. грн. При цьому запланований на 2010 рік обсяг державних запозичень становить 100, 3 млрд. грн. На нашу думку, залучення додаткових ресурсів на оновлення міської інфраструктури, з огляду на відносно невисокий обсяг запланованих запозичень, не призведе до істотного зростання сукупного боргового навантаження сектору держуправління, розрахованого за методологією МВФ. Проте, на сьогодні очікується, що позитивний висновок Міністерства фінансів України щодо відповідності рішення про здійснення місцевого запозичення вимогам бюджетного законодавства отримають у першу чергу ті міста, що здійснюють у поточному році погашення запозичень, залучених у попередніх бюджетних періодах.

Слід наголосити, що позикові ресурси поряд з доходами, отриманими від реалізації комунального майна та землі несільськогосподарського призначення, є джерелами наповнення бюджету розвитку, за рахунок якого здійснюються капітальні вкладення органів місцевого самоврядування. З огляду на слабку динаміку наповнення бюджетів розвитку (у 2009 році сукупні надходження від операцій з капіталом до місцевих бюджетів знизились у 2рази, порівняно з 2008р.), переважна більшість територіальних громад не в змозі виключно за рахунок своїх ресурсів реалізовувати важливі для життєзабезпечення міста проекти (ремонт доріг, дахів, заміна зношених водопровідних мереж, тепломереж, реконструкцію водоочисних споруд, оновлення рухомого складу комунального транспорту тощо). В умовах нестачі фінансових ресурсів місцеві влади змушені будуть заморозити реалізацію проектів, роботи за якими вже проводяться, і відкласти погашення накопиченої раніше кредиторської заборгованості на більш віддалений термін. Заборона на залучення позикових ресурсів обмежить фінансові можливості українських міст в частині реалізації капіталомістких проектів оновлення міської інфраструктури і посилить проблеми, що накопичилися в житлово-комунальній та