Розвиток ринку цінних паперів в Україні

- модель участі в емісії – передбачає використання генерального агента; модель реалізована у Харкові та Запоріжжі;

- модель делегованої емісії – представляє всю роботу емітента, а емісії і численні функції професіоналів фондового ринку з обігу облігацій і контролем за ним передаються інвестиційній компанії; реалізована в Донецьку та Маріуполі.

Використання інструментарію місцевого запозичення, безперечно, додає напруженості місцевим бюджетам, оскільки передбачає відплатність отриманої позики. Найбільш прийнятними з економічної точки зору напрямами використання залучених ресурсів є перспективні інвестиційні проекти, здатні дати суттєвий мультиплікаційний ефект і забезпечити у майбутніх періодах розширення виробничих потужностей, створення нових якісних робочих місць, зростання доходів домогосподарств, збільшення бюджетних надходжень всіх рівнів, зокрема, – місцевих бюджетів.

Проблемою реалізації будь-якої інвестиційної програми є наявність достатнього для цього обсягу ресурсів. Добре усвідомивши свою ключову роль у забезпеченні умов для інвестування в місцеву економіку, ОМС Вознесенська використав своє законодавче право бути гарантом суб’єктів господарювання, які отримують кредити для реалізації регіональних інвестиційних програм. Тому було розроблено і затверджено Положення про порядок надання гарантій Вознесенської міської ради (муніципальних гарантій) для забезпечення зобов’язань юридичних осіб, які розташовані в місті Вознесенську, щодо їх погашення. Також був визначений перелік комунальної власності, що планується як застава, на загальну суму більше 52 млн. грн.

Після цього в 2002 р. у рамках програми „Інвестиційний менеджмент в місцевому самоврядуванні та розробка бізнес-планів” міською командою було розроблено 8 інвестиційних бізнес-планів на загальну суму 3, 8 млн. дол. США за якими передбачалось фінансування згідно діючого Положення [19, 203].

Далі було надано організаційну підтримку при отриманні КП „Регспод” кредиту Промінвестбанку на 220 тис. грн. на два роки під 15% річних з муніципальними гарантіями з метою реалізації проекту МІП „Муніципальне таксі”, та кредиту на 1600 тис. грн. в ПриватБанку під 18% річних на три роки з муніципальними гарантіями для реалізації проекту МІП „Створення газокомпресорної станції в м. Вознесенську”. Таким чином, було започатковано процес ефективного використання майна громади з метою залучення ресурсів для інвестування.

Для врегулювання місцевих запозичень з метою мінімізації можливості неефективного використання запозичених коштів необхідно здійснити ряд заходів як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому. Так, пропонується [20, 40]:

- посилити державний контроль над здійсненням місцевих запозичень через забезпечення відповідального планування витрат, фінансованих позиками;

- запровадити обов’язковий супровід місцевих позик деталізованими програмами використання запозичених коштів та планами погашення боргів;

- здійснювати широке інформування суспільства про умови та цілі запозичення.

Таким чином, місцеві запозичення в Україні є досить перспективним інструментом фінансування місцевого економічного розвитку, хоча їх здійснення потребує удосконалення організаційних засад.

 Найбільш прийнятними з економічної точки зору напрямами використання залучених ресурсів є перспективні інвестиційні проекти, здатні дати суттєвий мультиплікаційний ефект і забезпечити у майбутніх періодах розширення виробничих потужностей, створення нових якісних робочих місць, зростання доходів домогосподарств, збільшення бюджетних надходжень всіх рівнів, зокрема, місцевих бюджетів.

Серед причин відносно низької поширеності муніципальних запозичень в Україні – високі ризики їх здійснення. Найбільш поширеними є ризики неплатежу, макроекономічні та правові.

На сучасному етапі розвиток місцевого самоврядування визначений одним із найважливіших напрямків державної політики. Однією з важливих умов соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць є їхнє надійне та стабільне фінансове забезпечення. Як показав досвід багатьох країн світу, муніципальні облігації є потужним та перспективним фінансовим інструментом, завдяки якому органи місцевого самоврядування можуть ефективно вирішувати власні поточні й довготермінові проблеми, пов’язані з фінансуванням бюджетних видатків.

Слід відмітити, що в Україні ринок муніципальних цінних паперів тільки починає розвиватися та вимагає особливої уваги, становлячи особливу актуальність для усієї нашої держави у цілому.

Як свідчить досвід розвинутих країн світу, ринок муніципальних цінних паперів є постійним джерелом фінансування інвестиційних програм і проектів територіальних громад. Муніципальні позики є одним з найважливіших інструментів фінансування критичних суспільних потреб, таких, як: розвиток систем електропостачання, водопостачання та каналізації, будівництва житла, розвитку транспортних мереж, будівництва об'єктів освіти, охорони здоров'я тощо [18, 157].

На відміну від інших фінансових інструментів, муніципальні облігації мають низку переваг, дозволяючи залучити додатковий позичковий капітал під невеликі відсотки та на відносно нетривалий строк. Середня дохідність муніципальних облігацій коливається на рівні 10-12% [5, 126].

В Україні цей інструмент фондового ринку ще не набув належного поширення, хоча деякий досвід у цьому ми вже маємо.

Загальні засади формування та функціонування ринку цінних паперів в Україні містяться у Бюджетному та Цивільному кодексах України.

Ринок муніципальних цінних паперів – це сукупність емітентів, інвесторів, саморегулівних організацій, професійних учасників ринку та відносин між ними з приводу емісії, обігу та обліку муніципальних цінних паперів [4, 28]. Емітентами на ринку є Верховна Рада АР Крим та міські ради. Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПРФР).

Об’єктивні передумови становлення ринку муніципальних цінних паперів в Україні почали складатися після набуття нею незалежності в 1991 році. Це, зокрема, визнання інституту місцевого самоврядування, приєднання України до Європейської Хартії місцевого самоврядування,