Розвиток ринку цінних паперів в Україні

- більш високий ступінь схильності до світових процесів, у тому числі криз.

Прояви світової кризи в конкретній державі залежні від низки внутрішніх чинників, які надають кризі суб’єктивні, характерні для конкретної економіки, риси. В той же час, в кожній з них є специфічні імпортери кризи, які по відношенню до національної економіки і є тими об’єктивними “носіями кризи”. Тому розглянемо механізм перенесення світової фінансової кризи в Україну:

- надлишки пропозиції житла і, як наслідок, зниження ціни на нього. В Україні за оцінками експертів площа побудованого житла з розрахунку на одного жителя за останні 30 років у 4 рази менша ніж в США; [24, 113]

- дешевизна американських кредитів, в тому числі іпотечних, значна кредитна активність населення. В Україні діють більш жорсткі умови видачі іпотечних кредитів, вони дорожчі і ними може скористатись не більше 10% працездатних осіб з відносно високими доходами;

- складний механізму функціонування іпотечного ринку США, який передбачає випуск банківських облігацій на основі забезпечення їх заставними. За всю історію розвитку банківських послуг в Україні зафіксовано тільки два випадки випуску таких облігацій: у березні 2007 року «Укргазбанком» на суму 50 млн. грн. і 10, 3% річних та «Приватбанком», який продав портфель іпотечних кредитів на суму 180млн. грн фінансовій компанії Mortgage Loan Finance [15, 321].

Таким чином, причин для самозародження кризи в Україні, одночасно із світовою фінансовою кризою не має.

Імпульс економічної кризи в Україні був внесений ззовні, двома основними суб’єктами ринку: банками і експортерами продукції, а також, надмірно песимістичними прогнозами вітчизняними засобами масової інформації розвитку світової кризи на економічному просторі Україну, що першочергово позначилось на фінансовому ринку нашої держави.

Банківська сфера і фінансовий ринок загалом за 2007-2008 роки характеризувалися відносною економічною стабільністю та високими темпами розвитку (рис. 2. 2).

 

Рис. 2. 2 Темпи економічного розвитку

 

Рис. 2. 3 Основні показники діяльності ПФТС

 

На ринку фінансових послуг появилася велика кількість нової продукції, в тому числі й у сфері іпотечного кредитування. Проте світова фінансова криза зупинила процес стрімкого розвитку українського фінансового ринку. Це обумовлено двома основними причинами. По-перше, значна зовнішня кредитна заборгованість українських банків в умовах зниження сумарної кількості кредитних ресурсів на світовому ринку значно знизило їхню платоспроможність за взятими зобов’язаннями. Зростання дешевих зовнішньо економічних запозичень банків сприяло зниженню вартості кредитів на внутрішньому ринку. Однак надмірна залежність від іноземного капіталу в умовах його дефіциту, викликаного фінансовою кризою, зумовило різке підвищення відсоткової ставки за кредитами (рис. 2. 3).

 

Рис. 2. 4 Показники зовнішньоекономічних запозичень та відсоткових ставок банків України

 

Значний вплив на функціонування фінансового ринку становлять негативні очікування. Внаслідок значного суспільного резонансу світової фінансової кризи у суб’єктів господарювання відбулося значне зниження довіри до українського фінансового ринку, що в свою чергу ще більш обмежило банки кредитними ресурсами і, як наслідок, можливості надавати нові кредити та виплачувати дивіденди відповідно до взятих зобов’язань [31, 204].

Розуміння причин коливання цін на фондових ринках є важливим предметом обговорення як серед державних діячів, так і учасників ринку. Це зумовлено посиленням взаємозалежності національних фондових ринків та їх впливом на міжнародну економіку.

Дослідження коливання курсів цінних паперів дозволить ефективно здійснювати інвестиційний аналіз та удосконалить політику у сфері регулювання діяльності на фінансових ринках. Зростання амплітуди коливань курсів цінних паперів є однією з головних тенденцій сучасного розвитку світового фондового ринку. Синхронне коливання руху квотувань цінних паперів на національних ринках створює умови для збільшення масштабів їхніх коливань і тривалості циклів руху курсів [32, 144].

До кінця 70-х років ХХ ст. фінансові ринки країн із розвинутою ринковою економікою вже являли собою складне утворення з удосконаленим механізмом, розгалуженою мережею допоміжних структур, а також тісними міжнародними зв’язками. Величезну роль на світовій арені стали відігравати транснаціональні промислові і банківські корпорації, які акумулювали значні грошові засоби і проводили політику експорту капіталу.

Одними з найбільш характерних особливостей фондових ринків, що розвиваються, є висока волатильність і проблематичність прогнозування їхньої динаміки, викликані впливом великої кількості різноманітних чинників, часто неекономічного походження.

Ці особливості закономірно обумовлюють підвищений рівень ризику інвестиційних операцій. У зв’язку з цим актуальною є проблема вибору найбільш ефективних методів нейтралізації наслідків різких спадів ринку, що спричиняють суттєві курсові втрати для інституційних інвесторів. Cпецифіка ринків, які розвиваються, істотно обмежує інструментарій портфельного менеджменту, який використовується для таких цілей на розвинутих ринках.

Зокрема, нерозвинутість інструментальної структури ринків, що розвиваються, робить непридатними більшість складних методів захисту позицій із галузі “фінансового інжинірингу” на зразок опційного хеджування тощо. Проте у розпорядженні інвестора, який працює на ринках, що розвиваються, залишаються деякі досить ефективні методи, котрі дозволяють протистояти негативним ситуаціям і, зокрема, здійснювати раціональне управління збитковими позиціями [31, 178].

Глобалізація фінансових ринків призвела до помітного росту їхньої волатильності, підсилила ефект поширення фінансових потрясінь на світових ринках. Особливо це стосується країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою.

Різке короткочасне коливання цін свідчить про високу волатильність ринку і – навпаки. Волати́льність – статистичний показник, що характеризує