Розвиток словникового складу англійської мови в 80ті-90ті роки ХХ століття

Кожний національний варіант – це окрема самодостатня мовна система, яка адекватно виконує, насамперед, внутрішню комунікативну функцію, функцію спілкування між носіями певного варіанту, тому особливу важливість набуває саме внутрішнє дослідження національних варіантів. Порівняльний аналіз, який має велике значення в практиці викладання та вивчення англійської мови, повинен, по-перше, ґрунтуватися не на описанні варіантів за допомогою спільного ядра. Таке описання дійсно “виключає з розглядання всю різноманітність реалізації одиниць, що зіставляються в двох або кількох варіантах”. По-друге, особливу увагу слід приділяти не інвентарним розходженням (як це роблять багато дослідників, хоч самі визнають, що дистрибуційні відмінності переважають над інвентарними), а саме різним шляхам реалізації одних і тих же мовних одиниць в різних національних варіантах, особливо з урахуванням того, що внаслідок контактів національних варіантів має місце подальше нівелювання інвентарних розходжень або їх перетворення в дистрибуційні, а міжваріантні лексичні опозиції стають, фактично, внутрішньоваріантними опозиціями.

Розвиток лексико-семантичної системи сучасної англійської мови в значній мірі визначається чинниками, пов*язаними з її полінаціональністю, із взаємодією її національних варіантів, зокрема, британського й американського. Вплив американського варіанту на британський перш за все відчувається в тому, що продовжується поповнення лексики та фразеології британського варіанту значною кількістю американізмів. Аналіз американізмів свідчить, що серед них немало слів, пов*язаних з історичним минулим, з невідомими англійцям реаліями, які зазнали переосмислення в США. Такі одиниці не тільки запозичуються, але й нерідко стають основами для інновацій в британськім варіанті, тобто невідомість реалій і тим самим неясність «внутрішньої форми» не можна вважати серйозною перешкодою на шляху запозичення та асиміляції образних американізмів. Показниками асиміляції американізмів у лексико-семантичній системі британського варіанту слід вважати їх «відрив» від «американського контексту», утворення елементів словотворчої та фразеологічної парадигми, тобто участь у словотворчих та фразотворчих процесах.

Деякі американізми являють собою лише лексико-морфологічні варіанти загально-англійської лексики або бритицизмів. У таких випадках запозичується план вираження без запозичення плану змісту. Про подібний вид запозичення слід говорити і у випадках функціонування в британському варіанті прийменникових конструкцій замість безприйменникових (to consult with, to lose out, to start up), американських лексичних варіантів загальноанглійських лексичних одиниць. Запозичення плану вираження без запозичення плану змісту – це одна із рис міжваріантних контактів як контактів різновидів одної мовної системи (на відміну від контактів різних мовних систем). Іншими особливостями взаємодії варіантів слід вважати запозичення фразеологічних одиниць, словотворчих елементів та моделей, регенерацію архаїзмів в одному з варіантів під впливом іншого, в якому ці архаїзми зберігаються в активному вжитку. Вважається також, що специфічною рисою міжваріантних контактів є перенесення з одного варіанту в інший лексем разом з елементами їх словотворчої парадигми. Таке явище дійсно простежується в процесі взаємодії варіантів, але при цьому далеко не завжди можна з повною достовірністю встановити, чи запозичуються такі елементи словотворчої (і фразеологічної) парадигми з іншого варіанту, чи вони були створені в варіанті-реципієнті в процесі незалежного конвергентного розвитку.

Взагалі, при дослідженні міжваріантних контактів слід говорити не стільки про «запозичення», скільки про «вплив» одного варіанту на інший. Особливу актуальність набувають слова О. О. Потебні про те, що дослідник мовних контактів повинен зосередити увагу не на тому, що запозичено, а що створено самою мовою в результаті імпульсу з інших мов. Можливості стимуляції мовних процесів, явищ, тенденцій розвитку в повній мірі реалізуються в процесі взаємодії різновидів однієї мовної системи. Американський варіант, наприклад, діє як стимулятор певних словотворчих та семантичних тенденцій британського варіанту. Саме під американським впливом в британському варіанті розширюється поле діяльності конверсії, з*являються нові афікси і зростає продуктивність існуючих словотворчих елементів.

В останній час багато пишуть про те, що тенденція конвергентного розвитку британського та американського варіантів переважає над тенденцією їх дивергенції. Дійсно, в умовах сучасного етапу науково-технічного прогресу, інформаційного «вибуху» має місце саме такий розвиток національних варіантів. У процесі взаємодії варіантів все більше будуть стиратися розходження, що виникли внаслідок диференційованої денотації (коли одні й ті ж предмети, поняття позначаються різними словами в різних варіантах). Проте носії різних варіантів будуть і подалі відрізнятися насамперед різними засобами реалізації того ж самого мовного матеріалу, до яких належить і словесна реакція на ті ж самі ситуації. Повне нівелювання відмінностей між варіантами неможливе, оскільки існують відмінності в матеріальній та духовній культурі соціумів, які користуються тією ж самою мовою, внаслідок чого виникають і різні комунікативні потреби цих соціумів.

Внутрішньомовні ресурси, які виникають у процесі взаємодії літературної мови з розмовними різновидами, складають важливе джерело розвитку словникового складу в умовах посилення тенденції до демократизації англійської мови, до зближення писемно-літературної мови з усно-розмовною. Простежується тісний зв*язок такого зближення, зростання масштабів поповнення словникового складу зі сленгу та соціолектів із взаємодією британського та американського варіантів. Саме британська деонтична норма відчуває