Ринок праці сфери культури України: методологія і практика регулювання

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

ГУЛЕВИЧ ОЛЕНА ЮРІЇВНА

 

УДК 331. 5: 008 (477)

 

 

Спеціальність 08. 09. 01 – Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

 

Львів – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв Міністерства культури і мистецтв України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор КРАВЧЕНКО ІРИНА СЕМЕНІВНА, Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів Української Академії державного управління при Президентові України, заступник директора.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України БОГИНЯ ДЕМ’ЯН ПЕТРОВИЧ, Інститут економіки НАН України, керівник відділення економіки праці та демографії;

кандидат економічних наук САДОВА УЛЯНА ЯРОСЛАВІВНА, Інститут регіональних досліджень НАН України, старший науковий співробітник.

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем гуманітарної політики, людського розвитку і споживчого ринку, м. Київ.

Захист відбудеться “29” березня 2002 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35. 154. 01 Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

 

 

Актуальність теми. Трансформація моделі економіки України призводить до значних змін в культурній сфері, суттєво детермінує процеси збереження й використання її трудового потенціалу, визначає умови й особливості формування специфічного сегменту загальнонаціонального ринку праці, яким є ринок праці сфери культури. Головними проблемами його становлення є відсутність, по-перше, механізму забезпечення продуктивної зайнятості в бюджетних установах, закладах культури як в об’єктах, що призначені надавати базовий рівень культурних благ для населення, і, по-друге, механізму державного регулювання попиту й пропозиції праці в комерціалізованих організаціях, що діють на засадах ринкової конкуренції. Оскільки основна мета діяльності працівників сфери культури – збереження й відтворення загальнонаціональних та особистих духовних і культурних цінностей, то на етапі трансформаційних перетворень нашого суспільства вирішення окреслених проблем залежить від створення державою сприятливих соціально-економічних умов щодо ефективного функціонування ринку праці у сфері культури.

Масштабні дослідження теоретичних та методичних проблем зайнятості та ринку праці в умовах переходу України до ринкових відносин здійснювали вітчизняні вчені: С. І. Бандур, Д. П. Богиня, С. Й. Вовканич, М. І. Долішній, Т. А. Заяць, С. М. Злупко, М. А. Козоріз, І. С. Кравченко, Ю. М. Краснов, Г. І. Купалова, Е. М. Лібанова, В. П. Мікловда, О. Ф. Новікова, В. В. Онікієнко, І. Л. Петрова, М. І. Пітюлич, С. М. Писаренко та ін. В працях зарубіжних вчених широко висвітлені проблеми зайнятості та ринку праці: С. Л. Брю, Р. Брюне, Е. Дж. Долана, Д. Ліндсея, К. Р. Макконнелла, Дж. Сакса, П. Самуельсона, П. Жардільє; а економічні та політико-правові відносини у сфері культури досліджувалися у працях Л. Вілкончюса, О. Г. Гриценка, Дж. Дайтона-Джоносона, І. М. Дзюби, В. Є. Козака, В. І. Куценко, В. М. Новікова, О. Новотного, Я. В. Підпригорщука, В. В. Рамзеса, Г. Л. Таукача, О. В. Федосової, Я. Фішера, В. Г. Чернеця.

Таким чином, сучасна економіка в своєму арсеналі має розроблені теоретичні положення, наукові підходи та практичні рекомендації і пропозиції по створенню і регулюванню національного ринку праці в умовах трансформації економічної системи і відповідному перетворенню соціально-економічних відносин у сфері культури. Однак комплексне дослідження проблеми формування ринку праці в сфері культури України не здійснено. Разом з тим, розширення сфери культурної діяльності, її видів, що зумовлюється процесами трансформації та інформатизації суспільства, гостро ставить питання про збереження художньо-естетичних цінностей національної культури в сучасних умовах саме зусиллями її працівників. Це потребує виявлення особливостей функціонуючого у сфері культури ринку праці та розробки і впровадження в практику механізму його державного регулювання для збереження і подальшого піднесення української культури.

Актуальність і наукова значимість цих проблем зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили його об’єкт і предмет, мету і задачі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до основних напрямів досліджень, передбачених у планах наукової роботи Київського національного університету культури і мистецтв. Дослідження пов’язані також з науково-дослідними роботами Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з темами: 3. 1. 5. 63 – “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (№ державної реєстрації 0100V000657) та 3. 1. 5. 64 – “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій економіки України” (№ державної реєстрації 0101V007882).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концептуальних положень та створення теоретико-методологічних засад формування та регулювання ринку праці у сфері культури.

Для досягнення цієї мети в дисертації були поставлені та вирішені такі задачі:

обгрунтувати теоретико-методологічні основи дослідження ринку праці сфери культури, визначити зміст поняття “ринок праці сфери культури”;

оцінити вплив трансформаційних процесів на формування ринку праці сфери