Ринок праці сфери культури України: методологія і практика регулювання

виявити та класифікувати фактори, які впливають на функціонування ринку праці сфери культури;

визначити основні тенденції розвитку ринку праці сфери культури в умовах соціально-економічної трансформації на основі кількісного аналізу його параметрів;

здійснити аналіз якості робочої сили сфери культури як основи її конкурентоспроможності на ринку праці;

розробити механізм регулювання зайнятості у сфері культури та окреслити головні напрями його вдосконалення.

Об’єктом дослідження є ринок праці, який функціонує у сфері культури України.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні проблеми функціонування ринку праці сфери культури України в умовах соціально-економічної трансформації.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації послужили класичні положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем зайнятості та ринку праці, економічних та політико-правових проблем у сфері культури. В роботі знайшли застосування сучасні загальнонаукові методи: граничний аналіз – для пояснення механізму створення позитивних зовнішніх ефектів від діяльності у сфері культури; класифікація – для виокремлення факторів, які впливають на функціонування ринку праці сфери культури; метод аналогії для визначення структури ринку праці сфери культури; статистичний аналіз – для характеристики сучасного стану ринку праці сфери культури; соціологічне опитування – для дослідження якісних характеристик робочої сили у сфері культури, а також методи економічного моделювання, абстрагування, аналізу, синтезу, узагальнення.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш суттєвих результатів, які отримано в дисертації і відзначаються науковою новизною, відносяться:

розкрито економічну функцію культури через наукову категорію “зовнішні ефекти”, суть якої полягає в тому, що культурна діяльність створює економічні, соціальні та індивідуальні зовнішні ефекти, чия взаємодія забезпечує соціальне єднання суспільства, на основі якого відбувається економічне зростання країни;

введено в науковий обіг поняття “ринок праці сфери культури”, який розглядається як складова частина національного ринку праці, специфіка якого визначається особливостями культурної діяльності, що вимагає від працівника сфери культури застосування певних творчих здібностей і таланту;

виявлено і обгрунтовано сутність двоїстого впливу ринкових відносин на функціонування ринку праці сфери культури, який, з одного боку, активізує ринок праці в її комерціалізованій частині, а з іншого – зменшує пропозицію праці через відсутність матеріальних стимулів у бюджетних культурних організаціях, де сьогодні гостро стоїть проблема збереження трудового потенціалу;

запропоновано класифікацію факторів впливу на функціонування ринку праці, яка, на відміну від існуючих, враховує макро-, мікроекономічний та індивідуальний рівні і дозволяє розширити межі аналізу ринку праці в сфері культури для виявлення сучасних соціально-економічних тенденцій його розвитку;

здійснено оцінку функціонування ринку праці сфери культури на національному та регіональному рівнях в динаміці, яка дала можливість виявити такі позитивні тенденції, як зростання частки працівників цієї сфери в загальній чисельності зайнятих по галузях економіки України, зменшення в культурній сфері абсолютного обсягу вимушеної неповної зайнятості, а також визначити масштаби перебігу існуючих негативних процесів, у тому числі скорочення зайнятості та поширення нерегламентованої діяльності у цій сфері;

визначено на основі аналізу якості робочої сили сфери культури ті її складові, які впливають на конкурентоспроможність працівника (адаптованість, мобільність, мотивованість, творчі здібності тощо) ;

розроблено концептуальну модель механізму змішаного регулювання ринку праці у сфері культури, яка базується на збалансованому співвідношенні та поєднанні макро- та мікроекономічного регулювання, а також визначено основні напрями удосконалення цього механізму через законодавчо-правову, фінансову та організаційну складові.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обгрунтовані у дисертації наукові положення і практичні рекомендації є основою для вирішення теоретичних і практичних проблем регулювання ринку праці в сфері культури і підвищення ефективності використання її трудового потенціалу.

Окремі результати роботи використано Міністерством праці та соціальної політики України при підготовці проектів Закону України “Про засади стимулювання розвитку регіонів та депресивних регіонів” і Загальнодержавної програми розвитку малих міст України” (довідка № 03-3/2384-021-2 від 25. 05. 2001) ; у розробці прогнозу створення нових робочих місць в галузях економіки при доопрацюванні проекту Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки (довідка № 03-3/5051-021-2 від 04. 10. 2001), а також Міністерством культури і мистецтв України при розробці нормативних документів та методичних матеріалів для системи галузі (довідка № 15/1-331 від 30. 05. 2001).

Сформульовані в дисертації теоретичні розробки та методичні підходи використовуються автором в навчальному процесі в окремих розділах курсів “мікроекономіка” та “економічна теорія”, а також можуть бути використані для викладання спецкурсів з економіки соціально-культурної сфери для підготовки фахівців з управління цією сферою, спеціалістів з проблем зайнятості та використання трудових ресурсів.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій представлені наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо вирішення наукового завдання – розробки теоретико-методологічних основ дослідження ринку праці сфери культури та напрямів його регулювання в умовах трансформації моделі економіки України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і теоретичні висновки дисертації доповідались і обговорювались на восьми конференціях, у тому числі на міжнародних науково-практичних конференціях: “Менеджмент качества современного образования” (Київ, МАУП, 1999 р.) ; “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, Українська Академія державного управління при Президентові України, 2000 р.) ; “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки (Київ, РВПС