Ринок праці сфери культури України: методологія і практика регулювання

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 6, 2 друк. арк., 9 з яких загальним обсягом 6, 0 друк. арк. належать особисто автору, з них 5 публікацій – у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації складає 198 стор. тексту, включає 25 таблиць і 20 рисунків на 40 стор., 6 додатків на 11 стор. Список використаних джерел нараховує 185 найменувань на 16 стор.

 

 

У першому розділі “Теоретико-методологічні аспекти функціонування ринку праці сфери культури” обгрунтовуються місце і роль сфери культури в соціально-економічному розвитку країни та актуальність досліджень формування в ній ринку праці, розкривається його сутність, визначаються основні фактори, які впливають на його функціонування.

В дисертаційній роботі культура розглядається як специфічна сфера трудової діяльності (культурна діяльність), в межах якої функціонує відповідний сегмент національного ринку праці. Тому культура розуміється перш за все як результат цієї діяльності, як єдність матеріального, інтелектуального та духовного розвитку суспільства. Серед різноманітності функцій культури (естетичної, етичної, правової, світоглядної) акцент робиться на економічній, тобто на взаємозв’язку культурної діяльності зі станом економіки та тенденціями економічного зростання країни. Саме ця функція привертала особливу увагу вітчизняних авторів. Зокрема, Д. П. Богиня вважає, що підвищення культурного рівня працівників є одним із вирішальних факторів підвищення ефективності суспільної праці. В. І. Куценко стверджує, що культурний потенціал, будучи невід’ємною складовою людського капіталу, є цінним продуктивним ресурсом країни і виступає домінантою успіху в здійснюваних соціально-економічних перетвореннях.

В роботі доведено, що процес соціально-економічної стабілізації України залежить не тільки від ефективності роботи базових галузей економіки, але й від успішного функціонування сфери культури як такої, що забезпечує суспільству різноманітні зовнішні ефекти. Запропоновано класифікувати їх за економічними, соціальними та індивідуальними ознаками. Так, економічні зовнішні ефекти являють собою цілісну систему, яка доводить, що витрати держави на культуру та інвестиції приватного капіталу в цю сферу призводять до зростання ВВП: через підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили та зростання продуктивності праці, з одного боку, і через зростання частини ВВП, яка створюється безпосередньо в сфері культури, – з іншого (рис. 1). До соціальних ефектів слід віднести: зростання культурного рівня як обмежувача процесу маргіналізації населення і чинника подолання плебейськості та провінціальності українського менталітету, джерела збагачення загальнолюдських і особистісних культурних надбань.

Аналіз зовнішніх ефектів, породжених діяльністю у сфері культури, дає підставу стверджувати, що підсумковим є ефект соціального єднання суспільства, який впливає на економічне зростання країни.

У дисертації автором вперше введено в науковий обіг поняття “ринок праці сфери культури” як складової частини національного ринку праці, механізму узгодження інтересів роботодавців і найманих працівників в межах культурної діяльності, тобто діяльності по створенню, збереженню і розповсюдженню культурних благ. Товаром на ринку праці сфери культури виступає робоча сила, яка залежно від фізичних та розумових здібностей її носія може бути різною за вартістю та ціною. На ринку продавцями своєї праці виступають спеціалісти культури і мистецтв (працівники культури та професійні творчі працівники), а покупцями є держава (в межах підпорядкованих їй установ та організацій культури) та приватний сектор – власники об’єктів культурного призначення.

 

Аналіз ринку праці сфери культури як ринку одного з факторів виробництва дає підставу визначити його похідний характер від ринку культурних благ (товарів і послуг), виробництво яких базується на взаємодії ефектів доходу і заміщення щодо співвідношення робочого часу і часу, призначеного для дозвілля. В Україні, на відміну від розвинених країн Заходу, США, Японії, переважає ефект заміщення, який проявляється в тому, що люди з низьким рівнем доходів віддають перевагу роботі, скорочуючи час на дозвілля. Цим, а також низькою якістю культурних благ, що пропонуються, пояснюється сьогоднішня мінімізація культурних потреб населення України, про що свідчить зменшення кількості відвідувань культурних установ при збільшенні загальної кількості останніх. Для ефективного функціонування ринку праці сфери культури необхідно створити умови для збільшення часу, призначеного для споживання культурних благ. Вирішальну роль відіграватимуть підвищення заробітної плати працівникам усіх галузей економіки, розвиток ринкової інфраструктури, який дасть можливість населенню отримувати нетрудовий доход, наприклад, у формі дивідендів. В результаті культурні потреби населення зростуть, що активізує ринок праці в цій сфері.

В процесі дослідження був здійснений аналіз ринку праці сфери культури, виявлені фактори впливу на нього та проведена класифікація цих факторів на макроекономічні, мікроекономічні та індивідуальні.

В Україні на сучасному етапі трансформації суспільства відсутні необхідні умови для розвитку ринку праці в культурі. Про це свідчить повільний темп реалізації ринкових реформ, недостатня мотивація до праці в державних закладах культури через низькі ставки заробітної плати, стримуюча кредитна,