Шляхи онтогенетичного розвитку статевих органів у людини

У найпростіших особливої та спеціальної репродуктивної системи немає. У губок і кишковопорожнинних подібної системи також немає, їх статеві клітини виходять назовні через стінки тіла. Репродуктивна система у вигляді статевих залоз і проток для виведення статевих клітин уперше розвивається у плоских хробаків. Усупереч гермафродитизм, у плоских хробаків зароджуються сем'я проводи і сем'я видільні канали для чоловічих статевих клітин, а ще яйцепроводи, матка і піхва для жіночих статевих клітин. Статеві клітини розвиваються у сім'яниках та яєчниках. У круглих хробаків уже утворюється поділ на статі.

Визначається розвиток копулятивного апарату, необхідного для внутрішнього запліднення [2, С. 44 – 49].

У хордових прогресивне ускладнення репродуктивної системи йшло у напрямку спеціалізації жіночих і чоловічих статевих залоз і формувань пристосувань для внутрішнього запліднення. Для ланцетника характерна наявність великої кількості статевих залоз (26 пар), розташованих в стінках недалеко від жаберної щілини. Дані залози ще не мають проток для виведення статевих клітин. Тому останні завдяки розривам стінки залоз спочатку потрапляють в жаберну щілину, а потім назовні через атріопор. В круглоротих вже є непарна статева залоза, але проток ще немає. Після дозрівання статеві клітини виявляються в порожнині тіла, звідки через статеві отвори виводяться назовні.

У риб характерне зростання статевих залоз. Яєчник зазвичай непарний, а насінники часто парні. Вивідні протоки статевих залоз у риб уже пов'язані з видільними канальцями нирок. Складність запліднення яйцеклітин у водному середовищі компенсується виробленням великої кількості статевих клітин (ікра та молочко).

У земноводних статеві залози є парними як у самців (насінники), так і у самок (яєчники). У частини амфібій (безхвостих) також зберігається зовнішнє запліднення, тоді як у хвостатих запліднення є внутрішнім. Їх розвиток відбувається з метаморфозами.

У плазунів жіночі і чоловічі статеві залози подібні за будовою з залозами земноводних, але у них сильніше розвинений правий яєчник.

Крокодили продукують велику кількість яєць, але дрібних. У птахів репродуктивна система також асиметрична, але більше розвинений лівий яєчник. Яйцепровід є дуже великим, причому поділяється на передній і задній відділи. Яєчник дуже збільшений в період відкладання яєць. Після завершення відкладання яєць він зменшується. Яйця відносно великі [15, С. 185 – 191].

Найбільшого ускладнення репродуктивна система досягає у ссавців, для яких характерне тільки внутрішнє запліднення. Відбувається розвиток злягальних органів, пристосувань для розвитку плоду в організмі матері. Розвиваються додаткові залози.

Статеві залози ссавців розвиваються спереду від закладки нирок й утворюються у вигляді парних складок нефрогонотома в області ніжки соміта, вдаються в порожнину тіла й опиняються підвішеними на брижі.

Первинні статеві клітини відокремлюються на стадії гаструли: спочатку в ектодермі головного кінця тіла, потім вони потрапляють до ентодерми й активно переміщуються у статеві складки. Виникає гонада, котра може з часом перетворитися на сім’яник або яєчник. Напрям розвитку визначається генетичними та епігенетичними факторами диференціації статі.

Статеві протоки перетворюються таким чином: протонефричний канал, що розділився на мюллерів та вольфів канали, починає видозмінюватися різними шляхами. А саме, мюллерів канал зростається переднім кінцем з одним із нефронів переднирки й утворює яйцепровід, передній кінець якого сполучається з лійкою і відкривається до целома, а задній відкривається в клоаку.

Вольфів канал залишається зв’язаним із нефронами первинної нирки. У чоловіків він перетворюється на канал для сім'явиверження, а мюллерів канал редукується.

У жінок, навпаки, редукується вольфів канал, а мюллерів перетворюється на яйцепровід, матку та піхву. Мюллерів канал у сумчастих парний, тобто складається із двох яйцепроводів, двох маток і двох піхв. Протягом філогенезу ці парні утвори зростаються й залишається одна піхва та одна матка. Вона може бути подвійною (гризуни), двороздільною (хижаки), дворогою (комахоїдні, кити), простою (примати, людина).

Виключне вдосконалення відзначається в організації статевих клітин, особливо чоловічих. У більшості безхребетних статеві клітини мають структурні компоненти, характерні для одноклітинних найпростіших і соматичних клітин багатоклітинних. Зокрема, акросома є первинні лізосоми. Є центріолі, мітохондрії і джгутик з аксонема. У організмів, що пристосувалися до життя на суші, після розвитку внутрішнього запліднення сперматозоїди розвинулися в витягнуті структури, а в їх хвості з'явилися додаткові цитоскелетні елементи. У вищих наземних організмів розвиваються різні форми рухливості сперматозоїдів і різні типи акросому, що залежить від будови яйцевих оболонок [24, С. 123 – 127].

 

 

Протягом життя жінки розрізняють кілька періодів. Вони характеризуються певними віковими анатомо-фізіологічними особливостями.

Період дитинства триває з моменту народження до 7-8 років. Його називають «нейтральним», або «періодом спокою». Проте і в цей період у репродуктивній системі відбуваються певні зміни, які свідчать про її хоча й низьку, але певну функціональну активність. У період дитинства відзначається низький вміст статевих гормонів, вторинні статеві ознаки відсутні.

Період статевого дозрівання. За часом він займає близько 10 років, віковими межами