Шляхи онтогенетичного розвитку статевих органів у людини

Ріст волосся вгору по середній лінії живота до пупка зоветься оволосінням за чоловічим типом. У дівчаток до пубертатного періоду оволосіння на лобку відсутнє, після менопаузи воно значно рідшає: це пов'язане з гормональними змінами.

Великі статеві губи або великі соромітні губи (labia pudendi majora) – дві повздовжні шкіряні складки із сполучною тканиною та жировою основою, які зливаються на лобку й перед промежиною, утворюючи передню (commissura labiorum majorum pudendorum anterior) та задню (commissura labiorum majorum pudendorum posterior) злуки (спайки).

Внутрішня поверхня великих статевих губ, яка містить сальні та потові залози, вкрита дуже ніжною шкірою, що має характер слизової оболонки. В нижній третині губ розташовані два органи, кожен розміром з горошину. Це бартолінові залози (glandulae Bartholini), які під час стевого збудження виробляють секрет лужної реакції, що зволожує вхід у піхву. Бартолінові залози альвеолярно-трубчасті, їхні вивідні протоки відкриваються у борозенці між малими статевими губами та дівочою плівою. Під шкірою верхньої межі великих статевих губ закінчується кругла зв'язка матки.

Статева щілина (rima pudendi) – простір між великими статевими губами. Інші назви: «соромітна щілина», «Венерина улоговинка». У дівчат і жінок, які не народжували, статева щілина майже завжди прихована завдяки тугості великих статевих губ.

Малі статеві губи, малі соромітні губи (labia pudendi minora) або «німфи» (лат. nymphae) представлені двома шкірними складками, розміщеними паралельно і досередини від великих статевих губ. Передній край кожної з малих губ роздвоюється на дві менші складки:

- верхні з'єднуються за голівкою клітора, утворюючи його крайню плоть або каптур (praeputium clitoridis) ;

- нижні з'єднується між собою і нижньою частиною голівки, утворюючи вуздечку клітора (frenulum clitoridis) [10, С. 177 – 182].

Між голівкою клітора та його каптуром знаходиться кліторальна борозна (sulcus clitoridis).

Ззаду малі статеві губи зливаються з великими. Розтягаючи статеві губи і напрягаючи вуздечку, попереду задньої злуки можна побачити човноподібну заглибину (fossa navicularis). Малі статеві губи у зрілих жінок містять велику кількість сальних залоз, у дівчаток на внутрішній поверхні малих губ сальні залози відсутні. В товщі малих статевих губ проходять численні судини, гладком'язеві волокна, нервові закінчення як в типових еректильних структурах.

Присінок піхви або переддвер'я піхви (vestibulum vaginae) – частина піхви, обмежена з боків малими статевими губами, спереду – клітором, ззаду – задньою злукою статевих губ, зверху – дівочою плівою. В присінок відкриваються сечівник (отвір якого знаходиться на підвищенні передньої стінки піхви – carina urethrae), піхва, протоки парауретральних (glandulae paraurethrales) і бартолінових (glandulae Bartholini) залоз. Присінок поділяють на дві ділянки:

- передній уретральний (introitus urethrae) ;

- задній гіменальний (introitus vaginae).

Між малими статевими губами і дівочою плівою знаходиться німфогіменальна борозна (sulcus nymphohymenalis). По обох боках сечівникового отвору розташовані дві невеличких заглибини – це парауретральні крипти, рудименти Вольфових каналів. Окрім того, по колу його отвору знаходиться низка сліпих ходів (лакун), вистелених циліндричним або перехідним епітелієм.

Жіночий сечівник (urethra feminina) починається від сечового міхура внутрішнім отвором (ostium urethrae internum) і являє собою трубку завдовжки 3 – 3, 5 см, злегка вигнуту опуклістю назад і огибающую знизу і ззаду нижній край лобкового симфізу.

Поза періодом проходження сечі через канал передня і задня стінки його прилежат одна до іншої, але стінки каналу відрізняються значною розтяжністю і просвіт його може бути розтягнутий до 7 – 8 мм. Задня стінка каналу тісно з'єднується з передньою стінкою піхви.

Зовнішній отвір каналу (ostium urethrae externum) відкривається в переддень піхви попереду і вище отвору піхви і являє собою вузьке місце каналу. Стінка жіночого сечівника складається з оболонок: м'язової, підслизової і слизової. [8].

Промежина (perineum) – простір між задньою злукою та анусом (акушерська промежина) [14]. М'язову основу її складають м'язи сечостатевої та тазової діафрагм. Зовні промежина вкрита шкірою, на якій видно лінію від задньої спайки до заднього проходу – шов промежини. Висота промежини у більшості жінок становить 3-4 см.

Дівоча пліва (hymen) або гімен – сполучно-тканинна перетинка, яка є дном присінку піхви і межею між зовнішніми і внутрішніми статевими органами [14]. Отвір дівочої пліви може мати різну форму, іноді таких отворів буває декілька. Дівоча пліва багата на дрібні кровоносні судини і нервові волокна, з чим пов'язана болючість і кровотеча при її розриві. Під час сексуальних стосунків дівоча пліва надривається, як правило, в радіальному напрямку і утворюються гіменальні сосочки (caruncula humenalis), а після пологів залишки її нагадують миртоподібні сосочки (caruncula mirtiformes).

Артеріальною кров'ю жіноча соромітна ділянка забезпечується через три артерії:

- загальну внутрішню статеву артерію (arteria pudenda communis interna), яка є гілкою нижньочеревної артерії (arteria hypogastricae) ;

- через зовнішню статеву артерію (arteria pudenda externa), яка є гілкою стегнової артерії (arteria femoralis) ;

- через зовнішню сіменну артерію (arteria spermatica externa), яка є гілкою внутрішньої здухвинної артерії (arteria epigastricae interna).

Венозна кров відводиться з вульви у трьох напрямках:

- через дорсальну вену клітора (vena dorsalis clitoridis) до сплетіння сечового міхура (plexus vesicalis) за лобковим зрощенням а далі