Шляхи онтогенетичного розвитку статевих органів у людини

- через зовнішню статеву вену (vena pudenda externa) у велику підшкірну вену ноги (vena saphena magna) ;

- через замикальну вену (vena obturatoria).

Лімфотичні судини вульви збираються до зовнішніх лімфатичних вузлів (lymphoglandulae inguinales superficiales), які лежать під і над Пупартовою зв'язкою.

Нерви зовнішніх статевих органів являють собою гілки загального статевого нерва (nervus pudendus communis), який йде з сакрального сплетіння і nervus genitocruralis.

Вульва новонародженої дівчинки дещо збільшена через вплив підвищеного рівня матерніх гормонів крізь тканини плаценти. Слизова передсінку потовшена і має червоний колір. Через кілька тижнів рівень естрогену падає, слизова тоншає і світлішає. Клітор пропорційно до розмірів тіла теж трошки більший, ніж у дорослої жінки. До восьми років великі статеві губи не повністю покривають малі через недостатню вираженість підшкірної клітковини. Малі статеві губи тонкі, рожевого кольору, а дівоча пліва тонка й пухка, розмір отвору близько 0, 5 см. У підлітковому віці посилюється вироблення естрогенів, слизова передсінку товстішає, розмір отвору дівочої пліви сягає 1 см.

Розвиток ембріона жіночої статі починається у разі відсутності у зиготі SRY-гена (який міститься у Y-хромосомі). До девятого тижня його статева система невідрізнювана від ембріона чоловічої статі.

Зі шостого тижня у зародка помітно збільшується випинання між ніжками, розміром не більше шпилькової голівки – це майбутній статевий горбок (Tuberculum genitale), який надалі перетворюється на клітор чи печеристі тіла пеніса. Його оточують урогенітальні (сечостатеві) складки, які у свою чергу, оточені лабіоскротальними (губнокалитковими) складками. Під бугорком розташований уретральний жолобок (сечостатевий синус).

На 12-14-му тижні за допомогою ультразвукового обстеження з ймовірністю 50% можливо вже визначити стать: у жіночого ембріона статевий горбок випинається як продовження хребетного стовпа під кутом менш ніж 30%. З того часу статева система жіночого і чоловічого ембріонів розвивається кожна своїм шляхом: розвиток жіночих зовнішніх статевих органів спричиняється присутністю естрогену та інших гормонів організму матері.

На 13-17-му тижні статевий горбок розвивається у майбутній клітор. Тим часом урогенітальні складки розвиваються у малі статеві губи. Їхній розвиток аналогічний розвитку чоловічих статевих органів: вони наростають уздовж колишнього статевого горбка, тільки у жіночих ембріонів здебільшого позаду його, утворюючи вуздечку клітора. Лабіоскротальні складки продовжують також рости й утворюють великі статеві губи, їхні передні та задні ділянки, зливаючись, формують спайки великих статевих губ. Уретральний жолобок перетворюється на сечівник.

На 20-й тиждень формування статевих органів у цілому завершено.

Перед початком статевого дозрівання вульва виглядає розташованою більш попереду, ніж у дорослих, тому зміни пропорцій статевих губ і статевої щілини добре помітні. Лобок також збільшується і починає видаватися уперед. Розташування шарів підшкірного жиру теж має свій вплив на формування вигляду зовнішніх статевих органів.

Настання періоду статевої зрілості знаменується появою вторинних статевих ознак. Тканини жіночої соромітної ділянки збільшуються і стають виразнішими. Область вульви стає темнішою: з'являється оволосіння, яке починається з великих статевих губ і закінчується на лобку, може поширюватися на внутрішню поверхню стегон і промежину. Виділяють кілька стадій оволосіння (періоди Теннера).

Початок статевого життя зазвичай пов'язаний з розривом дівочої пліви під час перших зносин.

Як і піхва, вульва теж має розтягатися під час пологів, щоб забезпечити проходження голови немовляти. У певних випадках можливі надриви піхвового отвору, губ і клітора. Після час пологів практично завжди зникають залишки дівочої пліви.

Після менопаузи вироблення жіночих гормонів, зокрема естрогену, знижується. Це спричиняє редукцію діторідної системи. Лобок, клітор і статеві губи зменшуються у розмірах.

Зовнішній вигляд вульви, розміри й форма її елементів індивідуальні для кожної жінки. Вони розрізнюються за розташуванням статевої щілини (ближче до лобка чи до анального отвору), забарвленням, яке пов'язане з загальною пігментацією тіла (від блідо-рожевого до темно-коричневого) ; формою і розмірами окремих частин (кітор і статеві губи можуть бути гіпертрофовані й сильно видаватися назовні).

Практично вся вульва пронизана нервовими закінченнями: загальна їхня кількість близько 8 тисяч. Іннервація у кожної жінки індивідуальна [6, С. 56 – 62].

 

 

Клітор (лат.  clitoris) – жіночий зовнішній статевий орган, розташований у верхньому кутку малих статевих губ, з анатомічної точки зору клітор – це гомологічний чоловічому статевому члену орган, що складається з двох печеристих тіл (ніжки клітора), кожне окремо оточене товстою волокнистою мембраною і закінчується головкою на дистальному кінці, має високу ерогенну чутливість [14]. Сальні залози, на які багатий клітор, виділяють смегму.

Клітор – єдина частина тіла, що призначена тільки для задоволення статевої потреби. Жінки, що бажають пройти операцію зі змінення статі, повинні враховувати наслідки ймовірної втрати функціональності клітора.

Під розмірами клітора розуміють величину його голівки. Її розміри і зовнішній вигляд сильно варіюють. Довжина клітора зазвичай дорівнює 4-5 мм, проте, відмічені випадки, коли вона сягає 1 см, а при патологічному збільшенні клітора (кліторомегалії) розміри голівки можуть бути порівняні з розмірами чоловічого статевого члена. Діаметр голівки клітора може бути від 2 до 20 мм. Якщо під розмірами клітора розуміти величину всього його тіла з голівкою і