Шляхи онтогенетичного розвитку статевих органів у людини

Яєчники мають досить хорошу рухливість. Яєчник має медіальну поверхню, звернену в бік малого тазу, і латеральну, яка прилягає до стінки малого таза. Поверхні яєчника переходять у задній (вільний) край (margo liber), а спереду – в брижових край (margo mesovarikus). На брижовому краю є ворота яєчника (hilum ovari), які представлені невеликим заглибленням.

Паренхіма яєчника підрозділяється на мозкові (medulla ovari) і кіркова (cortex ovari) речовини. Мозкова речовина розташовується в центрі цього органу (поблизу воріт), в цій речовині проходять судинно-нервові утворення. Кіркова речовина розташована по периферії від мозкової речовини і містить зрілі фолікули (folliculi ovarici vesiculosi) та первинні яєчникові фолікули (folliculi ovarici primarii). Зрілий фолікул має внутрішні та зовнішні сполучні тканинні оболонки (теки) [3].

У внутрішній стінці проходять лімфатичні судини та капіляри. До внутрішньої оболонки прилягає зернистий шар (stratum granulosum), в якому знаходиться яйценосний горбок з яйцеклітиною, що залягає в ньому – овоцитом (ovocytus). Овоцит оточений прозорою зоною і променистим вінцем. Під час овуляції стінка зрілого фолікула, який у міру свого дозрівання підходить до зовнішніх шарів яєчника, лопається, яйцеклітина потрапляє в черевну порожнину, звідки захоплюється матковою трубою і проводиться в порожнину матки. На місці фолікула, що лопнув, утворюється заглибина, заповнена кров'ю, в цьому місці починає розвиватися жовте тіло (corpus luteum). Якщо вагітність не настає, то жовте тіло називається циклічним і існує нетривалий час, перетворюючись на біле тіло (corpus albicans), що розсмоктується. Якщо відбувається запліднення яйцеклітини, то утворюється жовте тіло вагітності, що має великі розміри і існує протягом всього періоду вагітності, виконуючи внутрішньосекреторну функцію. Надалі воно також перетворюється в біле тіло.

Поверхня яєчника покрита одношаровим зародковим епітелієм, під яким лежить білкова оболонка (tunika albuginea), утворена сполучною тканиною.

Біля кожного яєчника розташовані придатки (epoophoron). Вони складаються з поздовжньої протоки придатка і поперечних проток, що мають зігнуту форму [16].

Кровопостачання яєчників здійснюється з гілок яєчникової артерії і яєчникових гілок маткової артерії. Венозний відтік здійснюється по однойменним артеріям.

Лімфатичний відтік здійснюється в поперекові лімфатичні вузли.

Іннервація яєчників здійснюється по тазових внутрішньо стокових нервах і з черевного аортального та нижнього підчеревного сплетінь.

Яєчники (статеві залози) починають виконувати свої функції з самого початку менструального періоду у всіх дівчаток. Їх усього три:

- генеративна, яка полягає в утворенні яйцеклітин;

- вегетативна – дозрівання жіночих статевих органів (первинні статеві ознаки) і формування скелета, грудних залоз, оволосіння та ін. (вторинні статеві ознаки) і гормональна;

- утворенні жіночих статевих гормонів – естрогену і прогестерону і чоловічого гормону андрогену. Естрогени необхідні для дозрівання яйцевої клітини, прогестерони відповідають за збереження вагітності при її заплідненні, а андроген потрібен для розвитку м’язової маси і збільшення фізичної сили.

Яєчники з’являються ще на другому місяці внутрішньоутробного розвитку і розвиваються аж до початку менструального періоду у дівчаток. Активна робота яєчників у жінок починається разом із статевим дозріванням і триває до того часу, поки у жінки не настане клімакс. Робота яєчників полягає в підготовці всього необхідного для зачаття, але якщо цього не трапляється, яєчники виконують свою роботу заново. І так відбувається постійно протягом всього репродуктивного періоду кожної жінки. Щороку кількість статевих клітин в яєчнику зменшується, і якщо в жіночому організмі зародковий яєчник містить близько мільйона яйцеклітин, то до 45-50 років у жінки не залишається жодного. Цікавий той факт, що у жінки нові яйцеклітини не утворюються, а витрачаються ті, які утворилися в зародковому періоді.

Порушення роботи жіночих статевих органів – явище часте і залежне від багатьох факторів. В першу чергу це гінекологічні, ендокринні та інші патології, які порушують менструальний цикл і «збивають» гормональний фон жіночого організму.

Дисфункція яєчників часто розвивається при захворюваннях інфекційного характеру і може негативно впливати і на інші статеві органи.

Дисфункція яєчників може призвести до серйозних захворювань, наприклад, таких як міома матки, злоякісні хвороби статевих органів та молочних залоз [22].

 

 

Матка (uterus) – непарний порожнистий орган, який має грушовидну форму [14]. У ній виділяють дно (fundus uteri), тіло (corpus), перешийок (isthmus) і шийку (cervix).

Матка розташовується в порожнині малого таза між сечовим міхуром спереду і прямою кишкою ззаду. Пальпування матки можливо через піхву і пряму кишку. Дно і тіло матки рухливі в малому тазі, тому наповнений сечовий міхур або пряма кишка впливає на положення матки. При спорожнених органах тазу дно матки направлено вперед (anteversio uteri). У нормі матка не тільки нахилена вперед, але і зігнута в області перешийка (anteflexio). Протилежне положення матки (retroflexio), як правило, вважається патологічним.

Дно матки є найвищою частиною, що виступає над устями маткових труб. Тіло сплощено і поступово звужується до перешийка. Перешийок – найбільш звужена частина матки довжиною 1 см. Шийка