Шляхи онтогенетичного розвитку статевих органів у людини

Клітор складається з трьох частин:

- верхньої – голівки (glans clitoridis) ;

- середньої – тіла (corpus clitoridis) ;

- нижньої – двох ніжок циліндричної форми (crura clitoridis).

Також до частин клітора іноді відносять і присінку цибулини піхви (bulbi vestibuli) – парні утворення між тілом клітора і сечівником. Клітор нагадує за будовою статевий член: він теж має підвісну зв'язку, а його печеристі тіла оточені щільною білковою оболонкою (tunica albuginea) і складаються з комірок, розділених трабекулами, складених зісполучної тканини і гладком'язових клітин. Тканина клітора складається з численних васкулярних проміжків зі здебільшоговаскулярним епітелієм.

Нещодавні дослідження показали, що тканини клітора поширюються у передню стінку піхви [17, 267 – 271].

Тіло клітора утворене двома печеристими тілами клітора (corpora cavernosa clitoridis), розділеними сполучнотканинною перегородкою і покритими ззовні щільною білковою оболонкою. Печеристі тіла складаються з еректильної тканини, здатної наповнюватися кров'ю під час статевого збудження і спричиняти тим самим ерекцію клітора. З'єднані у тілі клітора, печеристі тіла далі розходяться у боки та утворюють ніжки клітора, які лежать позаду від тіла. Ніжки оточені сіднично-печеристими м'язами (musculi ischiocavernosi), які під час статевого збудження затискують вени клітора, замикаючи кров у печеристих тілах. Між ніжками знаходяться сечівник і піхва, зсередини до них прилягають присінкові (кліторальні) цибулини. Дистальні ділянки обох ніжок кріпляться до окістя нижніх гілоклобкової кістки.

Голівка клітора є єдиною частиною цього органа, розташованою ззовні, являючи собою фіброваскулярний ковпачок на кінчику його тіла, який виступає крихітним горбком у передньому кутку статевих губ. На відміну від голівки чоловічого статевого члена, голівка клітора не має гладкої мускулатури, відрізняючись цим від його тіла і цибулин. Величина голівки клітора може бути різною, зазвичай вона розміром з горошину. У деяких жінок голівка може бути збільшена та сильно висуватися зі статевих губ (кліторомегалія). Голівка має понад 8 000 нервових закінчень. Голівку покриває шкіряна складка – крайня плоть клітора. Оскільки більша частина кліторальних тканин схована глибоко у тілі, під клітором частіше за все розуміють саме його голівку.

Цибулини присінку або кліторальні цибулини (bulbi vestibuli) – утворення, гомологічні за походженням і ідентичні за будовою непарному губчастому тілу статевого члена. Вони складаються з густого сплетіння судин, оточених сполучною тканиною і пучками гладком'язових клітин. Вони мають форму підкови зі потоншеною середньою частиною (між зовнішнім отвором сечівника і клітором) і розташовані по боках від піхвового отвору. Бічні частини цибулин злегка сплющені і знаходяться в основі великих статевих губ, прилягаючи своїми задніми кінцями до великих присінкових, або Бартолінових залоз (glandulae vestibulares majores). Ззовні цибулини покриті пучками цибулинно-губчастого м'язу.

Вважалося, що на відміну від губчастого тіла статевого члена, тісно зв'язаного з печеристими тілами і сечівником, цибулини присінку чітко відмежовані від клітора, зовнішнього отвору сечівника і присінку піхви. Проте, недавнє патолого-анатомічне дослідження показало, що у жінок дітородного віку цибулини присінку тісно зв'язані з нижньою частиною піхви, сечівником і печеристими тілами клітора. Окрім того, відзначено, що у дітородному віці об'єм еректильної тканини багато більший, ніж після менопаузи.

Крайня плоть клітора або каптур клітора (preputium clitoridis) – утворена латеральними ніжками малих статевих губ, які огинають його. Над крайньою плоттю клітора знаходиться передня спайка губ. Крайня плоть зазвичай вільно ковзає по поверхні, не натираючи її, але у деяких жінок нерухомо прикріплена до клітора.

Вуздечка клітора (frenulum clitoridis) – шкіряна складка, яка з'єднує передні кінці малих статевих губ з нижньою поверхнею клітора. Утворена медіальними ніжками малих статевих губ [7, С. 455 – 458].

Клітор дуже багатий на нервові закінчення і вельми чутливий до дотику, тиску і коливань температури. Вегетативну іннервацію він отримує з верхнього підчеревного (лат.  plexus hypogastricus superior), а потім з нижнього підчеревного сплетіння (лат.  plexus hypogastricus inferior).

Ці сплетіння утворенісимпатичними волокнами, що йдуть від сегментів Th1-L3 спинного мозку, а також парасимпатичними волокнами, що йдуть від сегментів S2-S4 (крижових). Гілки нижнього підчеревного і крижових нервових сплетінь утворюють матково-піхвове сплетіння, яке лежить у навколоматковій клітковині біля основи широкої зв'язки матки, по боках від надпіхвової частини шийки матки. Від цього сплетіння відходять нерви печеристих тіл клітора. У кліторі є безліч генітальних тілець (інкапсульованих закінчень нервових волокнин), а також дотикальних тілець (тілець Мейсснера), дотикальних менісків (дисків Меркеля), пластинчастих тілець (тілець Пачіні) і вільних нервових закінчень.

Чутливі нерви клітора ведуть зі своїх закінчень у шкірі, зливаються у дорсальний нерв клітора, а потім йдуть у складі статевого нерва до крижових відділів спинного мозку.

Клітор і цибулини присінку забезпечуються кров'ю з кінцевих гілок внутрішньої статевої артерії, які відходять після виходу артерії з пудендального каналу: дорсальної і глибокої артерій клітора і артерії цибулин присінку. Під час збудження печеристі тіла клітора наповнюються кров'ю. Венозна кров клітора відтікає парними дорсальними глибокими венами клітора до сечоміхурового венозного сплетіння і глибокою веною клітора до внутрішньої статевої вени. Вени цибулин присінку вливаються у внутрішню статеву вену і нижні прямокишкові вени.

Клітор розвивається у процесі ембріонального розвитку зі статевого горбка (tuberculum genitale) – випинання між ніжками, яке наявне як у жіночих, так і у чоловічих ембріонів, починаючи з шостого