Скелет і м'язи людини

Всередині тіла трубчасті кістки мають порожнини, заповнені жировою тканиною   –   жовтим кістковим мозком.

Плоскі й короткі кістки порожнин не мають.

Канали трубчастих кісток заповнені кістковим мозком. Між перекладинами губчастої речовини епіфізів міститься червоний кістковий мозок, що являє собою м'яку масу червоного кольору з розгалуженими в ній кровоносними судинами. Його основою є ретикулярна тканина, між петлями якої містяться стовбурові клітини крові й червоний кістковий мозок.

Кістковий мозок має велике значення в житті людини, оскільки в ньому утворюються еритроцити, гранулоцити й інші клітини крові. Жовтий кістковий мозок міститься в діафізах трубчастих кісток, він являє собою жирову тканину, відіграє важливу роль в обміні речовин, у функції кровотворення участі не бере. 

До складу кісток входять органічні й неорганічні речовини. Висушена і знежирена кістка має 1/3 органічних речовин і 2/3 неорганічних. Органічні речовини представлені осеїном і осеїномукощом, неорганічні – водою й мінеральними солями. В живій кістці дорослої людини води майже 50 %, жиру – 15,7, 12,8 % – інших органічних речовин і 21,5 % – неорганічних. З неорганічних речовин 95 % солей кальцію. Органічні речовини надають кістці гнучкості, еластичності, тоді як неорганічні – твердості й міцності.

Кістки людського скелета – це депо неорганічних речовин. В міру необхідності надходять у кров і використовуються органами в процесі їхньої життєдіяльності.

 

 

Кістка розвивається з мезенхіми, яка ущільнюється, і її клітини посилено розмножуються. Розвиток кісток відбувається двома шляхами. Одна група кісток розвивається безпосередньо з мезенхіми (перетинчаста стадія), такі кістки називають первинними, або покривними. До перетинчастих відносять кістки черепа, лиця і ключиць. Усі інші – кістки основи черепа, тулуба, кінцівок – називаються хрящовими, або вторинними, тобто такими, що пройшли, крім перетинчастої стадії розвитку, й хрящову, а вже тільки потім із хряща утворилася кістка (кісткова стадія).

Безпосередньо розвиток кістки відбувається двома шляхами: перихондрально, коли центри окостеніння утворюються на поверхні хряща, і ендохондрально, коли вони з'являються й розвиваються всередині хрящової тканини. За формою вони нагадують майбутню кістку.

Розвиток кістки відбувається за рахунок остеобластів, котрі виділяють осеїн і солі кальцію й утворюють навколо себе тонкий шар кісткової тканини. Одночасно відбувається й її руйнування остеокластами, через що всередині кістки утворюється порожнина, яка, збільшуючись від діафіза в напрямку до епіфізів, утворює трубку завдяки виділенню речовин, що резорбують кістку. Згодом порожнина кістки заповнюється ембріональною мезенхімою, вона поступово перетворюється на ретикулярну сполучну тканину, а ця остання      на кістковий мозок.

Ріст кістки в довжину відбувається за рахунок епіфізарного хряща, що міститься між діафізом і епіфізом довгих трубчастих кісток і поступово стоншується. Цей процес триває до 20-25 років, після чого діафіз кістки міцно зростається з епіфізом, і ріст у довжину припиняється у товщину кістка росте за рахунок окістя.

У похилому віці виникає остеопороз кісток, внаслідок чого між пластинками губчастої речовини утворюються значні порожнини. Такі ж порожнини утворюються і між остеонами гаверсової системи, при цьому змінюється хімічний склад кістки: відбувається перерозподіл органічних і неорганічних речовин.

Кістки мають великі регенеративні можливості, й чим молодший організм, тим вони більші. При переломах кісток регенерація відбувається за рахунок розмноження остеобластів. Спочатку на місці перелому утворюється кістковий мозоль, який пізніше осифікується, й на його місці утворюється плоский шов.

У зародка деякі кістки закладаються й розвиваються у вигляді декількох кісток. Наприклад, тазова кістка розвивається з трьох кісток: клубової, сідничої та лобкової. З'єднуються вони в дитячому віці за допомогою синхондроза, а після 14-16 років зростаються за допомогою синостоза в одну монолітну тазову кістку. Трубчасті кістки у дітей також розвиваються як три частини: діафіз і два епіфізи – проксимальний і дистальний. З'єднуються вони нерухомо (синхондроз), а в 20-25 років зростаються внаслідок синостоза в одну кістку.

Плоскі кістки осифікуються подібно, до епіфізів трубчастих кісток.

Інтенсивність росту і розвитку кісток залежить від механічних навантажень на них і харчування. В місцях, де на кістки більший тиск, швидше відбуваються процеси окостеніння. Наприклад, окостеніння кісток нижньої кінцівки здійснюється швидше, ніж верхньої. Причому в тих кістках, де механічні навантаження ритмічні й рівень їх оптимальний, окостеніння відбувається швидше. Надмірні навантаження гальмують ріст кісток. Фізичні вправи, особливо стрибкові, на розтягування, прискорюють ріст кісток, оскільки при цьому їхня щільна речовина потовщується, а в губчастій речовині стає більше комірок.

 

 

Залежно від функціонального навантаження з’єднання кісток поділяють на рухоме, напіврухоме й нерухоме. Обмежені в рухах і нерухомі з'єднання називаються синартрозами.

Рухомі з'єднання – синовіальні (діартрози). До них належать суглоби.

Нерухомі з'єднання (синартроз) – фіброзні – такі види сполучень, за яких кістки немовби зрощені між собою за допомогою того чи іншого типу сполучної тканини, відповідно до чого й дістали назву: синдесмоз, синхондроз, синостоз, синсаркоз.

Синдесмоз – з'єднання кісток за допомогою волокнистої сполучної тканини. До числа фіброзних з'єднань входять, наприклад, зв'язковий апарат тазових кісток з крижами, кісток кисті й стопи. Меншою міцністю характеризуються