Скелет і м'язи людини

Плоскі суглоби мають майже рівні суглобові поверхні, схожі на відрізок кулі з великим радіусом, у них немає суглобових головок і ямок. Рухи в плоских суглобах пов'язані з незначним ковзанням однієї суглобової поверхні по іншій, а тому вони малорухомі, їх ще називають амфіартрозами. Прикладом цього виду суглобів є зап'ястково-п'ясткові (за винятком великого пальця), заплесно-плесневі та ін.

Крім поділу за формою суглобових поверхонь, суглоби поділяють на прості, складні й комбіновані. Простий суглоб утворюється двома кістками, наприклад міжфалангові суглоби кисті. Якщо ж до складу суглоба входять три або більше кісток, тоді він називається складним. Прикладом складного суглоба є ліктьовий, його утворюють три кістки й три суглоби, які мають спільну суглобову капсулу.

Комбінованими називаються суглоби, які морфологічно самостійні, а функціонально залежні один від одного. Так, нижньощелепні суглоби функціонують тільки в парі й одночасно.

Між рухомими й малорухомими з'єднаннями кісток є ще перехідна форма, так званий півсуглоб – симфіз – із невеликою порожниною у товщі хряща. Такі утвори з'єднують деякі кістки грудини (симфіз рукоятки грудини), хребці (міжхребцевий симфіз) та лобкові кістки (лобковий симфіз). Міжхребцевий та лобковий симфізи для більшої міцності укріплені багатьма зв'язками. Під час пологів лобкомі кістки під тиском можуть трохи розходитись, збільшуючи при цьому вихід із малого таза.

 

 

Скелет людини становить 1/5-1/7 частину загальної маси тіла. До його складу входить 203-206 кісток, з яких 164-166 парних і 36-40 непарних. Скелет виконує захисну, опорну та ряд інших функцій. Наприклад, захисні функції виконують: череп, у якому міститься головний мозок; хребетний стовп, у каналі якого лежить спинний мозок; грудна клітка, утворена грудиною, ребрами й грудним відділом хребта, захищає легені, серце, аорту, нижню порожнисту вену, стравохід та інші органи.

Кістки кінцівок виконують опорну функцію та функцію важелів, за допомогою яких здійснюються різноманітні рухи в просторі, а також виконуються трудові процеси.

Скелет людини складається з осьового скелета, що включає хребетний стовп, грудну клітку, череп та додаткового  скелета, до складу якого входять кістки поясів та власне вільних кінцівок.

 

 

Хребет є основою всього тіла і утворюється з 31-35 хребців, з'єднаних між собою рухомими й нерухомими зчленуваннями.

Хребетний стовп має 5 відділів: шийний – 7 хребців, грудний – 12 хребців, поперековий – 5 хребців, крижовий – 5 хребців, які зрослися в одну кістку – криж, і куприковий – 4-5 хребців.

Хребець має тіло, позаду якого є дуга. Тіло й дуга оточують отвір хребця. Отвори суміжних хребців утворюють хребетний канал, у якому міститься спинний мозок. У місцях з'єднання дуги з тілом утворюються вирізки (верхня та нижня). Вирізки суміжних хребців обмежують міжхребцеві отвори, крізь які виходять спинномозкові нерви. Від дуги відходять 7 відростків: задній, непарний – остистий,   2  бічні  –   поперечні, 2верхніх суглобових і 2 нижніх суглобових. Суглобовими відростками хребці з'єднуються між собою в хребетний стовп. Хребці кожного відділу мають свої специфічні особливості, які відрізняють їх від хребців інших відділів.

Шийний відділ складається з семи шийних хребців, які мають невелике тіло, роздвоєні остисті відростки (за винятком першого та сьомого хребців). Поперечні відростки разом з рудиментами ребер утворюють міжхребцевий отвір, крізь який проходить до головного мозку хребтова артерія.

Перший шийний хребець, або атлант, сполучається з черепом і має форму кільця, оскільки в нього відсутні тіло й остистий відросток. Складається він з передньої та задньої дуг, між якими с потовщення – бічні маси. Передня дуга замінює тіло хребця і має на передній поверхні передній горбок, а на задній поверхні – ямку зуба для зчленування із зубом II шийного хребця. На задній дузі міститься задній горбок, який є залишком остистого відростка.

Замість верхніх суглобових відростків по обидва боки  розташовані дві суглобові поверхні, обернені вгору та вбік, нижні суглобові відростки такі, як і в інших хребців, а остистий відросток – короткий і товстий.

Грудний відділ хребетного стовпа складається з дванадцяти грудних хребців. На їхніх високих, трикутної форми тілах розміщені реберні ямки, з якими сполучаються суглобові поверхні головок ребер. Оскільки більшість ребер з'єднується з тілами двох хребців, то вони мають по дві «неповні» реберні ямки: на верхньому краї хребця – верхню реберну ямку, а на нижньому – нижню, які разом формують «повну» реберну ямку для головки ребра.

Винятком є І грудний хребець, на верхньому краї якого міститься «повна» реберна ямка для І ребра, а на нижньому – «неповна» для II ребра. Головними ознаками X, XI та XII грудних хребців є «повні» суглобові ямки на їхньому тілі. Верхні та нижні суглобові відростки плоскі, розміщені у фронтальній площині й майже вертикально, а їхні суглобові поверхні обернені відповідно вперед і назад. Хребцеві отвори грудних хребців округлої форми й менших розмірів, ніж у шийному та поперековому відділах.

Поперековий відділ хребетного стовпа утворюється з п'яти хребців. Своїми розмірами (тіло велике, овальної форми), масою, відсутністю суглобових ямок і поперечних отворів