Скелет і м'язи людини

Суглобові відростки поперекових хребців масивні, розміщені в сагітальній площині й вертикально. Поперечні відростки тонкі й плоскі. Біля основи кожного з них є додаткові відростки. Більшість анатомів розглядають їх як залишки ребер. Остисті відростки цих хребців великі, довгі, мають вигляд широкої пластинки, потовщені на кінцях і лежать майже горизонтально.

Крижовий відділ хребетного стовпа складається з п'яти крижових хребців, які у 17-25 років зростаються в одну кістку. За формою крижова кістка нагадує клин, основа якого обернена догори, і верхівка – вниз і трохи вигнута вперед. Основа крижової кістки нагадує тіло хребця і зчленовується з останнім (V) поперековим хребцем під кутом, утворюючи мис, який виступає у порожнину таза. Позад нього розміщується верхній отвір крижового каналу, який проходить крізь усю крижову кістку і є продовженням хребетного каналу. Вгору від задньої частини основи відходять два невеликих плоских верхніх суглобових відростки, які разом з нижніми суглобовими відростками останнього поперекового хребця утворюють попереково-крижове зчленування. Верхівка крижової кістки закінчується крижовими ріжками, між якими є крижовий отвір. У жінок крижова кістка ширша, менш вигнута й коротша, ніж у чоловіків.

Куприковий відділ хребетного стовпа складається з 4-5 куприкових хребців, у людей середнього віку вони зрощуються. За формою куприк нагадує дзьоб птаха, обернений основою догори й дещо зігнутий. Верхньою поверхнею куприк з'єднується з крижем, до якого спрямовані два куприкових ріжки. У жінок куприк ширший і менш вигнутий, ніж у чоловіків.

З'єднання й розвиток кісток хребта

В хребетному стовпі є всі види синартрозів: синхондрози, синдесмози, синостози, діартрози. Потилична кістка своїми суглобовими виростками з'єднується з верхніми суглобовими ямками атланта, утворюючи при цьому парний атлантопотиличний суглоб еліпсоподібної форми. Рухи відбуваються одночасно в правому і лівому суглобах. У цьому суглобі такі рухи: згинання і розгинання навколо поперечної осі (кивальні рухи), та відведення і приведення – рухи навколо сагітальної осі, це нахиляння голови праворуч і ліворуч.

Між атлантом і осьовим хребцем є ще три самостійні суглоби, які також функціонально об'єднані в єдиний комбінований суглоб. 

Синдесмози хребта – це довгі й короткі зв'язки. До довгих відносять передню та задню поздовжні зв'язки. Передня поздовжня зв'язка тягнеться по передній поверхні тіл хребців від переднього горбка І шийного хребця до крижової кістки. Задня поздовжня зв'язка розміщується у хребетному каналі по задній поверхні тіл хребців від II шийного хребця до крижової кістки.

До коротких зв'язок входять жовті зв'язки, які з'єднують дуги сусідніх хребців, до їхнього складу входять еластичні волокна жовтого кольору. Міжостисті зв'язки з'єднують остисті відростки, а міжпоперечні зв'язки – поперечні відростки суміжних хребців. Надостна зв'язка фіксує верхівки всіх остистих відростків, а її продовженням у ділянці шиї є широка зв'язка. Вона йде від остистого відростка сьомого шийного хребця до зовнішньої потиличної горбистості. Ця зв'язка в своєму складі має значну кількість еластичних волокон.

Довжина хребта у чоловіків у середньому дорівнює 73-75 см, а у жінок – 69-71 см. Хребетний стовп дорослої людини має вигини – лордози й кіфози. Лордози – вигини хребта   у   шийному   та   поперековому   відділах,   спрямована пуклістю вперед, а кіфози – в грудному та крижовому, спрямовані випуклістю назад. Лордози й кіфози сприяють пружності хребетного стовпа, діючи як амортизатори, що гасять струси тіла під час ходіння. 

Формування вигинів хребетного стовпа остаточно закінчується лише у 18-20 років. У горизонтальному положенні хребетний стовп на 2–3 см довший, ніж у вертикальному, бо під масою тіла міжхребцеві диски зрощуються й стають нижчими. Довжина хребетного стовпа відносно всієї довжини тіла становить приблизно 70 %. Хребетний стовп у дітей і жінок відносно довжини тіла більший, ніж у чоловіків. Це залежить не лише від висоти тіл хребців, а й від висоти міжхребцевих дисків. З віком їхня висота зменшується. У новонароджених вона становить 50 % відносно довжини хребта, а у дорослих – 25 %.

Якщо в ранньому віці навантаження на скелет дитини нерівномірне (носіння непосильних вантажів, неправильне сидіння за партою), може утворитися викривлення хребетного стовпа – сколіоз. Тому слід постійно змінювати положення тіла і стимулювати активну рухливість дітей, впроваджуючи різні ігрові й гімнастичні вправи, завдяки яким зв'язки та міжхребцеві диски довго  залишатимуться  еластичними.   

Найбільш рухомий шийний відділ хребетного стовпа, потім поперековий, менш рухомий – грудний і зовсім нерухомі крижовий і куприковий відділи.

Онтогенез хребетного стовпа

В онтогенезі розвиток скелета починається з хорди, навколо якої скупчується мезодерма, що закладається метамерно. Пізніше з мезодерми утворюються соміти, які в свою чергу поділяються на дерматоми, міотоми й склеротоми. Останні розташовані ближче до хорди. Спочатку з них утворюються хрящові хребці, які поступово перетворюються на кісткову тканину. В процесі розвитку людини хорда зникає, її залишки можна знайти лише в центрі міжхребцевих дисків у вигляді драглистого ядра.

Окостеніння хребців починається на другому місяці внутрішньоутробного розвитку. Спочатку з'являються три ядра окостеніння – одне в тілі, два інших – у дузі хребця. Протягом першого року життя дитини відбувається з'єднання ядер окостеніння дуги, на третьому році, а то й пізніше дуга з'єднується з тілом хребця. У зв'язку з тим, що у дітей міжхребцеві диски значно товщі,