Скелет і м'язи людини

Кістки пальців кисті. Кожен палець (крім першого) має три фаланги: проксимальну, середню й дистальну. Перший палець не має середньої фаланги, а лише проксимальну й дистальну. Кожна фаланга має основу, тіло й головку. Фаланги пальців основою спрямовані вгору, а головками вниз. На основі й головці кісток є суглобові поверхні, якими фаланги з'єднуються між собою та з кістками п'ястка.

Міжзап'ястковий суглоб утворений двома рядами кісток зап'ястка. Функціонально він зв'язаний із промене-зап'ястковим суглобом. У ньому можливе незначне згинання й розгинання. Всі кістки зап'ястка фіксуються короткими міцними зв'язками.

Зап'ястково-п'ястковий суглоб міститься між дистальним рядом кісток зап'ястка й основами II, III, IV, V п'ясткових кісток. Це малорухомий суглоб, він належить до амфіартрозів, закріплений короткими зв'язками.

Зап'ястково-п'ястковий суглоб великого пальця утворений суглобовими поверхнями основи І п'ясткової кістки та дистальною поверхнею великої трапецієподібної кістки. Він сідлоподібної форми, добре рухомий, двоосьовий, у ньому можливе згинання й розгинання, відведення й приведення І пальця, протиставлення його щодо інших пальців, колові рухи.

П'ястково-фалангові суглоби  утворені головками І-Х п'ясткових кісток і основами проксимальних фаланг І-V пальців. Форма їх наближається до кулястої, але можливості кулястого суглоба реалізуються не сповна, оскільки бічні зв'язки добре закріплюють суглоби. В цих суглобах можливі такі рухи: навколо фронтальної осі – згинання, розгинання; навколо сагітальної осі – відведення й приведення.

Міжфалангові суглоби кисті утворені головками й основами суміжних фаланг, мають блокоподібну форму, в них можливі рухи лише навколо фронтальної осі – згинання й розгинання. Суглоби мають добре розвинені бічні закріплювальні зв'язки.

 

 

Пояс нижньої кінцівки, або таз, складається з двох тазових кісток і крижової кістки. Тазові кістки з'єднані напівсуглобом – симфізом.

Тазова кістка складається з трьох кісток: клубової, сідничної та лобкової. Всі три кістки до 15-16-річного віку з'єднані хрящем (синхондроз), після чого хрящ костеніє в ділянці кульшової западини, всі три кістки зростаються тілами, внаслідок чого утворюється монолітна тазова кістка.

Клубова кістка розміщена у верхній частині тазової кістки, складається з тіла, яке утворює верхню частину кульшової западини й крила, яке зверху має клубовий гребінь. Спереду гребінь утворює передньоверхню й передньонижню клубову ость, а ззаду відповідно – задньоверхню і задньонижню клубову ость. Під нижньою остю міститься велика сіднична вирізка. Внутрішня поверхня  крила ввігнута й має назву клубової ями, нижче якої розташована дугоподібна лінія. На задній поверхні крила є вушкоподібна суглобова поверхня для з'єднання з такою ж поверхнею крижової кістки. Зовні крило має три сідничні лінії (верхню, нижню й задню) для прикріплення однойменних м'язів таза.

Сіднична кістка міститься в нижній частині тазової кістки, має тіло й дві гілки. Тіло її утворює задню частину кульшової западини. Від тіла починається верхня гілка, яка переходить у нижню. Разом вони утворюють сідничний бугор, вища нього міститься сіднична ость. 

Лобкова кістка лежить попереду тазової кістки, вона має тіло, яке утворює передню частину кульшової западини й дні гілки – верхню та нижню. Вздовж верхньої гілки є лобковий гребінь, який закінчується лобковим горбком. Верхня й нижня гілки лобкової кістки, з'єднуючись між собою, утворюють кут, зовнішня поверхня якого дещо видовжена й шорстка. Цими поверхнями дві лобкові кістки з'єднуються між собою за допомогою хряща й утворюють лобкове зрощення – симфіз, що замикає таз спереду. Гілки лобкової кістки, з'єднуючись з гілками сідничної кістки, утворюють затульний отвір. Тіла трьох тазових кісток, після їх зрощення, утворюють глибоку кульшову западину – суглобову поверхню для зчленування з головкою стегнової кістки.

Таз людини утворюється двома тазовими кістками, крижовою кісткою й куприком, поділяється на великий і малий; з боків їх розділяє дугоподібна лінія клубової кістки, ззаду – мис крижової кістки, спереду – гребінь лобкової кістки й верхній край лобкового зрощення (симфіза). Симфіз – це синхондроз, утворений волокнистим хрящем, у якому є невелика щілина, причому в жінок вона значно більша, ніж у чоловіків. У вагітних жінок хрящ симфіза має властивість пом'якшуватися, й під час пологів щілина дещо збільшується, що сприяє легшому проходженню плода крізь малий таз.

Статеві відмінності таза добре помітні в ділянці підлобкового кута: у чоловіків він гострий (приблизно 70-75°), у жінок – тупий (90-100°). Кут таза утворює так звану лобкову дугу. Крила клубової кістки у жінок ширші й розташовані більш горизонтально, тоді як у чоловіків вони майже перпендикулярні. В тазі чоловіка й жінки передньозадні та бічні виміри великого таза різняться. Так, у жінок вони в середньому на 3-4 см більші, ніж у чоловіків. Канал спинного мозку жіночого таза має форму циліндра, чоловічого – конуса.

Крижова кістка з куприком з'єднуються синхондрозом, який не костеніє до глибокої старості. Затульний отвір затягнутий затульною перетинкою.

Вільна нижня кінцівка складається зі стегна, гомілки й стопи.

Стегнова кістка – найдовша і найміцніша трубчаста кістка скелета людини, тіло кістки майже циліндричної форми, трохи вигнуте