Скелет і м'язи людини

Для визначення форми черепа застосовують поздовжні й поперечні виміри та їх співвідношення між собою. Для вимірів черепа застосовують товщинний  циркуль.  Поздовжній розмір черепа довжина від перенісся до зовнішнього потиличного бугра. Поперечний розмір вимірюється між частинами виличних кісток, які найбільш виступають. 

Від широтного індексу залежить форма черепа. Якщо широтний індекс менший за 75, то такий череп називається доліхоцефальним. Такі черепи мають представники негроїдної раси. Череп, індекс у якого понад 80,0, називається брахіцефальним. Такої форми черепи властиві людям монголоїдної раси. Черепи, в яких індекс становить 75-80, називаються мезоцефальними, їх мають європеоїди. Така класифікація черепів людей різних рас привела до виникнення расистських теорій, за якими форма черепа нібито є ознакою розумового розвитку людини, природної нерівноцінності людей. Форму черепа пов'язували з кольором шкіри, й расисти стверджували, нібито люди, які мають темний колір шкіри й широкий або довгий череп, розумово відсталі, з низьким культурним рівнем. Та разом із цим антропологами доведено, що расові особливості будови черепа та шкіри людей викликані кліматичними умовами їхнього життя, а розумовий та фізичний розвиток людей – соціальними умовами життя, станом науково-технічного прогресу суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. М'ЯЗ ЯК ОРГАН

Залежно від будови м'язової тканини й виконуваної роботи м'язи поділяються на посмуговані й гладенькі. Окреме місце займає серцевий м'яз, що забезпечує рух крові по судинах.

3.1.  М'язова тканина.

М’язова тканина поділяється на 3 групи: гладенька, поперечно-смугаста скелетна, поперечно-смугаста серцева.

Гладенька м'язева тканина входять до складу внутрішніх органів та кровоносних і лімфатичних судин. У стінках внутрішніх органів і судин м’язові волокна розташовуються в два шари: зовнішній – поздовжній, внутрішній – кільцевий. Структурна одиниця гладеньких м'язів – міоцит. Довжина міоцитів від 60 до 100 мікрон, кожна клітина має лише одне ядро. В міоцитах є тонкі актинові й товсті міозинові, а також проміжні філаменти (протофібрили). Крім того, до складу міоцитів гладеньких м'язів входить ендоплазматична сітка, рибосоми, мітохондрії та інші органоїди. Гладенькі м'язи характеризуються високою пластичністю – після розтягу можуть довго зберігати вихідну довжину, набуту внаслідок розтягування. На відміну від посмугованих гладенькі м'язи скорочуються мимовільно, дуже повільно, частіше ритмічно (наприклад маятникоподібні та перистальтичні рухи кишок).

Посмуговані м'язи ще називають скелетними, тому що вони приводять у рух кістковий скелет і становлять активну частину опорно-рухового апарату. Завдяки скороченням м'язів виконуються різноманітні рухи, пов'язані з трудовими процесами людини.

Скелетне м'язове волокно має циліндричну форму довжиною від декількох мікрон до 12,5 см і більше, товщиною 10-20 мікрон.

Саркоплазма скелетного волокна містить мітохондрії, які забезпечують енергетичні процеси діючих м'язів. Крім того, в скелетних волокнах, як і в усіх клітинах, є рибосоми, лізосоми, саркоплазматична сітка та інші органоїди. Проте в скелетному волокні є специфічні утворення – тоненькі скоротливі волоконця, що дістали назву міофібрил. У кожній міофібрилі під мікроскопом видно темні й світлі диски. В усіх волокнах м'яза як темні, так і світлі диски розташовуються на одному рівні, тому м'язове волокно має вигляд посмугованого. Темні диски двічі заломлюють світло, тоді як світлі – один раз. Темний диск, його ще називають анізотропним (А), розділений світлою смужкою (М), а впоперек світлого диска (І) – ізотропного, проходить темна лінія (Т), яка дістала назву телофрагми.

Міофібрили не суцільні по довжині скелетного волокна, вони складаються з окремих протофібрил (міофіламентів) довжиною 1-2 мкм. Крім того, протофібрили неоднорідні, вони є товсті (16 нм) і тонкі (5-7 нм). Товста протофібрила вміщує 180-360 поздовжньоорієнтованих молекул білка міозину, а тонка утворена тоненькими фібрилами іншого білка – актину, який має вигляд подвійної спіралі. Між товстими й тонкими протофібрилами є тоненькі протоплазматичні містки.

При збудженні м'язового волокна протоплазматичні містки проштовхують тонкі протофібрили між товстими, за рахунок чого саркомер і в цілому все м'язове волокно вкорочується, а оскільки м'яз складається з багатьох волокон, він при цьому скорочується й приводить у рух кістку, до якої прикріплюється. Тонкі протофібрили, проникаючи крізь телофрагму, прикріплюються до неї й далі проходять між товстими міофібрилами.

На межі між дисками А та І сарколема вигинається й утворює Т-трубочки, які розгалужуються всередині волокна. В усіх посмугованих м'язових волокнах добре розвинена незерниста ендоплазматична сітка, яка оточує кожен саркомер. Сітки ці між собою з'єднуються, а їхні канали на межі між саркомерами утворюють кінцеві цистерни, що розташовуються паралельно з Т-трубочками й контактують із ними.

Саркоплазма скелетних волокон багата на білок міоглобін, котрий, як і гемоглобін крові, приєднує кисень. Залежно від вмісту міоглобіну м'язові волокна бувають червоні та білі. В червоних волокнах міоглобіну та мітохондрій значно більше, ніж у білих. Білі волокна товщі й скорочуються швидше, ніж червоні, а тому вони й стомлюються швидше. 

3.2. Будова скелетного м’яза.

Маса скелетних м'язів дорослої людини становить 30-35% маси її тіла, у новонароджених 20-25 %, у людей похилого й