Скелет і м'язи людини

Скорочуючись, м'яз виконує велику роботу і, як активний орган, характеризується інтенсивним обміном речовин, що здійснюється за допомогою кровоносних судин, якими кров доставляє кисень і поживні речовини, а виносить продукти обміну. Кількість кровоносних судин у м'язі залежить від виконуваної ним роботи, їх багато, наприклад, у діафрагмі й значно менше в двоголовому м'язі плеча. Робота м'язів регулюється нервовою системою. Нервові волокна, які є у м'язі, називаються пропріорецепторами. У м'язовій тканині містяться рецептори у вигляді нервово-м'язового веретена. Рецептори сприймають і відбивають ступінь скорочення й розтягування м'яза. Збудження від пропріорецепторів м'язів, зв'язок і сухожилків надходять чутливими (афферентними) волокнами в центральну нервову систему до рухових центрів, а від них до м'язів, унаслідок чого змінюється напруженість м'язів, відбувається корекція їхньої роботи. При цьому виникає так зване відчуття м'яза, яке дає можливість визначити положення тіла або окремих його частин у просторі. В м'язах також закінчуються симпатичні нервові волокна, які регулюють обмін речовин шляхом розширення чи звуження кровоносних судин.

Кожен м'яз за морфологічною характеристикою може перебувати в трьох станах: вихідному, видовженому та вкороченому, а за функціональною ознакою – в напруженому та розслабленому.

М'язи мають здатність не лише до скорочення та розслаблення, а й можуть постійно підтримувати тонус, завдяки цьому м'яз протидіє розтягуванню. Про тонус м'язів судять за їхньою твердістю: чим вищий тонус, тим працездатніший м'яз. Тонус регулюється центральною нервовою системою й має рефлекторний характер, тобто він виникає внаслідок тих нервових імпульсів, які генеруються у пропріорецепторах м'язів і особливо при їх розтягуванні. В разі перерізування нервів м'язи втрачають тонус, стають дуже м'якими.

Здебільшого форма м'язів залежить від виконуваної ними роботи. Основними групами м'язів вважають: довгі, короткі, широкі й кільцеві.

Довгі м'язи веретеноподібної форми мають центральне черевце, а на кінцях – сухожилки. Проксимальний сухожилок називають головкою, а дистальний – хвостом. Такі м'язи є на кінцівках, де великий розмах рухів.

Короткі м'язи є там, де розмах рухів незначний, наприклад між хребцями хребетного стовпа, тому що довжина й ширина цих кісток незначні.

Широкі й плоскі м'язи містяться переважно на тулубі. Це м'язи живота, спини, грудної клітки. В разі розташування їх у кілька шарів створюються міцні стінки порожнин тіла для внутрішніх органів, а різноспрямоване розташування м'язових волокон у них сприяє виконанню різноманітних функцій. Широкі м'язи мають відповідно широкі сухожилки, що займають великі площі. Називаються вони апоневрозами.

Кільцеві м'язи розташовуються навколо отворів тіла (наприклад коловий м'яз ока, рота та ін.), їх іще називають сфінктерами, які, скорочуючись, закривають отвори, а дилятатори, навпаки, розкривають.

Розрізняють і такі форми м'язів, як дельтоподібний, ромбоподібний, квадратний, трапецієподібний, зубчастий, камбалоподібний, грушоподібний, черпакоподібний, пірамідальний, круглий, триголовий. Залежно від того, скільки суглобів обслуговує м'яз, їх іще називають односутлобовими, двосуглобовими й багатосуглобовими. Прикладом односуглобового м'яза може бути дельтоподібний, що проходить лише над плечовим суглобом, а тому й виконує в ньому відведення, згинання та розгинання. Чотириголовий м'яз стегна є двосуглобовим, бо проходить спереду стегна над двома суглобами – кульшовим і колінним. У кульшовому суглобі цей м'яз згинає ногу, а в колінному розгинає. Більшість м'язів передпліччя відносять до багатосуглобових м'язів, оскільки вони проходять над кількома суглобами кисті.

М'язи, які поділяються сухожилками на два черевця називаються двочеревцевими. Деякі широкі м'язи мають кілька сухожилкових прошарків (наприклад, прямий м'яз живота). Залежно від кількості сухожильних головок, якими починаються м'язи на кістках, вони називаються двоголовими, триголовими, чотириголовими.

За напрямком волокон м'язи поділяють на прямі, поперечні, косі.

Відповідно до функції м'язи називаються: згиначі (флексори), розгиначі (екстензори), відвідні (абдуктори), привідні (аддуктори), ті, що обертають навколо вертикальної осі досередини, – пронатори, а ті, що обертають назовні, – супінатори.

М'язи, що виконують однакові рухи, називаються синергістами (наприклад, променевий і ліктьовий згиначі зап'ястка), а ті, що виконують різні за напрямком рухи, – антагоністами. Наприклад, круглий і квадратний пронатори передпліччя є антагоністами супінатора передпліччя.

Сила м'язів залежить від кількості їхніх волокон: чим їх більше, тим сильніший м'яз. Крім того, на силу м'яза впливає напрямок його волокон. Так, встановлено, що м'язи з косим і перистим розташуванням волокон сильніші від м'язів з прямим розташуванням волокон, тобто веретеноподібних. У цьому випадку силу м'язів визначають фізіологічним поперечником м'яза, під яким розуміють площину його поперечного розрізу, перпендикулярну довжині волокон. Якщо волокна паралельні довгій осі м'яза, його фізіологічний поперечник дорівнюватиме анатомічному.

Анатомічний поперечник – це площина його поперечного перерізу, перпендикулярна довгій осі м'яза. При косому розташуванні м'язових волокон фізіологічний поперечник буде значно більшим за анатомічний. Тому і м'язи з косим (перистим, двоперистим) розташуванням волокон набагато сильніші.

3.3. Розвиток м'язів.

У нижчих тварин (ланцетник, риби) стінки тіла складаються з посмугованих, метамерно розташованих м'язів, але