Скелет і м'язи людини

Слово м'яз походить від лат. musculus – мишка, бо, скорочуючись, м'яз нагадує мишу з голівкою й хвостом.

Скелетний м'яз побудований із пучків посмугованих м'язових волокон, укритих пухкою сполучною тканиною, що з'єднує їх між собою. В кожний пучок входить багато м'язових волокон, які утворюють самостійні рухові одиниці. В рухових одиницях може бути від 5-8 до 2000 і більше м'язових волокон. Кожна рухова одиниця іннервується одним мотонейроном.

М'яз складається з черевця й двох сухожилкових кінців. Проксимальний кінець м'яза називається головкою, а дистальний – хвостом. Від головки й хвоста відходять сухожилки, якими м'яз прикріплюється до кісток або фасцій.

Сухожилки – це волокна щільної сполучної тканини. Охоплюючи кінці м'язових волокон, сухожилкові волоконця з'єднуються з саркоплазмою м'яза, що сприяє утворенню міцного зв'язку сухожилка із м'язом. Сухожилки, на відміну від черевця, головки й хвоста, мають білий колір, у них відсутні кровоносні судини, зате багато нервових закінчень та колагенових волокон і мало еластичних. Через це сухожилки характеризуються великою опірністю до розтягування.

У м'язі є пучки волокон різних порядків. Пучки першого порядку, з'єднуючись між собою, утворюють пучки другого, третього та інших порядків. Внутрішня сполучна тканина, яка їх укриває, називається ендомізієм, а сполучна тканина, що вкриває м'яз ззовні, дістала назву перимізія.

Крім основних частин м'яза, описаних вище, він має ще й допоміжний апарат: фасції, слизові сумки, сухожилкові зв'язки, піхви, міжм'язові перегородки, фасціальні вузли, утримувачі сухожилків і м'язів, кістковофіброзні піхви, або фіброзні піхви, блоки.

Кожен м'яз або група м'язів (наприклад, група згиначів і розгиначів плеча, передпліччя) оточені тонкою пластинкою зі сполучної (фіброзної) тканини, яка називається фасцією. Фасція відокремлює одну групу м'язів від іншої. Окремі пластинки розгалуженої фасції проникають углиб між м'язами й тому називаються глибокими. На кінцівках відростки фасцій проникають між групами м'язів і прикріплюються до окістя кісток. Фасції можуть служити місцем прикріплення м'язів, а також є своєрідним бар'єром для поширення інфекції чи запального процесу від одної групи м'язів до іншої. Фасції оточені нервами, кровоносними та лімфатичними судинами, що обслуговують м'язи.

Синовіальні сумки розташовані в місцях прикріплення сухожилків м'язів до кісток і здебільшого – навколо великих суглобів, щоб зменшити тертя кістки з сухожилком. Утворюються зі сполучної тканини, в якій з'являються порожнини з гладенькими стінками. Сумки заповнені невеликою кількістю синовіальної рідини. Розвиваються вони одразу після народження дитини.

Синовіальні піхви сухожилків мають форму циліндричного мішка й утворені зі сполучної тканини. Піхва складається з двох листків, один з яких приростає до сухожилка, а другий охоплює сухожилок ззовні. Між листками міститься синовіальна рідина. Під час скорочення м'яза сухожилок рухається разом із прирощеним листком піхви, а синовіальна рідина зменшує при цьому тертя. Такі піхви оточують фаланги кисті, стопи.

Зв'язки являють собою потовщення сполучної тканини, або фасцій. Зв'язки міцні й мають вигляд блискучих фіброзних пучків над сухожилками м'язів. Вони утворюють при цьому манжету, прикріплену до виступів кісток, щоб утримувати в певному положенні сухожилки під час скорочення м'язів.

Потовщення, утворені фасціями між окремими групами м'язів, називаються міжм'язовими перемичками.

Фасціальні вузли – це потовщення фасцій, розташованих у місці з'єднання двох фасцій між собою. Вони зміцнюють фасціальні піхви судин і нервів. Усі ці фіброзні утворення зростаються з кістками й доповнюють скелет.

У ділянці деяких суглобів (променезап'ястковий, гомілковостопний) фасції потовщуються, утворюючи при цьому утримувачі сухожилків або м'язів. Утримувачі попереджують зміщення сухожилків і м'язів при їх скороченні. В розташованих під ними порожнинах, у так званих кістково- фіброзних або фіброзних піхвах, проходять сухожилки м'язів. В окремих випадках фіброзні піхви спільні для кількох сухожилків.

Блоки локалізуються на епіфізах кісток у вигляді валиків з виїмками, вкритих хрящем. На блоках легко рухається, не зміщуючись й не змінюючи напрямку, сухожилок. Крім того, за рахунок блоків збільшується плече волокна, й при цьому зростає сила м'яза.

Блоками служать сесамоподібні кістки, які є похідними шкіри. Утворюються вони при зміні напрямку сухожилка внаслідок різноманітних рухів, не передбачених морфологічними особливостями наявних утворень. Найбільшою сесамоподібною кісткою є наколінник, значно менша – горохоподібна кістка та ін.

Кожна рухова одиниця іннервується одним мотонейроном. У місці підходу нервового закінчення до м'язового волокна утворюється нервово-м'язовий синапс у вигляді рухової бляшки.

Між нервовим закінченням і поверхнею м'язового волокна є синаптична щілина завширшки 20-60 нм, крізь яку нервовий імпульс (збудження) рухового нервового волокна завдяки медіаторові рухової бляшки переходить на м'язове волокно. Далі збудження поширюється в обидва боки сарколемою волокна, внаслідок чого з його саркоплазматичної сітки виходять іони кальцію й надходять до міофібрил. У цей період актин набуває здатності взаємодіяти з білком міозином, що й приводить до скорочення м'язового волокна та всього м'яза, бо при цьому, як правило, збуджується значна частина, а то й усі рухові одиниці м'яза.

Рух кісток скелета відбувається лише тоді, коли м'яз поєднує дві або кілька кісток і приводить у рух кістки, з'єднані одним або кількома суглобами. При скороченні м'яза один із його кінців завжди нерухомий, фіксований і називається фіксованою точкою, а другий кінець м'яза