Скелет і м'язи людини

Парієтальні м'язи розвиваються з сомітів, а вісцеральні – з вісцеральних дуг. У наземних хребетних м'язи диференціюються на шийний, грудний, черевний і хвостовий відділи. У ссавців і людини у зв'язку зі складнішими функціями організму й спеціалізацією кінцівок сегментарність зникає, за винятком грудної клітки, хребта й живота, де вона частково залишилася.

Вісцеральні м'язи щелепної й під'язикової дуг перетворюються на жувальні та мімічні м'язи обличчя, а також м'язи шиї, що лежать вище під'язикової кістки. З м'язів першої зябрової дуги розвиваються м'язи глотки й гортані, а з III та IV зябрових дуг утворюються грудинно-ключично-сосковий і трапецієподібний м'язи. Всі м'язи вісцерального походження іннервуються волокнами V, VII, IX, X та XI парами черепних нервів.

М'язи тулуба й кінцівок розвиваються з міотомів, із вентральної частини міотома розвивається вентральна мускулатура: міжреберні м'язи грудної клітки, прямий і косі м'язи живота. Із дорзальної частини міотома розвиваються глибокі м'язи спини. Іннервуються ці м'язи спинномозковими нервами, які відповідно діляться на вентральні та дорзальні гілочки. М'язи тулуба й кінцівок поділяються на власні, або автохтонні, і м'язи-переселенці. Власні м'язи прикріплюються обома кінцями на тулубі, а м'язи-переселенці – на тулубі або кінцівках, а потім переселяються на кінцівку або на тулуб. Так, одним кінцем на верхню кінцівку переміщуються такі м'язи; трапецієподібний, ромбоподібний, м'яз-підіймач лопатки, грудинно- ключично-соскоподібний, передній зубчастий. Попередня їх закладка відбувається на тулубі. І навпаки, такі м'язи, як найширший м'яз спини, великий і малий грудні м'язи, поперечна фасція та квадратний м'яз попереку спочатку закладаються на кінцівках, а пізніше одним сухожилковим кінцем переселяються на тулуб.

Приріст маси м'язів відбувається нерівномірно й залежить від функціональних особливостей окремих органів і систем організму. Так, у перші місяці життя дитини найшвидше розвиваються м'язи живота, потім жувальні. В 10-12 місяців, коли дитина активно повзає й починає ходити, збільшується маса м'язів спини та кінцівок. Активніше й швидше розвиваються згиначі, а розгиначі кінцівок дещо відстають у розвитку. В перші роки життя динамічні м'язи розвиваються раніше за статичні. Тому рухи дітей у цьому віці стрімкі, швидкі, але недовготривалі, що пов'язано з їхньою втомлюваністю. Протягом життя людини м'язи змінюються як кількісно, так і якісно. Дитина народжується з м'язовою масою, яка не перевищує 24% маси тіла. Волокна її м'язів розвинуті ще недостатньо, ядра в саркоплазмі займають центральне положення й велику площу порівняно з м'язами дорослої людини. Такі м'язи швидко стомлюються. М'язи у дітей ростуть повільно й за перші 6-7 років життя їхня маса збільшується лише на 4-5 %. Швидкий приріст м'язової маси відбувається у дітей молодшого шкільного віку (7-12 років). У цьому віці збільшується м'язова маса за рахунок потовщення волокон. У них змінюється хімічний склад саркоплазми, ядра локалізуються ближче до оболонки, функціонально вони стають більш витривалими, менше стомлюються. З 13-річного віку й до 15-16 років спостерігається активний ріст довгих трубчастих кісток. Значно видовжуються кінцівки, підлітки в цей період стають високими й незграбними, з довгими й тонкими м'язами, які відстають у своєму розвитку від кісток. В 16-18 років активно збільшується м'язова маса, а починаючи з 18-річного віку вона становить 35-40% маси тіла. Систематичні заняття фізкультурою й спортом сприяють збільшенню м'язової маси до 45-50%. Сталою м'язова маса зберігається до 50 років, після чого настає інволюція опорно-рухового апарату, і м'язова маса поступово зменшується, а в старечому віці падає до 30% маси тіла.

РОЗДІЛ ІV. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ГРУП М'ЯЗІВ

 

 4.1. М'язи тулуба

 4.1.1. М'язи грудей

У ділянці грудної клітки розташовані дві групи м'язів: глибокі (власне м'язи грудної клітки) й поверхневі. До глибоких м'язів належать зовнішні та внутрішні міжреберні, поперечний м'яз грудної клітки й діафрагма, а до поверхневих, або переселенців, – великий і малий грудні та передній зубчастий м'язи.

Зовнішні міжреберні м'язи виповнюють усі міжреберні проміжки від реберних хрящів до хребетного стовпа, їхні волокна йдуть згори донизу й уперед від верхнього ребра до розміщеного нижче. При скороченні м'язи підіймають ребра, збільшуючи при цьому об'єм грудної клітки в передньозадньому й поперечному напрямках. Ці м'язи сприяють вдихові.

Внутрішні міжреберні м'язи починаються від верхнього краю нижче розміщеного ребра, йдуть угору та вперед і прикріплюються до нижнього краю ребра, розміщеного вище. На задній поверхні грудної клітки, починаючи від кутів ребер і аж до хребта, внутрішні міжреберні м'язи відсутні. При скороченні м'язи опускають ребра, звужують грудну клітку, зменшуючи її об'єм, сприяють видиху.

Поперечний м'яз грудної клітки лежить на задній поверхні передньої грудної стінки. Скорочуючись, зменшує об'єм грудної клітки, сприяє видиху.

Діафрагма, або грудночеревна перетинка, відділяє грудну порожнину від черевної, має куполоподібну форму, куполом обернену в грудну порожнину. М'язові волокна діафрагми починаються від грудини, ребер і поперекових хребців по кільцевій лінії і з'єднуються в центрі, утворюючи сухожилковий центр. Зліва від сухожилкового центра лежить серце. Діафрагма має три частини: грудинну, реберну й поперекову. 

Великий грудний м'яз починається від грудинної частини ключиці, від краю рукоятки, тіла грудини, V-VI реберних хребців і верхньої ділянки піхви прямого м'яза живота. Всі волокна сходяться в один міцний сухожилок, який прикріплюється до гребеня великого горба плечової кістки. Функція: скорочуючись, м'яз опускає