Соціальні конфлікти у постіндустріальному суспільстві

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

чи суспільства як етнічно важливі. Наприклад, відмінності в кольорі шкіри часто вважаються в цьому сенсі важливими, а в кольорі волосся – ні. У той час як поняття (раса) помилково припускає щось стійке і біологічне поняття етнічної приналежності) – це поняття за своїм значенням чисто соціальне. Етнічна приналежність пов'язана з культурними звичаями та поглядами того чи іншого способу відношення людей, які відрізняють його від інших. Члени етнічних груп вважають, що вони культурно відрізняються від інших груп людей і в свою чергу інші сприймають їх, як культурно інакші. Для багатьох людей етнічна приналежність вважається центральним критерієм для ідентифікації індивіда чи групи. Сім’ї, що іммігрували часто передають свої традиції від одного покоління до іншого і це дозволяє зберігати етнічну приналежність далеко за межами її географічних кордонів, та створює багатогранну етнічну різноманітність у розвинених країнах, що і веде до загострення етнічного антагонізму. Психологічні теорії, що намагаються пояснити появу расизму роблять аспект на стереотипності мислення і природі упереджень. Спираючись на стереотипи, люди дають вихід своєму антагонізму проти «козлів відпущення» тобто проти людей, на яких покладають провину за те, у чому ті не винні. Такий спосіб проекції часто спостерігається там, де дві етнічні групи конкурують одна з іншою заради досягнення різного роду переваг.

Теодор Адорно в 1940 році провів дослідження рівня упереджень у США. Людей запитували: «Чи згодні ті з низкою антисемітських переконань?». Згідно з результатами ті, які згодні найчастіше розділяють і інші негативні оцінки щодо різного роду соціальних меншин. Адорно виділив авторитарний тип особистості, який згідно його переконанням схильний слідувати диктату сильних лідерів і традицій, загальноприйнятих цінностей.

Мілтон Рокіч в 1960 році запропонував модель догматичної особистості на противагу класичної моделі авторитаризму. Догматизм, як вважав Рокіч, є центральним конструктом авторитарної особистості. Догматизм – це відносно закрита когнітивна сукупність переконань і уявлень про реальність, організована навколо центрального переконання про абсолютну авторитарності, яка в свою чергу формує жорстку структуру нетерпимості до інших. Така особистість не сприйнятлива до нових ідей, нетерпима до двозначностей і реагує оборонно, коли ситуація стає загрозливою. На думку Рокича, консерватизм є ключовим чинником, що визначає всі соціальні установки догматичної особистості. Однією з перших соціально-психологічних концепцій, згідно з якою колективна боротьба детермінується інстинктом «забіякуватості», виступає гідравлічна модель У. Макдугалла.

Дослідник вважає, що в організмі людини є деякий природний імпульс, що зумовлює появу агресивності. Гідравлічну модель психіки було покладено в основу теорії 3. Фройда про чинники війн в історії людства. Вчений відзначив, що ворожості між групами неможливо уникнути, оскільки конфлікт інтересів між людьми розв'язується лише за допомогою насильства. Індивід наділений деструктивним потягом, який початково спрямований всередину, однак потім цей потяг спрямовується на зовнішній світ, тобто є сприятливим для людини. Ворожість між групами позитивно впливає на їх розвиток, оскільки сприяє появі стабільності, встановленню почуття спільності у представників певних груп. Ворожість по відношенню до якої-небудь групи може виступати чинником об'єднання декількох інших груп, наприклад під час війни. Сприятливий вплив ворожості на людину, групу та об'єднання груп призводить до неможливості уникнення насильства.

Провідна ідея гідравлічної моделі К. Лоренца полягає у тому, що агресивна поведінка людей, яка виявляється під час війн, злочинів і т. ін., зумовлена біологічно заданою агресивністю. Водночас агресія людини, що спрямована на вороже налаштованих сусідів, сприяє збереженню групи. Л. Берковіц вважав, що об'єктом агресії може виступати не лише людина, а й група в цілому, наприклад, за критеріями расової та етнічної належності. За допомогою своїх ідей дослідник пояснив чинники расових хвилювань і конфліктів, зумовлених етнічними упередженнями. Недоліком перерахованих вище теорій є те, що вони зводять між-групові конфлікти до внутрішньо особистісних чи міжособистісних, не зважаючи на такі соціальні чинники як цінності, норми та інші регулятори поведінки.

1.2. Етнос і раса

Сьогодні біологічний расизм практично зжив себе. Важливими поворотними пунктами у відмові від біологічного расизму послужили такі події, як кінець сегрегації в США і падіння апартеїду в Африці. Але це не означає, що расистських поглядів в сучасному суспільстві немає. Швидше, як стверджують деякі вчені, на зміну йому прийшов більш витончений, новий расизм, який використовує відмінність у культурі для ізоляції певних груп населення.

У сучасних умовах світ – пишна картина національно – етнічної різноманітності, в результаті міграцій, війн, переміщення ринків праці або інших факторів відбувається змішування народів і виникнення етнічно-різнної громади. Все це один з найважливіших аспектів соціального процесу. У сучасному світі проживає близько 3. 5 тис. націй, народностей і племен. Якщо в країнах Європи проживає близько 300 націй, в США, Канаді та Латинській Америці близько 600, то в Африці та Азії більше 2600 різних етносів і племен. У останніх не відбувається ані асиміляції, ані довготривалої інтеграції. Консолідовані процеси можливі тільки в суперетносі. Сучасні етнічні процеси неоднозначні. До 70-х років ХХ століття в світі існувала думка, що в міру розвитку постіндустріального суспільства будуть поступово стиратися етнічні відмінності аж до тотального змішування культур (модель плавильного котла). Однак цього не сталося, а відмінності в мові, релігії та культурі стають приводом для відкритого антагонізму між етнічними групами. Поняття етнічних меншин широко використовується в соціології