Соціальні конфлікти у постіндустріальному суспільстві

Расові й національні забобони завжди пов’язані з пошуком винних. Коли безпека якоїсь людської спільноти перебуває під загрозою, завжди шукають (і часто знаходять) «козлів-відбувайлів». Люди, що виглядають інакше – простий об’єкт для агресії. А коли під рукою є яка-небудь псевдонаукова теорія, що доводить неповноцінність або шкідливість групи, що відрізняється в расовому відношенні, можна одержати масу задоволення, зриваючи на «нижчій расі» зло й не почуваючи при цьому провини. Що стосується етносу, то нерідко його представники – результат змішання декількох рас (близько 40% населення світу), а крім того, значна частина народів складається з людей, що належать до різних рас (наприклад, більшість латиноамериканських етносів). Із усього цього можна зробити висновок про розбіжність расового й етнічного розподілу людства.

Поняття «Етнічний конфлікт» охоплює велике коло різних ситуацій, тому конфлікт у чистому вигляді, який з'явився лише внаслідок ворожості, зустрічається вкрай рідко. Найчастіше подібний конфлікт зароджується на економічній, соціально – економічній або іншій якійсь основі, на певному етапі він може набути національного відтінку і надалі визначати весь хід протікання конфлікту.

 

 

 

Культура – історично сформована сукупність соціальних норм і цінностей даної суспільної системи. Норми і цінності культури генетично не успадковуються, тому культура своїм існуванням демонструє соціальну природу, виражаючи в кожний момент спрямованість суспільства на створення, зберігання і розповсюдження результатів людської діяльності. Н. Смелзер – один з найвизначніших представників американської соціологічної думки. Порівнюючи тваринний світ і світ людини, він зазначає, що поведінка тварин переважно інстинктивна. Натомість людська поведінка значно менше обумовлена прямим генетичним контролем. Що ж формує поведінку людини, організує людське життя? Функцію, яку в житті тварин виконує генетично запрограмована поведінка, в житті людей здебільшого здійснює культура. Тому Смелзер визначає культуру як систему цінностей, уявлень про світ і правил поведінки, спільних для людей, пов'язаних певним способом життя. Отже, тут підкреслюється, що культура, по-перше, створюється людьми, а по-друге, цій культурі навчаються. Оскільки культура не набувається біологічним шляхом, кожне покоління відтворює її і передає наступним поколінням. Цей процес є основою соціалізації.

В. Франкл визначив цінності як універсали сенсу, кристалізуються в типових ситуаціях, з якими стикається суспільство або навіть все людство». До епохи індустріальної революції структура цивілізацій була статична і проста, встановлені системи цінностей існували тривалий час. Сьогодні під впливом науково-технічної революції цивілізації динамічно змінюються, прискорюючи процес утворення нових цінностей. Економічні, культурні та політичні зміни пов'язані між собою і певною мірою передбачувані. Так, при індустріалізації спостерігається безперервний зрушення від традиційних до раціонально-правовим цінностям. Сучасні прагнення людей до отримання освіти, розвитку науки і техніки, досягненню відносної самостійності у вчинках і є тому підтвердженням.

Е. Фромм зазначив, що існує значний розрив між тим, що сучасна людина вважає своїми цінностями, і дійсними цінностями, якими він керується і які їм не усвідомлюються. У демократичних країнах офіційно визнаними усвідомленими цінностями є гуманістичні та релігійні: індивідуальність, співчуття, любов, відповідальність, милосердя. Але багато людей вважають їх проявом ідеології, значить ці моральні норми не надають реального впливу на мотивацію людської поведінки. Разом з тим несвідомі цінності – власність, споживання, суспільне становище, розваги – служать безпосередніми мотивами поведінки більшості людей. Розрив між усвідомленими і неефективними цінностями, з одного боку, і неусвідомленими і дієвими – з іншого, призводить до девальвації цінностей, спустошує людину і суспільство. Переконання, знання – основні елементи культури, які формують цінності. Адже в переконаннях міститься визначення: чому люди в дійсності прихильні, чим керуються в повсякденній діяльності, що втілюють в зразках, нормах і звичках поведінки і т. д. Соціолог Леонід Піковський зазначає, що переконання – певний духовний стан, властивість, для якого характерна генетична не розчленованість інтелектуально-раціонального, чуттєво-емоційного і вольового компонентів. Це чуттєве переживання знання як особистісно-значущого, достовірного, наповнене струмом, енергією волі. Переконання пов'язані з природними об'єктами і соціальними. Будь-які переконання, чи пов'язані вони з об'єктами природи або з соціальними об'єктами, у свою структуру включають певні відомості, інформацію (наукову і повсякденну) про явища суспільного життя, про істоту норм, принципів поведінки, тобто знання. Переконання, пов'язані з об'єктами природи – інформацію про природні процеси у вигляді уявлень про фізичну картину світу, природничо-наукові, технологічні знання, технологія, відповідну інформацію про способи дії, прийомах, як і що слід вирощувати, виробляти і т. д. Переконання, пов'язані з соціальними об'єктами – етичні, економічні, політичні знання, уявлення про традиції, звичаї, ритуали, еталонах поведінки, відомості про те, що