Соціальні конфлікти у постіндустріальному суспільстві

Кожна людина, що належить якомусь певному суспільству, в тій чи іншій мірі орієнтується на весь набір цінностей, яким воно характеризується. Очевидно, всі належать до однієї соціокультурному середовищі володіють одними і тими ж цінностями, хоча їх значущість в індивідуальній ієрархії може бути різною. Як вже зазначалося, орієнтація на ту чи іншу цінність або групу цінностей автоматично передбачає визначення рангу її значущості по відношенню до всіх інших, тобто передбачає наявність ієрархічної системи ціннісних орієнтації. За словами Е. Фромма, система ціннісних орієнтації, або «система ціннісних координат карти світу», є у кожного індивідуума. У цьому зв'язку більш коректно говорити не про «сформованості» або «не-сформованості» системи ціннісних орієнтації конкретної людини, а про рівень її розвитку, який, на нашу думку, визначається домінуванням у ній того чи іншого ціннісного «пласта».

Формування цінностей дуже ситуаційне положення, яке залежить від первинних агентів соціалізації: сім’ї, в якій пройшло дитинство, найближчого оточення, країни чи регіону. При зіткненні людей з різними цінностями не обов’язково будуть конфліктувати, все залежить від ортодоксальності переконань суб’єкта та ситуації у якій відбувається диспут. 

 

 

Чи можна вже сьогодні окреслити коло універсальних загальноцивілізаційних цінностей? До числа таких цінностей слід віднести ті, які необхідні суб'єктам всіх цивілізацій для того щоб жити в єдиній світовому цивілізованому співтоваристві. Перш за все це вітальні цінності: право на життя і продовження роду, збереження здоров'я, недоторканність особи. Потім екологічні цінності: чисті грунт, вода, повітря, достатність основних ресурсів. Первинні громадянські права: захист від не правового насильства і примусу, свобода переміщення, недоторканність житла, свобода совісті, слова, зборів, асоціацій. Універсальні політико-правові цінності: незалежність суду, свобода і незалежність друку, різні форми участі громадян у політичному житті. Універсальні соціально-економічні цінності-право кожного на самозабезпечення.

Всі перераховані цінності служать основою для реалізації власне цивілізаційних цінностей, які відносяться до особливостей способу життя і мислення кожної цивілізації. Наступний рівень представляють уже національні цінності, пов'язані з характерними рисами кожного з народів, що входять в дану цивілізацію. Визнання універсальних загальноцивілізаційних цінностей в якості ведучих і визначальних складає вже сьогодні ту мінімальну платформу, яка необхідна для консенсусу в діалозі культур.  Не можна применшити складність, суперечливість і тривалість процесу взаємної акультурації цивілізацій. Чи можна прискорити цей процес? Чи можна на нього впливати свідомо? Якщо враховувати, що людство в XX столітті свідомо підходить до процесу оцінки цінностей, то у нас є привід для оптимізму. О. Надлер з Університету Об'єднаних Націй Коста-Ріки пропонує модель вирішення конфлікту цінностей з позицій розроблюваного їм епістемологічного підходу і метод діалогу метафор, який сприяє розширенню раціональності в її класичному сенсі.

До початку 60-х років в епістемології метафору розглядали як лінгвістичне прикраса, що не несе смислового значення. Сучасні дослідження розкрили евристичний потенціал метафори як конденсованої розумової форми. Ціннісний конфлікт двох цивілізацій (О. Надлер слідом за У. Джеймсом говорить про конфлікт світів) може бути виражений за допомогою конкуруючих метафор. Якщо ми спробуємо застосувати аналітичні методи, то зможемо використовувати лише логічне протиставлення метафор, що приведе нас у глухий кут картезіанської раціональності.

Як вважає Надлер, цивілізації (світи) можуть досягти взаємного збагачення через діалог метафор. Цей діалог буде сприяти їх взаємному навчанню. Можливо, що в ході такого діалогу вони досягнуть «акта трансценденції, або переходу до більш високої метафорі, що поглинає колишні конкуруючі форми». Але навіть якщо цього не станеться, ракурс конфлікту зміниться, зникнуть багато загороджувальні бар'єри, що перешкоджають комунікації.

Надлер бачить певну послідовність у вирішенні конфлікту світів: а) примітивний конфлікт, або негативне сприйняття точки зору противника, б) співіснування, або визнання права іншої на власну перспективу, в) діалог за допомогою посередника, розвиток здатності до адекватного сприйняття метафори опонента, спроба навчання; г) реструктурування життєвого світу, спільні зусилля по створенню нової метафори, що виходить за межі колишніх конфліктуючих світів. По суті, Надлер розкриває дуже важливу грань гуманітарного діалогу цивілізацій. У певному сенсі конфлікт цінностей двох культур – це конфлікт різних способів мислення, різних картин світу, різних логік. Тому спочатку спілкування цивілізацій відбувається через прірву нерозуміння. І ось на межі двох культур, у момент їх взаємопереходу народжуються витоки нової логіки – логіки спілкування (а не узагальнення), здатної сформулювати нові, більш високі метафори, смисли і цінності. Про це добре сказано у В. Біблер: «... культура як діалог передбачає нерозривне поєднання двох полюсів: полюса діалогічності людської свідомості (Бахтін – свідомість є там, де є дві свідомості) і полюса діалогічності мислення, логіки (логіка є там, де є діалог логік, діалог умів) «. У цьому сенсі консенсус в гуманітарному діалозі культур народжується