Соціальні конфлікти у постіндустріальному суспільстві

Конфлікт не розгортається навколо власності на засоби виробництва, а формується як результат нерівного розподілу самих людських можливостей; останні, безумовно, частково зумовлені приналежністю людини до певної частини суспільства, але не детерміновані виключно цією приналежністю. Протягом всієї економічної епохи представники вищих класів витягували свої основні доходи за допомогою відчуження додаткового продукту у його безпосередніх виробників, змушених поступатися частиною створених ними благ під впливом прямого примусу. Відчуження додаткового продукту (або експлуатація) не тільки грало в історії роль фактора соціального протистояння, але і служило механізмом концентрації матеріальних ресурсів і людських зусиль там, де вони були більш за все необхідні; експлуатація служила також розвитку нових, передових форм виробництва, які стали основою подальшого прогресу. Соціалісти намагалися подолати експлуатацію за допомогою організації нового типу розподільної системи, однак і ця спроба виявилася недієздатною. Експлуатація стає надбанням історії, у міру того, як змінюється система цінностей людини, і задоволення матеріальних потреб перестає бути його основною метою. Якщо люди орієнтуються насамперед на пріоритети духовного зростання та самореалізації у творчій діяльності, а не тільки на підвищення матеріального добробуту, то вилучення на користь держави або суспільства частини виробленої ними продукції, отримання тієї чи іншої прибутку від своєї діяльності вони не сприймають як фактор, що кардинально впливає на їх світовідчуття і дії. Ця трансформація звільняє від експлуатації тих, хто усвідомив реалізацію саме нематеріальних інтересів в якості найбільш значущою для себе потреби. Опинившись за межами цього протистояння, людина стає суб'єктом неекономічних відносин і знаходить внутрішню свободу, неможливу в межах економічного типу свідомості. У підсумку класовий конфлікт перестає бути пов'язаний з проблемою експлуатації та розподілу власності.

З виникненням постіндустріального суспільства вплив економічних факторів поступово йде на спад. У міру того як вісь політичної поляризації зсувається під позаекономічний вимір, все більшого значення отримують неекономічні чинники. У 80-ті роки стали загальновизнаними виняткова роль інформації і знання в сучасному виробництві, перетворення науки в безпосередню продуктивну силу і залежність від науково-технічного прогресу всіх сфер суспільного життя; в той же час звертало на себе увагу швидке становлення інтелектуальної еліти в якості нового привілейованого шару суспільства, по відношенню до якого і середній клас, і пролетаріат виступають соціальними групами, не здатними претендувати на самостійну роль у виробничому процесі.

Саме до кінця 80-х, на думку багатьох дослідників, буржуазія і пролетаріат не тільки виявилися протиставленими один одному на вкрай обмеженому просторі, визначеному скорочується масштабом масового матеріального виробництва, а й втратили свою первісну класову визначеність; при цьому стали помітні обриси нового соціального конфлікту. Якщо в 60-ті роки Г. Маркузе звертав особливу увагу на що виникає протистояння великих соціальних страт, «допущених» і «не допущених» вже не стільки до розпорядження основними благами суспільства, скільки до самого процесу їх створення.

У старі часи основні цінності були детерміновані історичним аспектом і мало залежали від номенклатури, але у постіндустріальному суспільстві правлячий клас має достатньо ресурсів і авторитету для нав'язування нових, більш вигідних з економічної чи націоналістичної точки зору цінностей і вектора розвитку. Отже представники нижчого класу можуть займати виключно позицію споживача З іншого боку актуалізація інформаційної промисловості призвела до перенасичення ринку даним товаром, враховуючи його доступність і майже не обмежені споживчі можливості, це призвело до поверхневої критики товару. Масовий споживач культурних цінностей не перебірливий. Авторитетні позиції займають виробники спрямовані на широку аудиторію, а зовсім не ті, чиї продукти претендують на корисність або культурну цінність. Перенасичення ринку також призвело до апатичності нижчого класу, що детерміновано зовсім не наглядом і цензурою з боку правлячого класу як здавалося прихильникам конспірологічних теорій.  3. 2. Інтелектуальне розшарування в постіндустріальному суспільстві

Проблеми, породжувані інформаційною революцією, не зводяться до технологічних аспектів, вони мають виражений соціальний вимір. Їх вплив на суспільство різні дослідники оцінюють по-різному. Так, П. Дракера відноситься до виникаючих проблем досить спокійно: «Центр тяжіння в промисловому виробництві – особливо в обробній промисловості, – пише він, – переміщається з працівників фізичної праці на працівників інтелектуальної. У ході цього процесу створюється набагато більше робочих місць для представників середнього класу, ніж закривається застарілих робочих місць на виробництві. Іншими словами, він не створює економічної проблеми, не обтяжує сучасність «відчуженням» і новою «класової війною «... Все більше число людей з робітничого середовища навчаються досить довго, щоб стати працівниками розумової праці. Тих же, хто цього не робить, їх більш щасливі колеги вважають «невдахами», «відсталими», «неповноцінними», «громадянами другого сорту» і взагалі «нижчестоячими «. Водночас існує багато дослідників, що звертають увагу на істотну ерозію колишніх принципів побудови суспільної структури. Такі відомі автори, як Д. Белл, Дж. К. Гелбрейт, Ч. Хенді, Ю. Габермас, Р. Дарендорф та інші, зазначають, що нова соціальна група, яка позначається ними як «нижчий клас», фактично витісняється за межі суспільства, формуючи специфічну сферу існування людей, виключених з колишнього типу соціальної взаємодії. Далі