Соціологія та її вивчення у вищій школі

Значне місце серед соціологічних концепцій особистості належить теорії референтної групи. Термін «референтна група» ввів до наукового обігу американський соціальний психолог Г. Хаймен, який під референтною групою розумів соціальну групу, на яку індивід орієнтує свою власну поведінку (від сім’ї до цілого класу). Референтні групи поділяють на два типи: 1) компаративна, тобто та група, що являє собою стандарт, за яким індивід оцінює себе й інших; 2) нормативна, тобто реальний або уявний колектив, з яким індивід зіставляє свою поведінку і майбутнє.

Завершити спробу далеко не повного викладу соціологічних концепцій особистості доцільно розглядом теорії інтегрального синтезу, над якою плідно працював російсько-американський соціолог П. Сорокін (1889-1968), найвидатніша постать на соціологічному небосхилі XX століття. Дослідивши вплив соціальних потрясінь на поведінку особистості, Сорокін висунув «принцип поляризації», згідно з яким тенденція до моральної індиферентності і рутинної поведінки посилюється у періоди загострення соціальних криз, коли більшість людей зайнята пошуками гедоністичного задоволення потреб, тим часом як меншість орієнтована на альтруїстичну, релігійну та подібну їм активність. Коли ж соціальне потрясіння минає, поведінка повертається у нормальне русло.

Щоб зрозуміти суть даної концепції Сорокіна, досить ознайомитися з його всесвітньо відомою працею «Соціологія революції». Визначивши загальні для всіх революцій закономірності, на перше місце він ставить «зміну в поведінці людей, їхній психології, ідеології, віруваннях і цінностях». Думка Сорокіна про те, що революції не соціалізують, а біологізують людей, перевірена соціальною практикою. Актуальна вона і в наш час, коли відбувається соціальна революція і ми є свідками того розпачу, тієї соціальної апатії, що їх мав на увазі вчений. Якщо говорити про Україну, то у нас відбувається безкровна «мала соціальна революція» (термін П. Сорокіна). Головне для нас – не забувати трагічного досвіду минулого.

«Реформи, – писав П. Сорокін, – повинні проводитися у життя правовими конституційними засобами» і ні в якому разі «не повинні зневажати людську природу і суперечити її базовим інстинктам». Сподіваємось, що саме так і буде в Україні – через усі труднощі й негаразди перехідного періоду особистість пройде з мінімальними втратами.

Розглянувши різноманітні соціологічні концепції особистості, можна зробити висновок, що діалектика розвитку наукових поглядів на особистість іде шляхом від подолання спрощених схем до системного її розуміння. А це, у свою чергу, зумовлює потребу ретельного вивчення вже відомих і розробку новітніх соціологічних концепцій особистості.

Джерело інформації: Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціологія. Загальний курс. http: //www. big-lib. com/book/ 8_Sociologiya_Zagalnii_kyrs

 

 

 

Сутність девіантної поведінки.

Причини, види і мотиви девіантної поведінки, соціологічні теорії про девіантну поведінку.

Мікросередовище та його вплив на девіантну поведінку.

Типологія соціальних відхилень.

Основні поняття: девіація, соціальна норма, соціальна дезорганізація, віктимологія, норма, нормативна особистість, соціальна поведінка, девіація, делінквентність, алкоголізм, злочинність, організована злочинність, деградація, наркоманія, насильство, тероризм, проституція, суїцид, куріння, аномія, інновація, ретретизм, ритуалізм, бунт, «стигмація».

При підготовці до першого питання слід розпочати з визначення поняття девіації (відхилення). Пригадати з лекції, що девіації бувають як позитивні так і негативні. Визначити, чи відноситься даний тип поведінки до категорії девіантної, можливо, перш за все, співвіднісши його із соціальною нормою. Дати стислу характеристику соціальним нормам як регуляторам поведінки індивіда.

У відповіді на друге питання доцільно показати вплив економічних, соціальних, психологічних чинників на утворення середовища, в якому поширюються різні форми девіантної поведінки. Для розкриття складності і багатоваріантності девіантної поведінки доцільно звернутися до різних концепцій і теорій, що існують в науці. Доречно опрацювати роботу Р. Мертона «Соціальна структура і аномія», де автор пов’язує причини і види девіантних проявів із соціальною структурою, за якої ця поведінка здійснюється.

Підготовку до відповіді на третє питання рекомендуємо розпочати із визначення поняття мікросередовище, його залежність від загальної ситуації у суспільстві. При цьому показати механізми взаємодії особистості та її оточення.

У відповіді на четверте питання слід наголосити на існуванні різних типів девіантності, у залежності від причин і мотивів відхилень, від норм і правил життя. При цьому необхідно показати різницю між девіантною, делінквентною і кримінальною поведінкою.

Слід підсумувати, що повністю позбутися девіантних проявів поведінки у суспільстві неможливо, проте слід досліджувати причини її виникнення і основні форми прояву, для того щоб тримати такі прояви на допустимому для суспільства рівні та ефективно здійснювати соціальний контроль.

Теми рефератів чи доповідей

Злочинність в Україні.

Девіантна поведінка в середовищі школярів.

Наркоманія як соціальна проблема.

Технології виходу особистості з кризи.

Молодіжне середовище та проблема девіації.

Підлітковий суїцид – що це таке?

Питання для самоконтролю

- Що таке девіація?

- Як можна відрізнити індивідуальні і соціальні відхилення?

- Складіть перелік