Соціологія та її вивчення у вищій школі

- Дайте характеристику девіантної поведінки, як форми незгоди з існуючими соціально-політичними устоями, нормами та цінностями культури.

- Які соціологічні теорії причин девіантної поведінки вам відомі?

- Дайте характеристику концепції девіантної поведінки, сформульованої в рамках структурного функціоналізму Р. Мертона.

- Який існує взаємозв’язок між соціальною структурою і аномією?

- Дайте характеристику українському суспільству з точки зору теоретико-методологічних проблем соціологічних досліджень в галузі девіантної поведінки.

- Які фактори допомагають людині позбутися наркозалежності?

- Які форми девіантної поведінки поширені в середовищі школярів?

- Хто повинен і може повернути людину до нормального способу життя?

- Які заходи має приймати держава по боротьбі з девіантною поведінкою?

Дискусія: Які реальні заходи потрібні Україні для зниження рівня девіантної і делінквентної поведінки?

Самостійна робота

1. Скласти стислий конспект по одній з форм девіації (алкоголізм, проституція, наркоманія, куріння, суїцид, гомосексуалізм (статистика, факти, коментарі)) ;

2. Делінквентна поведінка, проблеми зростання злочинності.

Література

1. Кон И. С. Социология личности. – М. : Мысль, 1907.
2. Лунеев В. В. Организованная преступность, уголовный терроризм в условиях глобализации // СОЦИС, 2002. – №5.
3. Меренков А. В., Никитина М. Н. Социальный портрет современной проститутки // СОЦИС, 2000. – №5.
4. Миллс Ч. Р. Социологическое воображение / Пер. с англ. О. А. Оберемко под ред. Г. С. Батыгина. – М. : Стратегия, 1998.
5. Осипова О. С. Девиантное поведение: Благо или зло? // СОЦИС, 1998. – №9.
6. Паниотто С. Структура межличностных отношений. Киев, 1976.
7. Пилипенко В. Є., Вишняк О. І., Куценко О. Д. та ін. Спеціальні та галузеві соціології. Навч. посіб. – К. : Каравелла, 2003 – Розділ 10.
8. Соціологія: Підручник. – К., : Кондор, 2007. – С. 102-107.
9. Харчева В. С. Основы социологии. – М. : Логос, 2000. – Глава 5, параграф 5.

Додаткова література

1. Быков С. А. Наркомания среди молодежи как показатель дезадаптированности // СОЦИС, 2000, – №4.
2. Головаха Е. И., Панина Н. И. Социальное безумие. История, теория и современная практика – К. : Абрис, 1994.
3. Гофман Э. Отклонение и девиация (Стигма: заметки об управлении испорченной идентичностью). Пер. А. Мактас // Социологический форум. – 2000. – № 3, 4.
4. Денисенко М. Б., Ж. -П. Далла Зуанна. Сексуальное поведение российской молодежи // СОЦИС, 2001. – №2.
5. Журавлева Л. А. Факторы и условия наркотизации молодежи // СОЦИС, 2000. – №6.
6. Мертон Р. Социальная структура и аномия // СОЦИС, 1992. – №3, 4.
7. Смелзер Н. Девиация и социальный контроль. / /СОЦИС, 1992. – № 1.
8. Татидинова Т. Организованная преступность и молодежь // СОЦИС, 2000. – № 1.
9. Чуднов И. А. Проституция и христианская мораль: краткая ретроспектива // СОЦИС, 2001. – № 11.

 

Соціальна структура і аномія

 

У соціологічній теорії існує помітна й наполеглива тенденція відносити незадовільне функціонування соціальної структури в першу чергу на рахунок властивих людині наказових біологічних потягів, які недостатньо стримуються соціальним контролем. З цієї точки зору соціальний порядок – всього лише інструмент для «регулювання імпульсивних дій», «соціальної переробки» напруги. Слід зазначити, що ці імпульсивні дії, що прориваються крізь соціальний контроль, розглядаються як прояви біологічно обумовлених потягів. Передбачається, що стремління до непокори корениться в самій природі людини1. Підпорядкування, таким чином, являє собою результат або практичного розрахунку, або механічного кондиціонування. Ця точка зору, не кажучи вже про її інші недоліки, явно не дає відповіді на одне питання. Вона не дає основи для визначення тих умов небіологічного характеру, які стимулюють відхилення від запропонованого типу поведінки. У цій роботі ми виходимо з припущення, що певні фази соціальної структури породжують обставини, при яких порушення соціального кодексу являє собою «нормальну» відповідь на ситуацію, що склалася. Принципова схема, яку слід розробити, має забезпечити послідовний систематичний підхід до вивчення соціально-культурних джерел поведінки, яка відхиляється від норми. Ми маємо намір в першу чергу показати, як деякі соціальні структури чинять певний тиск на окремих членів суспільства, штовхаючи їх скоріше на шлях непокори, ніж на шлях узгодженої із загальноприйнятими правилами поведінки. Багато питань, пов’язані з цією схемою, ми не зможемо обговорити; нерідко нам доведеться обмежуватися простим згадуванням проблем без докладного їх аналізу.

Серед елементів соціальної та культурної структури особливу важливість для нас мають два елементи. Аналітично вони роздільні, хоча в конкретних ситуаціях неподільно переплітаються. Перший елемент складається з цілей, намірів і інтересів, що визначаються даною культурою. Вони становлять сферу устремлінь (намагань). Указані цілі більш-менш інтегровані й містять у собі різні ступені престижу та емоцій. Вони становлять основний, але не єдиний компонент того, що Лінтон вдало назвав «схемою групового існування». Деякі з цих обумовлених культурою устремлінь мають відношення до первинних потягів людини, однак вони не визначаються ними. Друга фаза соціальної структури визначає, регулює і контролює прийнятні способи досягнення цих цілей. Кожна соціальна група обов’язково поєднує свою шкалу бажаних цілей з моральним або інституційним3 регулюванням припустимих і необхідних способів досягнення цих цілей. Цього роду регулятивні норми та моральні імперативи не обов’язково збігаються з нормами, що визначають технічну доцільність або ефективність цих способів. Багато способів, які окремим особам представляються найбільш ефективними для досягнення бажаних цінностей, також як