Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціологія та її вивчення у вищій школі

Предмет: 
Тип роботи: 
Навчальний посібник
К-сть сторінок: 
251
Мова: 
Українська
Оцінка: 

незаконні операції з акціями нафтових компаній, крадіжка, шахрайство, виключені з інституційної сфери дозволеної поведінки. Вибір відповідних способів обмежений інституційними нормами.

Коли ми говоримо, що ці два елементи – обумовлені культурою мета та інституційні норми діють спільно, ми не маємо на увазі при цьому, що співвідношення між альтернативними способами поведінки і цілями є незмінно постійним. Значимість певних цілей може змінюватися незалежно від ступеня значимості інституційних засобів. Можуть мати місце випадки непропорційної, іноді по суті виключно підкресленої цінності певних цілей у поєднанні із порівняно малою стурбованістю щодо інституційно схвалюваних засобів їх досягнення. Свого крайнього вираження подібна ситуація досягає в тому випадку, коли вибір альтернативних способів обмежується тільки технічними, а не інституційними міркуваннями. У такого роду гіпотетичному полярному випадку були б дозволені всі й будь-які засоби, що здатні забезпечити досягнення виключно важливих цілей4. Такий один із типів неузгодженості елементів культури. Другий полярний випадок виявляється в тих групах, де діяльність, що спочатку задумана як засіб досягнення мети, стає самоціллю. У таких групах початкові цілі забуті й ритуалістична прихильність до інституційно запропонованої поведінки набуває характеру справжньої одержимості5. Приймаються широкі заходи до забезпечення стабільності, в той час як до змін ставляться зневажливо. Вибір альтернативних способів поведінки суворо обмежується. Розвивається обмежене традиціями священне суспільство, що характеризується неофобіями6. Службовий психоз бюрократа може служити тут прикладом. Нарешті, є групи проміжного типу, в яких існує рівновага між цілями, визначеними культурою, і інституційними засобами. Ці групи характеризуються значною інтеграцією і відносною стабільністю, яка не перешкоджає змінам.
Ефективна рівновага між двома зазначеними фазами соціальної структури досягається доти, поки особи, що підкоряються обмеженням обох типів, отримують задоволення; йдеться про задоволення від досягнення певних цілей і про задоволення, що безпосередньо виникає від використання інституційно схвалюваних засобів досягнення цих цілей. Успіх у подібних урівноважених випадках складається з двох моментів. Успіх тут оцінюється в термінах результату і в термінах процесу, у термінах кінцевого виходу і в термінах діяльності. Постійне задоволення має протікати від участі самої по собі в конкурентному порядку та з випередження конкурента, оскільки зберігається конкурентний порядок. Випадкові жертви, пов’язані з інституціоналізованою поведінкою, повинні компенсуватися соціально апробованою винагородою. Розподіл статусів і ролей через змагання повинні організовуватися таким чином, щоб для будь-якої позиції в рамках установленого розподілом порядку існував позитивний фактор, який стимулює відповідність кожного своїй ролі і виконання зобов’язань, пов’язаних зі статусом. Тому що поведінка, котра відхиляється від норми може бути розцінена як симптом неузгодженості між обумовленими культурою устремліннями та соціально організованими засобами їх задоволення.
З типів груп, що формуються в результаті незалежних змін у співвідношенні двох фаз соціальної структури, нас цікавлять головним чином групи першого типу, саме ті, в яких непропорційно великий акцент ставиться на цілі. Це положення слід переформулювати в належній перспективі. Немає таких груп, в яких були б відсутні кодекси, що регулюють поведінку, однак існують розходження в ступені, в якому звичай, вдачі та інституційний контроль ефективно сполучаються з менш чітко визначеними цілями, які складають частину культурної основи суспільства. Емоційні переконання можуть групуватися навколо комплексу визнаних суспільством цілей, позбавляючи одночасно своєї підтримки визначені даною культурою засоби їх досягнення. Як ми побачимо далі, певні аспекти соціальної структури можуть породити протиправну і антисоціальну поведінку саме внаслідок розхожості, що надається значенню цілей і норм, які врегульовують їх досягнення. У крайніх випадках ці останні можуть бути настільки підірвані надмірним акцентом на цілях, що вибір способів поведінки буде обмежуватися тільки міркуваннями технічної доцільності. Внаслідок цього єдиним питанням, що має значення, стає питання про те, наскільки ефективні наявні засоби оволодіння соціально апробованими цінностями7. Спосіб, найбільш практичний з технічної точки зору, незалежно від того, законний він чи ні, отримує перевагу перед інституційно запропонованою поведінкою. Але в міру розвитку цього процесу інтеграція суспільства слабшає й розвивається аномія.
Так, якщо мова йде про атлетичне змагання, коли стремління до перемоги звільнене від дотримання інституційних правил і успіх оцінюється в термінах «виграшу», а не «виграш визначеним способом», використання незаконних, але технічно ефективних засобів одержує мовчазну санкцію. Кращому гравцеві футбольної команди супротивника нишком наноситься удар, борець, непомітно застосовуючи митецький, але незаконний прийом, виводить свого партнера з ладу; навчальні заклади, що потайки субсидують «студентів», чиї таланти майже цілком обмежені галуззю спорту8.
Таким є мікрокосмічне відображення соціального макрокосмосу.
Зрозуміло, цей процес не обмежується сферою спорту. Процес, що своїм результатом має перебільшення значення мети, породжує справжню деморалізацію, тобто деінституціоналізацію засобів, притаманний багатьом групам9, у яких відсутній досить високий ступінь інтеграції цих двох фаз соціальної структури. Надзвичайне значення в нашому суспільстві надається накопиченню багатства як символу успіху10, перешкоджає встановлення повністю ефективного контролю над використанням інституційно врегульованих способів придбання стану11. Обман, корупція, аморальність, злочинність, коротше кажучи, весь набір заборонених засобів стає все більш звичайним, коли значення, що надається стимульованій даною культурою меті досягнення успіху розходиться з інституційно координованим значенням засобів. Це положення має вирішальне теоретичне значення при аналізі доктрини, згідно з якою найчастіше антисоціальна поведінка виникає через біологічні потяги, що прориваються крізь обмеження накладені на людину суспільством. Різниця між цими двома концепціями – це різниця між вузько утилітарним тлумаченням, котре вважає, що людина ставить
Фото Капча