Специфіка політичної системи Грузинської Республіки

Варто наголосити, що хоча президент Михайло Саакашвілі зберігатиме свою посаду до 2013 року, вага цих виборів була колосальною. Президентський термін Саакашвілі закінчується за лічені місяці. А з 2013 року в Грузії запроваджується конституційна реформа, за якою саме парламент стане ключовим центром державної влади.

На розпуск парламенту Саакашвілі навряд чи встигне і схоче піти, оскільки це тільки ускладнило б становище його партії. Водночас, партія Саакашвілі залишиться вагомим чинником, оскільки переможна коаліція «Грузинська мрія» розділиться в парламенті Грузії на три фракції. Антигрузинські сили навряд чи матимуть у ньому більшість. А далі – політичний процес. І це буде значно кращим для Грузії, ніж підтасовки на виборах, втрата внутрішньої і зовнішньої легітимності та сумніви в демократичності виборів.

 

 

Грузія за останні 15-20 років перетворень змінила кілька політичних режимів, змінила конституційний устрій, пройшла через громадянські війни і втрату контролю над частиною територій. Проте політична система Грузії має характеристики, які в перебігу цього часу виявляли стійкість і здатність до самовідновлення. Влада в Грузії концентрована, централізована і персоніфікована. Президент країни несе повну і практично одноосібну відповідальність за всі прийняті політичні рішення і за функціонування державного апарату в цілому. 

Територіальний поділ повноважень практично відсутній, місцеве самоврядування нерозвинене, регіони слабкі і залежні від центральної влади. Президент повністю контролює діяльність уряду. Розподіл владних повноважень між президентом, урядом і парламентом слабо виражений і, в разі втрати президентом контролю над парламентом або урядом, настає системна криза. Судова влада не має незалежності і не може служити додержанням центральної влади, забезпечуючи верховенство закону. Участь у політиці приносить значні економічні дивіденти; економічна діяльність значною мірою залежна від зв'язків з владою і забезпечується в значній мірі корупційними механізмами. 

Влада подібної конфігурації здійснюється в значній мірі через механізми правлячої партії, заснованої на принципах демократичного централізму і спирається на адміністративний ресурс. Функціонально правляча партія є управлінською та має тенденцію до зникнення у разі втрати влади. Партії та президенти з влади не переходять в опозицію, а сходять з політичної арени втрачаючи легітимність, сама ж зміна влади відбувається радикально-революційним шляхом. Незважаючи на повноту концентрації влади в одному владному центрі, суспільство, тим не менше, зберігає здатність до автономного формуванню опозиційних настроїв і рухів, провідних до протестних виступів і періодичній зміні непопулярного режиму. 

Існують різноманітні опозиційні партії і політичні актори, що грають роль революційних (системних, радикальних) опонентів влади. В умовах поляризованого політичного плюралізму опозиційні партії практично не беруть участі в прийнятті політичних рішень, а спрямовують свою діяльність на повалення існуючої влади. Паралельно з маргіналізацією скомпроментованих політичних акторів (колишні комуністи, звіадісти, партія Шеварднадзе) відбувається постійна поява нових політиків і партій, довговічність яких безпосередньо пов'язана з їх перебуванням в опозиції. 

Крім опозиційних партій подібну роль відіграють ЗМІ та громадські організації. Джерела фінансування цих організацій незалежні від влади (бізнес, міжнародне співтовариство). Суспільство, зберігаючи потенціал до повалення непопулярного влади, практично не залучене в формування політики, стратегії, захист прав та інтересів, участь у правлінні. Політичні суспільні інститути (партії, НУО) мають мало членів та активістів. Відповідальність за вирішення суспільних проблем практично цілком покладено на центральну владу. Політичний дискурс вертикальний, горизонтальна складова цього дискурсу практично не виражена. Курс розвитку країни пов'язаний з її зовнішньою орієнтацією і лежить практично в сфері консесусу суспільства. Це курс на прозахідний розвиток, демократію та інтеграцію з Заходом (Європа, НАТО). Відносини з Росією в даному зв'язку розглядаються як тактичні, а не стратегічні. З огляду на те, що політичні реформи плануються і здійснюються виходячи з цієї зовнішньої орієнтації, вони слабо відображають стан суспільства, що не дає розвинутися конкуренції між різними стратегіями політичного розвитку. Боротьба за владу є «річчю в собі», не відображаючи відмінності у підходах і програмних пріоритетах, залишаючи базисні проблеми суспільства невирішеними.

 

 

1. Брегеда А.Ю. Основи політології. Навчальний посібник / К.: КНЕУ, 2007. – 312 c. 

2. Буракова Л. Почему у Грузии получилось? / Лариса Буракова. – Москва: «Юнайтед Пресс», 2011. – 271 с.

3. Введение в политологию. Пугачев В.П., Соловьев А.И. 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 479 с.

4. Гелей С.Д. Політологія / Гелей С. Д., Рутар С. М. – Львів: Світ, 2006. – 384 с.

5. Герасимчук Т.Ф. Концептульні основи теорії політики / Т.Ф. Герасимчук, А.М. Киридон, С.С. Троян. – 2008. – 306 с.

6. Горлач М.І. Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М.І. Горлач, В.Г. Кремень, М.І. Грибан, В.Г. Кремень – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 840 с. 

7. Дегтярёв А.А. Основы политической теории: Учеб. пособие / Ин-т "Открытое о-во". – М.: Высш. шк., 2008. – 239 с.

9. Загальна теорія держави і права / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: право, 2002. – 432 с.

10. Кривицька О. Конфліктність пострадянської етнічної ідентифікації / Олена Кривицька // Політичний менеджмент. – 2007. – № 3. – С. 43-55.

11. Масляк П.О. Країнознавство: Підручник / П.О. Масляк. – К.: Знання, 2007. – 292 с.

12. Политология: учеб. / А.Ю. Мельвиль. – М: МГИМО, Проспект, 2008. – 618 с. 

13. Політологія: Навчальний посібник / Юрій М.Ф. – К.: Дакор, КНТ, 2006. – 416 c.

14. Політологія: Навчально - методичний комплекс: За ред. / Ф.М. Кирилюка. – К., 2005. – 360 с.

15. Політологія: Навчальний посібник / Ф.М. Кирилюк, М.І. Обушний, М.І. Хилько та ін.; За ред. Ф.М. Кирилюка . – К.: Здоров'я, 2004. – 776 c.

16. Політологія: Підручник І.С. Дзюбко, К.М. Левківський, В.П. Андрущенко та ін.; За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – 2-ге вид., випр. і допов. – К.: Вища шк., 2009. – 415 с.

17. Політологія: Підручник / За ред. М.М. Вегеша. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 384 с.

18. Романюк О. Посткомуністичні революції / Олександр Романюк // Політичний менеджмент. – 2005. – № 4 (13). – С. 16-28.

19. Рудич Ф. Політичне лідерство в країнах СНД і Балтії: загальне, особливе / Фелікс Рудч // Політичний менеджмент. – 2006. – №2(17). – С. 3-18.

20. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.

21. Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Підручник для студентів ВУЗів. – К.: Кондор, 2009. – 354 с.

22. Чедия Б. Особенности политического медиаландшафта Грузии после «Революции Роз» / Бека Чедия // Центральная Азия и Кавказ. – 2007. – №5 (53). – С. 181-188.

23. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). Навчальний посібник / К.: Либідь, 2005. – 576 c.

24. Ярош Б.О. Загальна теорія політики: Навч. посіб. для студ. спец. "Політологія" вищ. навч. Закладів / Ярош Б.О., Ярош О. Б. – Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту Ім. Лесі Українки, 2009. – 240 с.

25. Анджапаридзе З. Новая политическая культура в Грузии – философия «смывания». – [Режим доступу]:

 http://www.eurasianhome.org/xml/t/expert.xml?lang=en&nic=expert&pid=1096  (08.10.2012).

26. Дворников Д. Судебная система Грузии: на перепутье реформы. – [Режим доступу]: http://rapsinews.ru/international_publication/20120525/263265278.html  (02.10.2012).

27. Грузія. – [Режим доступу]: http://www.geograf.com.ua/countries/asia/175-georgia  (29.09.2012). 

28. Грузия. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. – [Режим доступу]: http://kommentarii.org/strani_mira_eciklopediy/gruziy.html (01.10.2012).

29. Грузія. Загальні відомості. – [Режим доступу]: http://travel-ua.net/georgia/183-zagalni-vidomosti.html  (20.09.2012).

30. Економічна і соціальна географія світу. – [Режим доступу]: http://subject.com.ua/geographic/maslyak/314.html  (29.09.2012).

31. Конституція Грузії. – [Режим доступу]: http://worldconstitutions.ru/archives/130  (30.09.2012).

32. Мости дружби. Україна - Грузія 2007 – Грузія: загальні відомості. Державна символіка. – [Режим доступу]: 

http://www.who-is-who.ua/main/bookmaket/mostigruziya2007/7/30.html (29.09.2012).

33. Типи політичних режимів. – [Режим доступу]: http://politics.ellib.org.ua/pages-95.html  (08.09.2012).