Способи представлення рекламної продукції . Радянська державність і право в Україні у 20-30-х роках ХХ ст

 

 

 

 

Розділ І. Способи представлення рекламної продукції

1. Становлення радянської влади в Україні

2. Становлення органів захисту радянської влади

3. Конституційне оформлення радянської влади

Розділ ІІ. Радянська державність і право в Україні у 20-30-х роках ХХ ст.

1. Утворення союзу РСР. Зміни в державному статусі УСРР.

2. Правоохоронні органи.

3. Перша кодифікація радянського права в Україні

Список використаної літератури

 

 

Після лютневої 1917р. революції і повалення монархії постановою Тимчасового комітету російської Державної думи було утворено Тимчасовий уряд. У декларації Тимчасового уряду про його склад і завдання (3 березня 1917р.) було проголошено курс на демократичні перетворення і негайне скликання Установчих зборів. На місцях, у тому числі і на українських територіях, Тимчасовим урядом створювалися місцеві державні органи та місцеві громадські органи, що мали державні функції. Як уже зазначалося, створена в Києві Центральна рада в перші тижні вважалася органом суто національного представництва і вже потім перебрала на себе функції законодавчої влади.

Водночас, як і на всій території колишньої Російської імперії, в Україні на хвилі буржуазно-демократичних перетворень повсюдно виникали Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів як органи керівництва революційним рухом у регіонах і містах. Уже на початку березня 1917р. у Харкові, Києві, Одесі, Катеринославі, Кременчуці, Миколаєві, Херсоні, Полтаві, Луганську, Вінниці, Сімферополі, Житомирі були створені Ради робітничих депутатів. Функцію всеросійського координатора місцевих рад узяла на себе Петроградська рада робітничих і селянськиї депутатів. Наприкінці березня 1917р. у Петрограді відбулася Всеросійська нарада делегатів Рад, яка спрямувала їх діяльність на створення загальноросійської дежавної системи.

Загалом у березні-квітні 1917р. в Україні було створено понад 250 місцевих рад, які потребували демократичних перетворень, завершення війни. Здебільшого це були Ради робітничих депутатів, але багато рад з’явилося й у військових частинах (Ради солдатських депутатів). Подекуди у сільській місцевості виникали Ради селянських депутатів. Протягом квітня-травня 1917р. у Києві, Харкові, Одесі відбулися обласні з’їзди Рад, які обрали керівні органи – виконавчі комітети (виконкоми). У Донецько-Криворізькому басейні та деяких інших регіонах Півдня України Ради робітничих і селянських депутатів виступали як органи влади. Вони встановлювали 8-годинний робочий день, тверді ціни на продукти першої необхідності, створювали продовольчі комісії тощо.

При більшовицьких партійних комітетах і на підконтрольних більшовикам підприємствах у промислових центрах України за російським прикладом створювалися збройні формування – Загони Червоної гвардії.

Як відомо, саме під гаслом «Вся влада Радам!», висунутим В. Леніним, більшовики прийшли до влади у Петрограді у жовтні 1917р. Своїми Декретами про мир і землю, Декларацією про права народів вони привернули на свій бік трудящі маси, в тому числі велику частину селянства і армії. Не слід вважати, що ставлення до більшовицької влади соціальних «низів» в Україні принципово відрізнялося. «Майже все робітництво кожного міста ставало за ними; в селах сільська голота явно була більшовицькою…» – писав В. Винниченко.

На кінець 1917р. у пролетарських регіонах України, де більшовики переважали у складі рад, розпочався збройний тиск на українську адміністрацію. На початку грудня посилилося протистояння між більшовицьким урядом у Петрограді (Раднаркомом) і Центральною Радою. 3 грудня Раднарком у радіотелеграмі, підписаній В. Леніним і Л. Троїцьким, вернувся до українського народу з маніфестом, що містив ультимативні вимоги до Центральної ради. Її звинувачували у «двозначній буржуазній політиці», тобто «невизнанні Рад і Радянської влади на Україні»; дезорганізації фронту, переміщенні та відкликанні односторонніми наказами українських частин з фронту; роззброєнні радянських військ, що перебувають в Україні; підтриманні контрреволюції, що проявлялося у пропуску через свою територію військ до Каледіна (який очолив повстання козаків проти більшовиків на Дону), та відмові пропускати війська проти Каледіна.

Звинувачуючи Центральну Раду у « нечуваній зраді щодо революції», Раднарком заявив, що в разі неприпинення зазначених дій протягом 48 годин «вважатиме (Центральну) Раду в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні».

У Відповіді від 4 грудня Генеральний Секретаріат з обуренням відкинув цей ультиматум, звинувативши Раднарком у нав’язуванні «своїх форм політичного устрою державі, що самовизначилось». Було чітко визначено позицію щодо захисту України від більшовицьких експериментів. « Поки в Росії розвивається анархія, економічна, політична та господарча руїна, поки там панує груба сваволя й потоптання всіх свобод, завойованих у царату революцією, Генеральний Секретаріат не знаходить потрібним повторяти цей експеримент на території українського народу. Українська демократія в особі українських Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, організованих у законодавчому органі – Центральній Раді, і в правительстві її – Генеральнім Секретаріаті, є цілком задоволена як складом цих органів, так і проведенням у життя їх воле освідчень». Зазначалося, що українські солдати, робітники й селяни, обороняючи свої права та свою країну, дадуть належну відповідь народним комісарам, що піднімають руку російських солдатів на «їх братів українців». Було заборонено вивезення хліба в Росію, призупинено залізничне сполучення з нею, організовано випуск власних грошових купюр.

Невдачею